Львівська національна опера, першою серед національних оперних театрів України, розширює та збагачує репертуар сучасною постановкою одразу двох опер – «Сокіл» та «Алкід» українського композитора-класика Дмитра Бортнянського (1751 – 1825).

Український композитор, сучасник Вольфганга Амадея Моцарта, який натомість таки зумів зробити блискучу кар’єру при дворі. Знавець мистецтва і колекціонер картин. Ймовірно, член масонської ложі. Кмітливий, дипломатичний, вродливий. Історія Дмитра Бортнянського – це вражаючий життєпис талановитого українця, який ми, сучасне покоління, відкриваємо, актуалізуємо й наново прочитуємо через понад два століття.

Глухів, 1751-1758

Дмитро Бортнянський народився у Глухові – тодішній гетьманській столиці й визначному культурному центрі. У цьому місті діяла відома музична школа, вихованці якої змалку опановували спів та гру на музичних інструментах, а згодом здібні учні потрапляли до кращих оркестрів та хорів тодішньої Російської імперії. Так і трапилося з обдарованим юним Бортнянським, якого у 7-літньому віці відправили до Санкт-Петербурзької придворної співацької капели, співці якої брали участь у богослужіннях, концертах, оперних виставах та інших музичних розвагах царського двору.

Санкт-Петербург, 1758-1769

Можна уявити собі збентеженого малого хлопця, який іде у свою першу мандрівку, щоб потрапити у світ пишнот імперської столиці, яку згодом він підкорить своїм талантом, оригінальністю й, передусім, музичним стилем, сповненим інтонаціями типово української мелодики. Варто зазначити, що середовище Придворної співацької капели складалося із багатьох вихідців з українських земель, зокрема, директором й учителем Бортнянського був Марко Полторацький. Музичною модою того часу було запрошувати на службу при дворі західноєвропейських композиторів-капельмейстрів. Тож німці Герман Раупах, Йозеф Старцер та італієць Бальдассаре Галуппі, перебуваючи в Петербурзі, здійснили вплив на музичний розвиток Бортнянського і, швидше за все, навчали здібного хлопця.

Про непересічний талант Бортнянського свідчить той факт, що у 13-літньому віці він виконував одну із провідних партій в опері «Альцеста» того ж таки Г. Раупаха. Важливу роль у кар’єрі композитора відіграв Б. Галуппі, за рекомендацією якого, 18-літнього Бортнянського відправляють на навчання до Італії.

Венеція, Неаполь, Модена, Болонья, Рим, або ж довгі італійській канікули, 1769-1779

Впродовж десяти років Бортнянський мешкав в Італії та навчався у провідних педагогів того часу. Йому пощастило здобути справжню європейську освіту в країні – колисці оперної традиції і творити для відомих європейських театрів. У цей період він написав три опери італійською мовою – «Креонт», «Алкід» та «Квінт Фабій», а також низку інструментальних та духовних композицій, зокрема, на латинський текст.

Опера «Алкід» Дмитра Бортнянського написана у жанрі опери-серіа, або ж «серйозної» опери у трьох діях. В драматургії опери поєднані арії, речитативи, хори та інструментальні номери. Композитор використав лібрето П’єтро Метастазіо, одного із найпопулярніших лібретистів тогочасної Європи. До його текстів звертався, зокрема, Вольфганг Амадей Моцарт в операх «Король-пастух» (1775) та «Милосердя Тита» (1791). Прем’єра «Алкіда» з успіхом відбулася під час венеційського карнавалу в 1778-му році. Сюжет опери розповідає історію юного Геракла, який під керівництвом свого наставника Фронімо має обрати життєвий шлях: прожити життя у насолоді чи втілюючи героїчні вчинки.

Партитуру «Алкіда» Д. Бортнянського тривалий час вважали втраченою – її віднайдено лише наприкінці ХХ століття у Лондоні. Вперше в Україні ця опера прозвучала у 1984-му році під керівництвом Антона Шароєва у Києві, а у Львові – у 1992-му з ініціативи диригента Мирона Юсиповича. Відтоді оперні та концертні виконання «Алкіда» у Києві, Львові, Одесі й Тульчині відбувалися під керівництвом Наталії Свириденко, Оксани Линів (в Одеській національній опері у 2010 р. та на фестивалі LvivMozArt у Львові в 2018 р.), Володимира Сивохіпа та ін. У 1998-му році запис опери був виданий у Франції під орудую диригента Жана-П’єра Лоре, а рецензія на це видання була опублікована в New York Times. Партитурою «Алкіда» і творчістю самого Бортнянського французького диригента вперше зацікавив український співак-воїн Василь Сліпак, який також неодноразово виконував арії Алкіда. 

Санкт-Петербург, 1779-1825

Після вимушеного повернення до Петербурга, Дмитро Бортнянський зробив блискучу кар’єру при дворі, де цінували переважно композиторів-іноземців. Він до кінця життя був тісно пов’язаний із діяльністю та переважно українським середовищем співацької капели, де він спочатку був капельмейстером (як і «Малого двору» престолонаслідника Павла І), а згодом, з 1796-го року – директором. Він не лише плекав виконавські традиції капели, але й дбав про побут півчих, їхню загальну та музичну освіту.

У Петербурзі для аматорського гуртка при «Малому дворі» Бортнянський створив ще три опери – «Сокіл», «Син-суперник» і «Свято-сеньйора» у модному тоді «французькому стилі». Більше до театрального жанру Дмитро Бортнянський не звертався, творячи камерно-вокальні та інструментальні композиції, а також духовні хорові концерти, в яких поєднав традиції української церковної музики та європейські здобутки музичної мови.

Опера «Сокіл» Дмитра Бортнянського є лірико-комічною, у якій жартівливий сюжет поєднується із сентиментальною любовною історією. Вона написана французькою мовою, поєднує вокальні номери і розмовні діалоги. Сюжет запозичений з «Декамерона» Дж. Боккаччо, автором лібрето є Франц Герман Лаферм’єр, який працював при дворі. Саме у придворному середовищі 11 жовтня 1786-го року опера була вперше виконана в околицях Санкт-Петербурга у Гатчинському палаці.

Як і «Алкід», опера «Сокіл» тривалий час вважалася втраченою. Її новітнє сценічне життя розпочалося  у 70-х рр. минулого століття після постановки в Московському камерному музичному театрі. Вже після здобуття Незалежності України постановка «Сокола» відбувалася у Києві, Львові, Дрогобичі.

Постановка опер Дмитра Бортнянського «Сокіл» та «Алкід» на сцені Львівської національної опери у 2021-му році присвячена 270-тій річниці з дня народження композитора. Вперше постановку двох опер українського композитора-класика здійснила міжнародна команда на чолі з німецьким режисером Андреасом Вайріхом, сценографкою і дизайнеркою костюмів Анною Шеттль, італійським хореографом Марчелло Алджері та відомою українською диригенткою Оксаною Линів, для якої прем’єра опер Бортнянського на сцені Львівської національної опери стала першою після її тріумфу на Байройтському фестивалі.

Дія двох опер, які за режисерським задумом об’єднані впродовж одного вечора, розгортається у наш час та актуалізує питання становлення особистості, життєвого вибору, а також надважливої здатності до емпатії, якої так бракує у нашій віртуально-карантинній дійсності.

Стефанія Олійник, музикознавиця,

кандидатка мистецтвознавства