“ПСАЛЬМИ ВІЙНИ”. У Львівській опері відбудеться прем’єра першого монументального твору на тему війни

Говорити, щоб не забувати та завжди пам’ятати ціну незалежності!

Вже 14 та 15 жовтня Львівська національна опера представить “Псальми війни” Євгена Станковича – перший монументальний музичний твір на тему війни, яку росія розпочала проти України.

Василь Вовкун, режисер та автор лібрето до “Псальмів війни”:

«Псальми війни» належать до особливої категорії творів Євгена Станковича, які фіксують у музиці історичні події, що їх пережив український народ. Якщо простежити найвідоміші з них за хронологією – найпершим був Кадиш-реквієм  «Бабин Яр», присвячений усім невинно убієнним у Бабиному Яру. Наступною я би назвав «Панахиду за померлими з голоду». Цей твір вічний, і звучатиме завжди, коли шануватимуть пам’ять жертв Голодоморів.

«Псальми війни» – це наступний твір Станковича в контексті музичної пам’яті нації.  З одного боку він фіксує біль і жорстокість цієї війни, увесь спектр емоцій, які ми відчули протягом цього часу. З іншого боку він містить надзвичайно потужний заклик – одвічне Шевченківське «Борітеся – поборете!», і пересторогу для світу – «…сьогодні ви, а завтра ми». Є у творі й особливо болісна в контексті повномасштабного вторгнення тема дитячих зламаних долей. Є вбиті діти, є діти вкрадені, насильно вивезені з України. Саме цей злочин росії зафіксований міжнародною спільнотою, і цей твір посилює увагу цієї спільноти до його цинізму та жорстокості. 

Писати лібрето до твору було надзвичайно важко. Спочатку я спробував шукати, що вже є в літературі, зокрема в поезії. З’ясував, що найбільше пишуть про війну самі військові, і це є поезія народна. Є присвячені вірші у Сергія Жадана, Вікторії Амеліної, Мар’яни Савки та у багатьох інших. Спочатку  я написав один сценарій, згодом знищив його і написав інший, бо тема війни є вкрай складною, перш за все емоційно. Так, зрештою, склалася фінальна концепція лібрето. 

У першій частині використано короткий вірш Ліни Костенко “І жах, і кров, і смерть, і відчай”, де є слова “маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди”. Друга частина по суті об’єднує сьогоднішній день зі всією історією України, бо така наша історія боротьби з цим ворогом – ще від козацької доби, і тому козацька пісня використана у другій частині як народний реквієм.

Третя – це колискова, яку співала мама полеглого захисника над труною сина на прощальній церемонії у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Композитор не хотів конкретизувати текст з поваги до сокровенності цього моменту, тому хор співатиме замість слів вокаліз. Фінальна частина містить уривки з Давидових Псалмів, у яких проклинається війна. Це прокляття  всесвітнього масштабу, тому що Псальми – це Старий Завіт, і ще з тих часів усіляка війна сприймалася як велика біда і велике зло.

«Псальми війни» – це твір, в якому всі частини об’єднані історичним контекстом, і відображають всі ті свіжі болі та рани, яких ця війна завдала. Це мистецьке свідчення подій сьогодення для наступних поколінь, бо ми завжди мусимо пам`ятати високу ціну нашої волі. 

Євген Станкович, композитор: 

Імпульсом до написання твору стала жорстока та цинічна війна, яку розпочав проти українського народу російський агресор. “Псальми війни” виникли, як і деякі мої попередні твори, – у співпраці з моїми друзями, з якими часто працюю. Це Василь Вовкун, Євген Савчук та Володимир Сіренко. Тож можна сказати, що ця композиція виникла завдяки творчій синергії кількох людей. 

Автором лібрето став Василь Вовкун. Я маю щастя створення вже декількох великих творів, де Василь Вовкун був автором лібрето, серед яких “Страсті за Тарасом” та ін. 

Процес написання був тісно пов’язаний з автором лібрето, звісно ж – самим лібрето, а також жахливою ситуацією, яка виникла у нас. Моїм завданням було з допомогою музичних засобів втілити трагічні події, тему цинічної війни росії проти України. 

У режисурі Василя Вовкуна мій твір отримав промовисте та символічне для нас усіх сценічне втілення, відмінне від класичного розуміння жанру кантати чи ораторії. Тож я би визначив його жанр, як музичне дійство для хору та оркестру. 

“Псалми війни” складаються з чотирьох частин. Перша частина має назву “Музика війни” та є основною, найбільш розгорнутою частиною твору. В її основу лягли всі жахіття війни, те, що я бачив і відчував… Те, що коять росіяни в Україні. Написана вона на вірші Тараса Шевченка, Ліни Костенко та інших поетів.

Друга частина має назву «Чорна рілля ізорана». У ній використана відома козацька народна пісня, сюжет та емоційне наповнення якої залишається актуальним для нас усіх і сьогодні: 

Чорна рілля ізорана. Гей, гей!

І кулями поколона. Гей, гей!

Білим тілом зволочена. Гей, гей!

І кровію сполощена. Гей, гей!

Третя частина – «Колискова». Це надзвичайно трагічна частина. Хор співає без слів, тому що часто вони просто безсилі. Їх я не зміг підібрати… Тут втілилось те, що я бачив, чув, знав, і не тільки я, а й кожен з нас – страшне жахіття війни! 

Фінал твору – «Псальм війни» – частина, з якої виникла і починалась ідея твору. В її основі лежать тексти Псалмів Давида. Для музичного втілення були вибрані найбільш важливі та промовисті для твору їх рядки.

Працювати над “Псальмами війни” було надзвичайно важко! Впевнений, що важко було не тільки мені як композитору, а й моїм колегам, які долучилися до створення та постановки цього твору. Непросто зараз нам усім, кожній людині в Україні!

Для мене було важливим закарбувати це у музиці для сучасників, а також для майбутніх поколінь, щоб ніхто не забув тих жахів, які щоденно коять росіяни на нашій землі.