«У нас ніби Армагеддон стався». Як Львівську оперу закривали на карантин та як театр виживає зараз

Десята година ранку. Зал для уроків балету. В кутку — фортепіано, короткі музичні композиції перериваються вказівками балетмейстера. Кілька десятків артистів балету в масках спочатку розігрівають і розтягують м’язи і сухожилля, потім настає час для танцю. Лунають незнайомі й дивні для непідготовленого вуха терміни-команди «брізе», «антраша», «фуете», чоловіки й жінки виконують потрібні па. А в перервах між танцями виходять за межі залу — хоч на кілька секунд зняти маску й віддихатися, бо піт заливає очі.

Усі намагаються дотримуватися дистанції. Артистів справді шкода: маски не дозволяють їм вільно й інтенсивно дихати, ускладнюючи і без того важке заняття. Але Львів — один із лідерів за кількістю хворих на Covid-19. Відкриття нового сезону у Львівській національній опері вже кілька разів відкладалося, тому спалах коронавірусу у колективі міг би дорівнювати ледь не катастрофі.

Балетну трупу розбили на підгрупи, щоб було багато вільного простору під час занять, на службовому вході перевіряють температуру, а біля залу повісили пляшку з антисептиком. Сам зал після кожного заняття ретельно вимивають.

Невисока світловолоса дівчина під кінець заняття вже настільки втомлена, що ледь не після кожної короткої композиції опускає маску на підборіддя і спирається на коліна, щоб відпочити. Але все ж не пропускає нічого, намагаючись танцювати в першому ряду.

Світловолосу балерину звуть Роксоляна Іскра. Найчастіше вона танцює в кордебалеті, тобто в масових танцювальних номерах. Проте дуже прагне отримувати сольні ролі й уже час від часу їх виконує.

Роксоляна займається танцями з дитинства. Під час навчання в Київському державному хореографічному училищі зазнала компресійного перелому хребця. Після такої травми зазвичай завершують кар’єру, однак сама танцівниця не зламалася і вже 2013 року вступила до трупи Львівської національної опери.

«Ми свого роду мазохісти, тому що після уроку болить усе тіло, усі м’язи», — зізнається Роксоляна. 

Але уроки — альфа й омега балету. Вони у Львівській опері відбуваються щоранку, крім понеділка — єдиного офіційного вихідного. Уроки дають можливість підтримувати форму, і саме їх найбільше бракувало, коли в один момент усіх артистів відправили на карантин.

У березні Роксоляна разом із чоловіком Максимом відпочивали в Буковелі. Новину про запровадження карантину дізналися саме там. 

«У нас ніби якийсь Армагеддон стався», — зізнається балерина. Дорогою з гір заїхали в супермаркет, зробили запас продуктів і наступні два тижні без крайньої потреби з дому не виходили. Масок і антисептиків спочатку не було, тому виготовили їх самотужки.

«Дуже важко вдома змусити себе займатися класично. Немає станка, немає де пострибати. Можна лише зробити мінімальну гімнастику, потоптатися на пуантах, щоб не забути, чим ти живеш і ким працюєш», — згадує ті дні Роксоляна.

Коли почався карантин, невеличка група артистів балету, зокрема й Роксоляна, домовилися щодня спільно займатися через Zoom. Зідзвонювалися в обідню пору, щоб усі учасники могли виспатися, якщо вже на карантині є така можливість. Один із артистів задавав танцювальні комбінації, а інші повторювали, тримаючись за підвіконня, шафи і столи замість поручня. Заняття тривало 30-60 хвилин.

Але простору для тренування у квартирі дуже бракувало, говорить Роксоляна. Доводилося постійно озиратися, щоб не зачепити щось.

Постійні зустрічі в Zoom протривали кілька тижнів. Коли стало зрозуміло, що карантин затягується, група розпалася. Артисти почали більше займатися індивідуально, шукаючи в YouTube уроки від відомих іноземних виконавців. Дуже важко знайти мотивацію до щоденних занять, якщо ти навіть приблизно не розумієш, коли повернешся до театру.

Відчуття першого дня після поновлення занять в Опері були дуже класні, розповідає Роксоляна, — вона ніби розправила крила.

Прем’єри і борги

Артисти Опери повернулися з вимушеної відпустки 18 липня. Але до середини серпня вся їхня робота в театрі обмежувалася уроками, репетицій і вистав не було.

