Опера
Головна сцена

Украдене щастя

Ю. Мейтус
Тривалість 2 години, 40 хвилин
Вартiсть квитка: 100 - 500 грн

Найближчі дати

Головна сцена

Украдене щастя

Опера
Головна сцена
Тривалість 2 години, 40 хвилин
Вартiсть квитка: 100 - 500 грн

Лібрето Максима Рильського за мотивами однойменної драми Івана Франка

Грає кров, коли звучить коломийка чи аркан…

26 травня одна з найвідоміших українських опер – «Украдене щастя» Юлія Мейтуса – вперше прозвучить під батутою Кері-Лінн Вілсон канадської диригентки українського походження.

Написана на замовлення Львівської національної опери, ще із дня прем’єри у 1960 році, вона стала одним з найбільш виконуваних оперних зразків ХХ століття та має неабияку популярність серед публіки.

В «Украденому щасті» змальована плутанина доль і трагедія почуттів любовного трикутника – Анни, Миколи та Михайла – цілком співзвучна мелодіям гуцульського фольклору з їх гострими ритмами та дисонансами, які композитор повсякчас використовує.

Ця опера є також знаковою в історії театру, адже з моменту прем’єри «Украдене щастя» вже понад 60 років є невід’ємною частиною репертуару Львівської національної опери.

Виконується українською мовою

***

26 травня опера Юлія Мейтуса вперше в історії прозвучить під батутою іноземної диригентки – Кері-Лінн Вілсон. Саме під її орудою у 2022 та 2023 рр. відбувся світовий тур «Ukrainian Freedom Orchestra» / «Українського оркестру свободи», під час якого українські музиканти виступили у найбільших містах Європи та Америки.

У Львівській національній опері це вже буде третя подія під орудою Кері-Лінн Вілсон. Зокрема, у лютому 2023-го маестро диригувала концерт-присвяту першій річниці повномасштабного російського вторгнення – «Пам’яті нескорених», в рамках якого прозвучав Реквієм Дж. Верді та «Буча. Lacrimosa» Вікторії Польової. У грудні 2023 року під диригуванням К.-Л. Вілсон солісти, хор та оркестр Львівської національної опери виконали Дев’яту симфонію Л. ван Бетховена та симфонічну композицію «Nova. Присвята мужності України» сучасної композиторки Вікторії Польової.

Постановники

Диригент-постановник

Режисер-постановник

Хормейстер-постановник

Хормейстер

Художник-постановник

Балетмейстер-постановник

Виконавці найближчої події

Дійові особи та виконавці

Микола Задорожний

Олег Лихач

Віталій Роздайгора

Анна, його дружина

Олеся Бубела

Любов Качала

Мар’яна Мазур

Людмила Савчук

Михайло Гурман

Андрій Бенюк

Петро Радейко

Настя

Лілія Нікітчук

Олена Скіцько

Війт

Дмитро Кокотко

Юрій Трицецький

Олекса Бабич

Віталій Загорбенський

Юрій Шевчук

Перша жінка

Анастасія Корнутяк

Наталія Курильців

Друга жінка

Ірина Чікель

Корчмар

Віталій Войтко

Юрій Гецко

Парубок

Андрій Бенюк

Віталій Загорбенський

Микола Корнутяк

Лібрето

ДІЯ 1

Зимового вечора в хаті селянина-прикарпатця Миколи Задорожного сусіди зібралися на вечорниці. Сам господар ще не повернувся з роботи. Його дружина Анна занепокоєна — пора вже пізня, а чоловіка не видно. Згодом молодь розходиться.

Від сусідки Насті Анна дізнається, що в цих краях з’явився Михайло Гурман, якого всі вважають загиблим. Колись Анна присягалася любити його до могили. Звістка про появу Михайла посіяла в ній тривогу, адже вона заміжня, а одночасно й радість — коханий живий.

Повертається Микола, до крові побитий сільським Війтом. Микола проклинає своїх кривдників. Його скарги неглибоко доходять до свідомості Анни, вона під впливом звістки про Михайла. Кожен, думає про своє.

