У Соборі Паризької Богоматері молиться  Гудула. Самотня напівбожевільна жінка шукає свою єдину доньку, яку викрали  невідомі люди. В її молитві –  благання про допомогу.

На майдані буяє карнавал до свята весни. Розпочинається обрання “папи” блазнів. Перемагає потворний горбань Квазімодо – дзвонар собору. Ватажок громадян Клопен Трульфу надягає на нього “тіару”. Веселощі припиняє священнослужитель Клод Фролло.

Увагу  натовпу привертає циганка Есмеральда. Із юної красуні не зводить очей і Клод. Засліплений її красою, він наказує дзвонареві викрасти Есмеральду. На щастя, її рятує нічна варта на чолі з офіцером Фебом де Шатопером. А Квазімодо забирають до в’язниці і, за спробу викрадення Есмеральди, приковують до ганебного стовпа. Натовп глузує з нього, лише Есмеральда співчуває – подає йому води. Однак,  лякається його потворності.

Світський бал. У містерії господиня постає Царицею ночі. Галантний офіцер Феб де Шатопер у центрі уваги гостей. Містерія балу зникає, і Феб знову зустрічає Есмеральду. Клод, охоплений пристрастю, стежить за закоханими і, втративши владу над собою, вбиває Феба.

Проповідь у соборі. Клод погрожує грішникам карою Божою. Ніхто не може повірити, що сам він – вбивця.

У в’язниці знесилена тортурами Есмеральда. Клод пропонує їй порятунок, але натомість дівчина має відповісти йому своїм коханням, втім вона відкидає його    домагання.

Майдан перед собором. Есмеральда в очікуванні страти. Її викрадає Квазімодо і ховає на дзвіниці. Клод останній раз просить красуню-циганку дарувати йому кохання. Знову відмова, тож він віддає Есмеральду в руки інквізиції.

На майдані перед собором, де повинна відбутися страта Есмеральди, юрмиться народ. Гудула впізнає в Есмеральді свою доньку. 

Даремно мати благає інквізиторів зберегти їй життя – спалахує полум’я… Однак йому не під силу роз’єднати матір із дочкою, які завмирають в обіймах.

Горю Квазімодо немає меж. У відчаї він б’є в дзвони, що відлунюють протестом його душі проти жорстокості й безправ’я, та співчуттям до знедолених і пригноблених.