За понад пів року карантину Львівська опера недоотримала 23 мільйони гривень прибутку, говорить генеральний директор театру Василь Вовкун. Ідеться не тільки про вистави, театр також заробляє екскурсіями для туристів і наданням приміщень в оренду.

Але найважливіше — борги. Попри те, що заборгованість за електроенергію, воду та пожежну охорону взялася покривати держава, борг Опери, який залишився, складав на початок сезону близько семи мільйонів гривень.

«Щоб заробити такі гроші, потрібно чотири з половиною місяці при повному заповненні зали, — розповідає Василь Вовкун. — Ми хочемо покрити борги, зробити прем’єри. Плани трошки ірреальні, але все буде залежати від того, з якого числа ми запрацюємо».

Планів у театру справді не бракує. На осінь готують три нові прем’єри: відновлення балету «Сотворення світу», який колись уже ставили на сцені Львівської опери, нову версію «Запорожця за Дунаєм» й оперу «Турандот», створену спільно з польською командою. «Турандот» у театрі навіть готові зіграти в закритому режимі, тобто без глядачів, тому що режисер цієї вистави Міхал Знанєцкі на наступні три роки має заповнений графік. Крім того, на 4 жовтня припадає 120-річчя відкриття театру, і керівництво Опери не могло оминути увагою цю дату.

Артисти під час карантину отримували дві третини окладів із державного бюджету. До того ж, усім співробітникам перед літньою відпусткою видали допомогу в розмірі, близькому до місячного окладу.

Аби театр був готовим до різних епідемічних обставин, розробили різні «шахові» варіанти розміщення глядачів, які відповідатимуть нормативам відповідно до зони епідемічної небезпеки.

Але від деяких варіантів відмовилися. Наприклад, ідея проводити вистави на відкритих майданчиках виявилася нерентабельною, тому що готових сцен для цього немає, а готувати їх, завозячи все необхідне, — світло, звук, костюми тощо — коштує додаткових грошей.

Для того, щоб мінімізувати кількість виконавців на сцені, був вигаданий формат гала-концерту — виступу, в якому об’єднуються короткі фрагменти з різних вистав, а музичний супровід забезпечує фортепіано або кілька музикантів, які також перебувають на сцені.

Перша вистава після повернення з карантину у Львівській опері відбулася 15 серпня. Сезон могли би розпочати й раніше, однак завадила генеральна реконструкція площі перед театром, де в серпні будували новий, так званий «сухий» фонтан.

Прагнути більшого

Серпневого вечора суботи зустрічаємося з Роксоляною Іскрою та її чоловіком Максимом на площі Ринок. Для них це всього лише другий вихід у центр міста на прогулянку після початку карантину. 

Старий Львів о цій порі майже такий самий, як у докарантинні часи: люди збираються групами навколо площі Ринок, чути музику і сміх. Хіба що на вході до кав’ярень вимірюють температуру і час від часу нагадують, що необхідно носити маски. У Львові знають, скільки хворих на Covid-19 щодня виявляють у міських лабораторіях, але, схоже, просто втомилися боятися невидимого ворога.

Сідаємо в одній із кав’ярень.

Максим працює в ІТ, тому під час карантину робив майже ту саму роботу, але з дому. Пара вже рік як одружена, і, щоб не залежати від батьків, молоді люди зняли маленьку квартиру в центрі Львова, недалеко від Опери.

«До карантину була нестача спільного часу, а зараз уже перенасиченість, просто дуже багато часу разом. Тиснуть стіни», — зізнається Максим. 

Раніше вони могли відпочивати разом тільки ввечері, бо у Роксоляни єдиний вихідний — понеділок, тоді як у чоловіка — в суботу і в неділю. Крім того, під час жорсткого карантину додавала напруги загальна невідомість, ніхто досі не поставав перед подібними обставинами.

Перехідний період з другої на першу категорію для артиста балету — найважчий, розповідає Роксоляна, тому що артист танцює вже не тільки в балеті, але і в оперних виставах. За шість робочих днів у докарантинні часи інколи виходило шість вистав.

«Я вже відповідаю першій категорії, це корифейські партії, маленькі лебеді, різні подружки головних героїнь, перші лінії кордебалету. Хочу підвищення, хочу росту», — говорила Роксоляна у серпні.