Входить жандарм Михайло Гурман. Він підозріло ставиться до Миколи. Запитує, чому на ньому сліди від крові. Коли Микола вийшов, Михайло нагадує Анні про минуле. Він не звинувачує її, бо знає, що брати обманом видали її заміж.

Ранком Микола й Анна взялися за хатню роботу. Анна стривожена недобрими снами. Микола втішає її. Несподівано в хату входять Війт із жандармом, Бабич і Настя. Вночі в корчмі порізано всіх хазяїв. Миколу звинувачують у вбивстві й заарештовують. Анна у розпачі. До хати повертається Михайло. Він вириває в Анни признання у коханні і слово коритися йому.

ДІЯ 2

Вже минуло літо, а Миколи немає. Селом кружляють дивні поговори про Анну й жандарма. Сусіди встигли вже зненавидіти її за те, що зламала присягу шлюбному чоловікові.

Лунає музика, і молодь розпочинає забаву. Є тут також Михайло, який запрошує до танцю Анну. Війт намагається   сприяти   веселощам. Але   музика   раптово   замовкає. Всі присутні зауважили появу Миколи, який повернувся з тюрми. Тут Михайло публічно заявляє, що він врятував Миколу, бо спіймав справжніх злочинців. Микола без слова подався в сторону дому, за ним несміливо пішла Анна  під  ненависним поглядом селян.

ДІЯ 3

Минув уже тиждень від часу повернення Миколи, але думки Анни зайняті постійно Михайлом, бо ж кохає його понад усе на світі. Гурман раптово заявляється у їх в хаті. Закохана жінка, втративши почуття сорому, падає в обійми Михайла. І так їх застає Микола.

Михайло вибігає з хати, а Микола благає жінку не топтати його честі. Незадовго повертається Михайло і частує господарів горілкою. Коханням осяяні обличчя Анни і жандарма. Микола бачить це. Він втрачає останню надію налагодити своє сімейне життя, повернути своє щастя. І не може з цим примиритися.

Михайло брутально випроваджує з хати Миколу і сам залишається із Анною. Скривджений і зганьблений, Микола вирішує втопити своє горе у горілці — запрошує гостей на “стопку по втраченім щастю”. Поява Анни з коханцем стає причиною колотнечі, яка призводить до трагедії. Михайло поводиться так, ніби є господарем цього дому: б’є Миколу і виганяє з хати його гостей… “Як смів ти виганяти моїх гостей?” — запитує жандарма Микола. Михайло у відповідь каже, що таке право має, бо Микола вкрав у нього його щастя.

Сварка Миколи Задорожного та Гурмана закінчується вбивством жандарма. Вмираючи, Михайло дякує йому, бо життя для нього давно вже стало мукою.

Історія вистави

З часу світової прем’єри 1960 р. на сцені Львівського театру опери та балету, опера «Украдене щастя» є однією із найвідоміших та найбільш виконуваних українських опер ХХ століття. Її автор Юлій Мейтус (1903-1997) – український композитор, у доробку якого 17 опер. Його творчість, зважаючи на час та обставини, у які жив і творив митець – нерівноцінна: поруч з художньо вартісними творами є чимало створених під впливом політично-ідеологічних обмежень радянської доби.

Композитор яскраво проявив свій талант вже в молоді роки: його твори високо оцінював, зокрема, Бела Барток. Вже у 23-річному віці Мейтус, отримавши ґрунтовну музичну освіту як піаніст у школі Густава Нейгауза у рідному Єлисаветграді (нині – м. Кропивницький) та як композитор у Харківській консерваторії у класі Семена Богатирьова, розпочав писати музику до театральних вистав.

