Картина перша

У палаці графа Річарда зібралися придворні. Серед них – політичні вороги графа, які готуються його вбити. Здійсненню кривавого задуму перешкоджає Ренато – друг і наближений графа. Ще декілька доказів – і він назве імена змовників.

Оскар, паж графа, подає йому список осіб, яких запрошено на бал у палаці. Серед них Річард знаходить ім’я Амелії – дружини Ренато. Складні почуття переживає граф: він кохає Амелію, а вона – дружина його близького друга.

До палацу приходить верховний суддя. Він приносить Річарду на підпис ухвалу про вигнання за межі графства Ульріки, яка займається чаклунством і в якої збираються злочинці. Бажаючи випробувати свою долю, Річард не підписує ухвали про вигнання ворожки. Він вирішує піти до неї інкогніто і запрошує зі собою придворних.

Картина друга

До руїн старої башти, де Ульріка ворожить, приходить Річард, перевдягнений у вбрання рибалки. У розпалі ворожіння з’являється слуга Амелії і просить Ульріку прийняти його пані. Річард чує це і ховається в ніші. Після того, як всі пішли, з’являється Амелія. Вона признається Ульріці в тому, що кохає Річарда і просить зцілити її від любові «до того, кого вона любить не сміє».

Ульріка посилає Амелію на кладовище. Опівночі вона повинна бути там, знайти серед могил чарівну траву і зірвати її. Амелія спочатку виявляє боязкість, а далі погоджується, прагнучи позбутися почуття злочинного кохання. Річард вирішує піти слідом за Амелією. Тепер він знає, що вона його любить.

З’являються в маскарадних вбраннях придворні. Річард просить йому поворожити, і  Ульріка віщує, що його невдовзі буде вбито. «Хто ж буде моїм убивцею?», – питає Річард. «Хто перший тобі сьогодні потисне руку», – відповідає ворожка. Річард простягає руку, але ніхто з присутніх не хоче її потиснути. Входить Ренато. Він, нічого не підозрюючи, охоче потискує руку своєму другові. Всі сміються з ворожки.

Опівночі Амелія приходить на кладовище. Тут вона знайде дуже потрібну їй чарівну траву. Несподівано з’являється Річард, який весь час ішов за Амелією, щоб, у разі небезпеки, захистити її. Раптова поява Річарда вкрай збентежує жінку. Вони освідчуються один одному в коханні. Тим часом вороги графа стежать за ними.

Разом зі своїми однодумцями вони оточили кладовище. Але Ренато пощастило їх випередити. Він застає Річарда з дамою, обличчя якої закрите густою вуаллю. Ренато не підозрює, що Річард прийшов на побачення з його дружиною. Він умовляє Річарда негайно зникнути. Вони обмінюються плащами. Але Річард не має сил залишити Амелію. Тільки погроза, що вона негайно відкриє своє обличчя, якщо він не покориться, примушує Річарда поступитись. Річард бере з Ренато слово провести даму до міської брами, не намагаючись довідатись її ім’я, і зникає.

Змовники оточують Ренато й Амелію. Спересердя, що, замість графа, вони побачили Ренато, змовники починають глузувати і знущатися з нього і його дами. З неї спадає вуаль. Ренато здивований: перед ним його Амелія. Його охоплює лють. Той, кому він був самовіддано вірний, поглумився з його честі. Ренато запрошує керівників змови до себе в палац.

Картина перша

Ренато проводжає дружину додому. Обурений і розлючений зрадою Амелії, він хоче вбити її. Вона перед смертю просить дозволу попрощатися з сином. Це зворушує Ренато, і він відмовляється від свого наміру.

У призначеній порі приходять змовники. Ренато приєднується до них. Коли змовники кидають жеребок, кому з них убити графа, Ренато звертається до дружини і наказує їй вийняти з вази папірець. Амелія підкоряється, витягає жеребок, на якому позначене ім’я… її чоловіка.

Картина друга

Докори сумління мучать Річарда. Він полюбив дружину друга, але, щоб бути вірним своєму обов’язку, граф вирішує відправити Ренато разом із Амелією в Англію. Наказ про призначення Ренато підписано.

Збираються гості на бал-маскарад. Паж подає Річардові анонімного листа про те, що його готуються вбити. На балу з’являється Амелія, яка шукає Річарда. Вона впізнає його в масці, попереджує про замах і благає піти з балу. Річард не поділяє тривоги Амелії, він думає про від’їзд її з чоловіком до Англії.

«В останній раз прощай, Амеліє», – з сумом говорить герцог. «Прийми і ти моє прощання…», – вигукує Ренато і заколює Річарда своїм кинджалом. Умираючий Річард прощає свого вбивцю і визнає, що він любить Амелію, але запевняє Ренато, що його дружина невинна. Натовп високо оцінює доброту і шляхетність графа.