News

Be first to know about events in out Opera

ІМПРЕСІЯ ДРУГА: CAMERATA SALOMEA / ХVII Міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Лілія Назар-Шевчук, музикознавець, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії

МУЗИЧНІ ІМПРЕСІЇ  ХVII МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ ОПЕРНОГО МИСТЕЦТВА ІМЕНІ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ

ІМПРЕСІЯ ДРУГА: CAMERATA SALOMEA

     Прерозкішна Дзеркальна зала Львівської опери, яка з приходом до дирекції Василя Вовкуна почала активно репрезентувати свої можливості як одного з концертних залів, на цьому Фестивалі врешті отримала ґонорове звання і значення КАМЕРНОЇ СЦЕНИ. Це надзвичайно важлива подія, адже відкриває неймовірні можливості для власне підняття велетенського пласту світових та вітчизняних камерних оперних шедеврів різної часової перспективи, уможливлюючи при тім і втілення найрізноманітніших проектів та накреслення магістральних шляхів розвитку не лише суто музично-театрального, але й інструментального чи вокального мистецтва.

     І на початок Фестивалю митцями Львівської опери було запропоновано ще одну виставу, безпосередньо пов’язану з Соломією Крушельницькою (14.11.2018). Це містична драма “Salomea” за сценарієм кінодійства львівської поетки Наталії Давидовської  “Голоси”, присвяченого “пам’яті геніального голосу Саломеї Крушельницької”. Так, у режисурі Галини Воловецької постала вельми оригінальна та непересічна композиція, в якій синтезуються драматична гра акторів, вокальний та хореографічний елементи, інтенсивний візуальний відеоряд під знаменником двох метафоричних героїв дійства: Голосу Соломії та Голосу Часу. Дуально-діалогічна композиція бесіди цих героїв перемежовується ще з одним – третім документальним компонентом – це витримки з листів співачки, які поетка обирає як специфічну драматургічну лінію у розгортанні цілого. Однак, режисер суттєво збагачує драму за рахунок впровадження саме музичного пласту.

   Філософсько-сократівські діалоги містичних істот, двох драматичних акторів – Часу (Василь Когут) та Голосу (Галина Риба), оповиті вишуканими пластичними сценами у виконанні солістки балету Альбіни Якименко (хореографія Сергія Наєнка) та вставними вокальними номерами з реперуару Соломії Крушельницької. Вони прозвучали у виконанні солістки театру  Любові Качали, яка зарепрезентувала арії з опер Дж.Пуччіні “Тоска”, “Мадам Баттерфляй” та Дж.Верді “Сила долі”, а також один з улюблених солоспівів, присвячених Соломії Миколою Лисенком “Ой, одна я, одна” на слова Т.Шевченка в супроводі фортепіано (Мар’яна Самотос).

     Костюмоване дійство, яскрава драматична гра, спів, танець разом творили реальну мікро-виставу, паралельним виміром до якої рухався, розшифровуючи та підкреслюючи ідейно-образні константи чи рефлексії, кіноряд (в оригіналі Давидовська написала кіносценарій). Саме він демонстрував глядачам низку портретів та світлин великої Соломії, розгортав картини-образи годинників-хронометрів, жорен часу, дощу, жіночих рук, немов зів’ялих грон бузку, клавішів старого фортеп’яно, клаптів афіш і дорогих мереживних суконь, закручених спіралей гвинтових сходів, що ведуть у невідому вічність… Цікаві сценографічні вирішення запропонував художник-постановник Ярослав Бринь, рівно ж як і Оксана Зінченко підійшла до оригінального втілення костюмованого ряду, зокрема, обігравши ідею мармурового одягу, вічного каменю. Невипадково цей символ так яскраво виводить у своєму дійстві Н.Давидовська.

   Безкінечні гастролі не дають спочинку Крушельницькій. У 1902 році Соломія виступала в Парижі. Робочий графік був надзвичайно інтенсивним. Співала в операх по чотири-п’ять разів на тиждень – нереально рекордна кількість виступів! У грудні 1902-го на 63-му році життя помер Амвросій Крушельницький. Соломія не змогла приїхати на похорон батька. Мама пережила його, переїхавши до Львова всього на чотири роки. Її поховали в Білій поруч з батьком.  На могилі — чарівна статуя жінки, що зі смутком схилила голову, а в руці тримає театральну маску. Білецькі люди кажуть, що то сама Соломія. Далебі ні, але це, безперечно, вдячна донька, яка прийшла на батьківську могилу. Пам’ятник Соломія привезла з Італії, де він був виготовлений у Фльоренції, після смерті батька. На ньому напис латинською мовою: „Завжди з тобою, батьку, в плачу і надії”. Монумент є унікальним витвором мистецтва. За мистецькою красою та цінністю входить у трійку найкращих в Україні…

Так, у пост-модерній формі містичної драми в лоні Фестивалю зринув образ вже не оперних героїнь, а самої великої Меа, яка, освітлена містично-легендарним сяйвом надзвичайної долі, стала імпульсом, прообразом для нових мистецьких візій і прочитань. А для Львівської опери – початок фунціонування такої сцени – новий виток спіралі, новий крок до нових звершень і відкриттів, які не заставили себе чекати, отримавши карт-бланш під мудрим і пророчим кермуванням Василя Вовкуна.