Василь Вовкун: “ГРА-2024”. Після роздумів…
Все нами задумане і творчо втілене – завтра, на жаль чи на щастя, стає традицією, яка весь час вимагає й потребує подальшого переосмислення та пересотворення. В цьому й полягає сенс і поступ всякого творчого процесу. Це стосується і театру, і такого заходу, як церемонії визначення переможців Всеукраїнського театрального фестивалю-премії “Гра”.
Вже сам факт проведення НСТДУ цього заходу – це величезна культурна подія у вітчизняному театральному просторі. І за нею, як всім відомо, стоїть непересічна особистість спілчанського голови Богдана Струтинського. Богдан Дмитрович всіма зусиллями намагається інтегрувати український театр в контекст європейського театротворення, і за це йому честь і слава. Тепер настає час доєднати спільні зусилля і “грати” далі всім разом, чітко окресливши свою надзадачу. Інакше “тусня” в одній “консервній банці” рано чи пізно стане нестерпною, вона просто вибухне… залишивши по собі поганий смак… а маски “Гри” потьмяніють…
Що робити?
На мою думку, формат “Гри” варто поступово і настирливо розширювати:
– вводити у “Гру” театрального глядача, як столичного, так і регіонального (кожен театр, що увійшов у шортлист, може взяти цю місію на себе);
– запрошувати (заманювати) меценатів і благодійників, які б завтра підтримали театр (кожен театр, що увійшов у шортлист, частково може взяти на себе);
– запрошувати іноземних імпресаріо (може взяти на себе Дирекція Фестивалю).
Який інструментарій поступово застосовувати?..
– медійний (він на сьогодні залучений недостатньо). Тут виникає нагальна потреба у власних інформаційних ресурсах (сайт “Гри”, газета, глянцевий журнал тощо).
– рецензування театрального культурного продукту Експертною Радою в період між першим і другим туром відбору. За сьогоднішньою практикою рецензії ми отримуємо через пів року після “Гри”.
Надалі, вважаю, не варто практикувати концертні номери під час самої церемонії. Не та публіка, щоб їх адекватно сприймати. Скоріше доречним було б запросити на фінал відоме достойне ім’я співака, співачки чи добрих музикантів, а між блоками церемонії надати більшу можливість висловитись чи проаналізувати побачене в українських театрах міжнародним експертам.
Далі, мабуть, про найсуттєвіше – номінації та спецпризи. Номінацій було шість, на VI церемонії “Гри” додалася ще одна – “Найкраща вистава, що описує події російсько-української війни”??? Погодьтесь, не тільки не звучить, а повертає нас кудись далеко не туди… Зовсім недавно відомий театральний критик Сергій Васільєв, аналізуючи драматургію на тему російсько-української війни, застеріг від поспішності, поверхневості, кон’юнктурної “мішури” на тему, яку глибоко треба пережити та переосмислити.
Ще складніше питання експертів.
Якщо є кращий актор чи акторка драматичного театру, вони також є в оперній, балетній і ляльковій виставі…
Якщо є кращий сценограф лялькового театру, це не означає, що його немає в драматичному, чи музичному театрі (вони просто різні за засобами виразності, бо цього вимагає жанр)…
Якщо є кращий сценограф, тоді чому немає кращого художника костюмів і художника світла?..
Якщо… якщо є питання – мусить знайтись відповідь. І бажано не на словах, а на ділі.
Хочеться погратися в класну “Гру”! Вона вже розпочалася, а далі, переконаний, буде все більше захоплюючою.
Будь – за меседжем Струтинського – у “Грі”.
Додам: поза “Грою” – ти не гравець!