Але у Львівській опері тоді була тільки одна вільна ставка першої категорії. Для того, щоб визначити, хто її отримає, організували внутрішній конкурс. На підготовку конкурсних номерів — всього тиждень після повернення з карантину, за який треба відновити загальну форму і досконало відпрацювати конкурсний танець. Тому в Роксоляни було не одне, а два-три заняття в Опері щоденно. Адже у театрі — шалена конкуренція між артистами.

«Якщо ти сьогодні відпочив, то твій конкурент міг не відпочивати, і тобі треба його наздоганяти», — говорить Максим про роботу Роксоляни.

Перемогу в конкурсі здобула інша артистка театру, яка багато років танцює у Львівській опері, але трохи старша. Сама Роксоляна вважає таке рішення справедливим просто тому, що та артистка чекала на посаду довше.

«Я свою другу категорію чекала чотири роки, спочатку навіть на пуанти не вистачало. Але дуже приємно, що мене виділили, похвалили на конкурсі», — зізнається артистка.

Перемогти коронавірус

Перший балетний гала-концерт відбувся у Львівській опері 31 серпня. Але Роксоляна Іскра участь у ньому взяти не змогла — артистка інфікувалася коронавірусом і разом із батьком і матір’ю мусила кілька тижнів лікуватися й перебувати в ізоляції.

«Ми всі страшно пітніли. У мами протягом хвороби була загальна слабкість, тиск у всіх скакав, температура то підвищена, то понижена, пульс теж постійно змінювався. У тата, окрім усього цього, ще був біль у поясниці. А у мене крутило ноги і дуже боліло горло», — згадує симптоми хвороби Роксоляна.

Продукти привозили знайомі. Квіти на її день народження Максим передав Роксоляні через поріг із простягнутих рук, стоячи на відстані. Але, навіть хворі, родина все одно змушена були зрідка виходити — наприклад, у поліклініку здавати аналізи. Звичайно, надягали маски й використовували антисептики, але у Львові — вузькі тротуари, і ніхто там не зважає на соціальну відстань.

На щастя, COVID-19 для всіх у сім’ї Роксоляни минув легко, і повторний ПЛР-тест показав негативний результат. Артистка відразу повернулася до занять у театрі. Багато хто зі знайомих досі не вірить, що вона захворіла на коронавірус, бо, мовляв, ніхто, крім неї, серед друзів не хворів.

Після одужання Роксоляна репетирує невеличку роль у балеті «Сотворення світу». Перші заняття далися дуже важко, часом щось підкочувалося до грудей і перехоплювало дихання. Але потім полегшало. 

Це нормально, говорить Роксоляна, тому що перші дні репетиції важчі, ніж уроки. На сцену для участі в гала-концерті вона нарешті виходить, замінюючи іншу артистку в маленькій ролі наприкінці вистави.

Повернення на сцену

Глядачів у Львівську оперу пускають по одному-двоє, перевіряючи наявність масок. Парі, у якої масок немає, радять придбати їх через дорогу в аптеці. Усього, з урахуванням безпечної розсадки, у залі вміщується 208 глядачів. На цей балетний гала-концерт придбали лише 140 квитків, усі доступні місця поки жодного разу не викуповували. Театр відкрився, але люди сюди не поспішають.

Сам концерт триває трохи менше ніж півтори години і складається з вибраних танцювальних номерів із різних балетів. Поки одні артисти танцюють, інші спостерігають з-за лаштунків, розігрівають м’язи або репетирують окремі рухи. Плескають своїм колегам так само, як і глядачі.

Виступ Роксоляни триває близько хвилини. Це одна з причин, чому вона не хвилюється перед поверненням на сцену: роль маленька і проста. Невелика кількість глядачів теж діє на артистку заспокійливо.

Після вистави Роксоляна швидко перевдягається й вибігає через службовий вихід, де на неї вже чекають батьки. Разом вони квапляться в центр міста на зустріч.

Питаю про відчуття від виступу.

«Відчуття хороші, — відповідає Роксоляна. — Я повернулася на сцену, відчула її знову».

Цей матеріал був створений у рамках проекту Фонду Thomson Reuters «COVID-19 Hub із висвітлення пандемії та її наслідків у країнах Східного партнерства» за підтримки Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності Великої Британії.