#Підсумки2020: Василь Вовкун, генеральний директор-художній керівник театру
Василь Вовкун, режисер, генеральний директор-художній керівник Львівської національної опери, народний артист України, поділився підсумками 2020 року – про виклики, здобутки і прем’єри, які творилися у непросих обставинах, а також розповів про плани року 2021-го.
1. Попри виклики 2020 року, які хороші моменти, пережиті цьогоріч, Вам найбільше запам’яталися? Поділіться, будь ласка, також найяскравішими спогадами та враженнями від підготовки прем’єрних вистав та святкування 120-річчя театру. Адже Львівська національна опера у 2020 році представила глядачам три прем’єри: опери «Лис Микита» І. Небесного і «Турандот» Дж. Пуччіні та капітальне поновлення балету «Створення світу» А. Петрова.
Василь Вовкун: – Подією 2020 року світового масштабу став COVID-19, хвороба, яка змінила звичні форми і стилі повсякденного життя. Вона не могла не торкнутися і театральної сфери діяльності, зокрема, і Львівської національної опери. П’ятимісячний простій вплинув як на фінансову, так і на творчу сторону організації нашого театрального процесу. Спочатку за прикладом Віденської опери ми показували свої постановки в онлайн форматі, потім створили ряд Гала-концертів, кілька вистав у концертному виконанні, і при першій нагоді – а це сталося 15 серпня – ми відкрили свій 121-ий театральний сезон, мабуть, першими в Україні як оперний театр.
Не зважаючи на обставини, Львівська національна опера продовжила свою творчу програму «Український прорив» трьома прем’єрними виставами – це опера Івана Небесного «Лис Микита» для сімейного перегляду (до речі, цю роботу театр висунув на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка). Наступною прем’єрою стала капітально оновлена балетна вистава А. Петрова «Створення світу» до 90-річчя від дня народження відомого сценографа, народного художника України Євгена Лисика. І фінальним акордом цього року став міжнародний оперний проєкт – прем’єра останнього твору Дж. Пуччіні «Турандот», опери, яка вперше поставлена на сцені Львівської опери, вперше за участі постановників з п’яти країн, і вперше поставлена в Україні польським режисером Міхалом Знанецьким в онлайн репетиціях.
Окремо слід відзначити Гранд-концерт до 120-річчя від дня відкриття Львівської національної опери (тоді – Великого міського театру), відзначення багатьох працівників високими державними нагородами.
В приміщенні театру відкрито дві виставки, одна з них присвячена Євгену Лисику, інша – будівництву та відкриттю 4 жовтня 1900 року приміщення театру. Після пленеру студентів Львівської національної
академії мистецтв наприкінці року відкрилася ще одна художня виставка з їхніх робіт, для багатьох з них – це перша публічна презентація.
У 2020 році дирекція театру приділяла велику роботу мистецькій та теоретичній спадщині. Так було відзнято всі львівські сценографічні полотна великого Євгена Лисика і зібрано у фотографіях його постановки в Варшаві, Скоп’є, Мінську, Санкт-Петербурзі, Челябінську, Одесі. Цей матеріал зараз опрацьовується для альбому, який, будемо сподіватися, вийде в 2021 році. Тут не обійшлося без якоїсь містики. Сценографія Євгена Лисика до балету А. Хачатуряна «Спартак» вважалася втраченою. І великою подією сталося те, що її знайдено працівниками театру серед списаних декорацій. На сьогодні сценографічна спадщина Євгена Лисика наказом директора віднесена до Золотого фонду театру.
Цього року у Львівській національній опері відбулася презентація книжки-альбому Юрія Ямаша «Архітектура Львівської опери», а ведучі музикознавці під орудою доктора мистецтвознавства Любові Кияновської закінчують перший том наукової монографії про Львівську оперу з дня її відкриття до сьогоднішнього дня.
2020-ий можна вважати переломним у театрі зміною поколінь у всіх творчих цехах, модернізації світлового устаткування, придбання музичних інструментів тощо.
В особистому житті теж відбулося ряд непересічних подій. Народилася внучка Софія, а її дідусь став дипломованим професором!
2. Яку мету Ви ставите перед собою та для творчого колективу Львівської національної опери у наступному році?
Василь Вовкун: – Що ми очікуємо в році прийдешньому? Це постановка балету «Тіні забутих предків» на музику Мирослава Скорика,балетмейстер – Артем Шошин. Цю роботу ми хочемо присвятити 30-річчю Незалежності України. Репертуар театру також плануємо оновити класицистичними операми «Сокіл» та «Алкід» Д. Бортнянського під орудою Оксани Линів, режисер – Андреас Вайріх (Мюнхен, Німеччина). До 120-річчя з дня смерті Джузеппе Верді працюватимемо над прем’єроюоднієї з опер композитора. А також в планах театру – постановка нової версії опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у режисурі Оксани Тараненко й театралізована постановка Реквієму В. А. Моцарта польським режисером Лєшиком Мандзіком, що буде присвячена жертвам Голодомору – геноциду 1932-1933 років в Україні. Вище згадувалася монографія про Львівську оперу та альбом сценографічних робіт Євгена Лисика, сподіваюся, вони будуть видані у 2021 році.
В наступному році також плануємо перший етап модернізації сцени, але все це залежатиме від нормалізації нашого повсякденного життя.
В особистих планах перевидання із доповненнями підручника «Мистецтво режисури масових видовищ», написання нової книги про менеджмент в оперному театрі, режисура балету «Тіні забутих предків», до якогонаписано лібрето за твором М. Коцюбинського.
3. Оперне мистецтво у 2021 році – виклики, прогнози та сподівання.
Василь Вовкун: – Львівська національна опера, пропонуючи творчу програму на п’ять років «Український прорив», намагається змінити себе у просторі і в часі, – і це продовжуватиметься в новому 2021 році – від менеджменту до мистецьких виявів. Ми прагнемо авторського театру, через який хочемо передавати сучасні особистісні рефлексії, які роблять оперне мистецтво акцентованим та актуалізованим, суголосим часу, розкриваючи його тексти і підтексти. Це вимагає нових мистецьких форм, ризиків і викликів. Це творення такої атмосфери театру і такого творчого процесу, в яких має народитися той чи інший поступ-прорив.
Він неможливий без свідомої і підсвідомої творчої дії інтелектуального підготовленого диригента, хормейстера, художнього керівника балету, художника, музиканта, артиста-вокаліста чи артиста балету, словом, всього творчого складу театру. Тоді це єдиний організм націлений спільною енергією пересотворення життя в сучасне оперне і хореографічне мистецтво, наділений спроможністю сміливо творити концепцію «Українського прориву» в оперному мистецтві України.