Перша картина
Іван награє на денцівці, але музика не вдовольняє його. І якось він почув музику, яка вразила його до болю. Іван озирнувся на скелі і скам’янів. На камені сидів Чугайстер і, заплющивши очі, дув у флояру. Він з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи. Коли врешті Іван видобув голос, Чугайстер звився і пропав у скелі, а всі інші істоти обернулись в коріння дерев. Іван без тями й наосліп біг вниз, поки не впав. Прийшовши до себе, він вийняв денцівку і почав грати. Радість вступила у серце Івана, підняла на ноги. Жбурнувши денцівку в траву та взявшись у боки, він закрутився у шаленому танці. Так Іван знайшов у лісі те, чого шукав…
Друга картина
По горах, долами й верхами, тяглися люди – вони вертали з храму. Раптом на вузенькій дорозі, між скелею і Черемошем, зробилася тиснява. У цій тисняві зустрілися дві сім’ї – Гутенюки з Палійчуками. Між ними виникає суперечка. Відбувається кривава бійка. Маленький Іван також кинувся у сутичку. З розгону він наскочив на маленьке дівча, що тряслось з жаху, та не думавши довго, ударив її в лице. Але дівчинка натомість простягнула йому цукерку. Тож за деякий час вони вже сиділи рядочком, забувши про вереск бійки й сердитий шум річки, а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже вівці і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле, а погляд її чорних очей м’яко поринав в Іванове серце…
Третя картина
Іван і Марічка зростали разом, а коли стали старшими, їхні забави були вже інші. Марічка лукаво усміхалась та обіймала Івана за шию. Іван та Марічка зізнаються один одному в коханні. Журба гризла Івана, оскільки змушений йти в полонину. Марічка покірно погоджувалася з долею і співанками розважала їхнє розлучення.
Четверта картина
Іван прощається з Марічкою та зізнається їй у коханні. Чоловіки кличуть його, щоб разом іти на полонину. Іван розуміє, що розлука з Марічкою буде тривалою.
П’ята картина
Теплим весняним ранком, дорогою на полонину, Іван якось відстав від усіх та загубився. Йому ввижаються лісові створіння. Юнак ніби хоче доторкнутися до них, але вони щезають. Нарешті Іван наздоганяє чоловіків. На полонині вівчарі пораються, щоб було де ночувати при вівцях. Ватаг зайнятий добуванням живого Вогню, що має боронити їх від всього лихого.
Шоста картина
За своє літування у полонині Іван зазнав немало пригод. Раз він побачив дивну картину. Зеленіла полянка, а на ній чорніла одинока смерека. І ось та смерека закурилась і виступив з неї Чугайстер, а за ним якісь дивні містичні створіння: олені, один за одним, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші. Гуртом вибігли серни, потремтіли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. Чугайстер в той час намовляє Воду зійти з гори.
Сьома картина
Вода таки зійшла з гори… Коли Марічка брела Черемош, вода збила її з ніг і понесла за течією між скелями у долину. Ріка несла Марічку, а люди дивились, як крутять нею габи*, чули її крик і благання, але не могли врятувати. Чугайстер здалека теж спостерігав цю трагічну картину.
Восьма картина
Надаремне Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. Він не повірив, що Марічки вже немає. Пішов вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті. Знайшов-таки тіло… Іван прощається з коханою. Великий жаль вхопив його за серце.