З 1926 р. він співпрацював зі славетним театром «Березіль» Леся Курбаса, для якого створив музику до 13-ти вистав, зокрема, «Диктатури» й «Прологу». За спогадами композитора, партитура «Диктатури» налічувала понад 400 сторінок. Не раз Курбас сам награвав композиторові речитативні мелодії, які зберігали свобідний ритм розмовної мови, а Мейтус записував і обробляв музичні ескізи. Розгром театру «Березіль» та розстріл Леся Курбаса за наказом радянської влади, загрожувало репресіями і молодому композиторові. Йому довелося (ймовірно під тиском та погрозами) засудити діяльність славетного українського режисера у низці статей для журналу «Радянська музика». Після такого «відступництва», оминувши радянські репресії та погодившись співпрацювати із владою, композитор повсякчас мусить створювати «ідеологічно правильні» твори поруч із неповторними авторськими композиціями, для яких характерні тонке розкриття психологічної драми, колористичність й пошук нових нюансів виразності.

Фото Ю. Мейтуса з автографом

Серед 17-ти опер Юлія Мейтуса (деякі були написані у співпраці з радянськими авторами), «Украдене щастя» – неповторний зразок лірико-психологічної драми. Написана на лібрето Максима Рильського за однойменною п’єсою Івана Франка. Як першоджерело твір Франка був обраний не випадково, адже ім’я українського поета на той час увінчувало назву Львівського академічного театру опери та балету, для якого і була написана опера Мейтуса.

Сюжет драми – любовний трикутник із життя простих людей, що завершується фатальним фіналом – підштовхнув композитора на створення опери, наближеної до стилістики веризму: тут розгортаються не менші пристрасті, ніж в операх «Паяци» Р. Леонкавалло та «Сільська честь» П. Масканьї. Монологи та діалоги героїв сповнені драматичних кульмінацій, імітують такі натуралістичні ефекти, як крик, шепіт, монотонне повторення, зітхання тощо.

І разом з тим, опера «Украдене щастя» має неповторний український колорит, завдяки майстерному використанню українського, насамперед – карпатського фольклору. Особливе застосування він отримує у хорових й танцювальних масових сценах, створюючи мальовничий і, водночас, контрастний фон для підкреслення особистої драми героїв.

Троє головних персонажів – Анна, її чоловік Микола Задорожній та коханий, жандарм Михайло Гурман отримують яскраву індивідуальну музичну характеристику: пісенні та молитовні просвітлені інтонації у партії Анни, пасторальні, наче награвання сопілки, мелодії Миколи, та трубні марші в партії жандарма, водночас поєднані із модерною експресивною музичною мовою. Опера складається з розгорнутих сцен, однак вирізняються також яскраві сольні арії, як от монолог Анни «І молилася я, і поклони клала» з І дії та куплети Михайла «Жити треба як живеться» із ІІІ дії.

Світова прем’єра відбулася на сцені Львівської опери 10 вересня 1960 р. Постановники – диригент Ярослав Вощак, режисер Сергій Сміян, художник Олександр Сальман. Першопрочитання здійснили виконавці головних партій – В’ячеслав Кобржицький (Микола), Валентина Герасименко (Анна), Павло Кармалюк (Михайло). Після львівської сцени прем’єра опери відбулася у театрах Польщі (Гданськ), Чехії (Прага, Брно), Угорщини (Будапешт), Кореї (Пхенян), Китаю, Болгарії, Румунії, Естонії, Німеччини та ін.

Фото 1960 р.

Нове прочитання опери «Украдене щастя» на сцені Львівської опери відбулося у 1989 р. (прем’єра – 29 травня). Постановники – диригент Ігор Лацанич, режисер Федір Стригун, художник Тадей Риндзак, хормейстер Орест Кураш, балетмейстер Герман Ісупов. Неповторним виконавським складом оновленої постановки були Ніна Тичинська і Людмила Божко (Анна), Володимир Ігнатенко (Микола), Ігор Кушплер (Михайло), Наталія Свобода (Настя) і Василь Дудар (Війт). Вистава була представлена на гастрольних виступах, зокрема, у Великому театрі Варшави.

У музиці Юлія Мейтуса геніальний твір Івана Франка знайшов надзвичайно тонке та глибоке відтворення, що торкається серця і сучасного слухача.