Теофіл Копистинський – перший ілюстратор поеми «Лис Микита»
У Львівському національному театр імені Соломії Крушельницької йде до завершення робота над постановкою опери «Лис Микита» Івана Небесного. Вона стане найновішим першопрочитанням у нашому театрі, оскільки цей твір написано саме для нього і народиться саме на нашій сцені (прапрем’єрами тут у різні роки були опери «Назустріч сонцю» А.Кос-Анатольського, «Украдене щастя» Ю.Мейтуса, «Мойсей» М.Скорика та ін.).
Опера «Лис Микита» написана за однойменною поемою класика української літератури Івана Франка. Казка побачила світ у 1890 р. у новоствореному журналі для дітей «Дзвінок». Популярність твору була дуже велика, і він часто перевидавався окремими книжками при житті поета: в 1890 р., 1891 р.,1896 р., 1902 р., 1909 р. і в 1914 р. Особливість цих видань була в тому, що поет кожен раз доповнював свою поему свіжими текстами, а товариш і однодумець Теофіл Копистинський, ілюстратор його книжок (зокрема, трьох видань поеми-переспіву , «Дон Кіхот Мігеля де Сервантеса» в 1891р. з адаптацією цього твору для дітей) – новими малюнками .
Іван Франко як письменник і громадський діяч не міг стояти осторонь важливого питання. Коли розгорнулася полеміка довкола ілюстрації новоствореного журналу, письменник активно виступав на цю тему в пресі, вважаючи, що художник повинен «розворушити свою духовну істоту, зворушити чуття, напружити уяву, вилитися в образи, якнайбільш відповідні дійсному переживанню, і вкінці попрацювати ще над тим, уже зовсім технічно, щоби ті його образи уложилися в форму, яка би не тільки не затемнювала яскравості безпосереднього переживання, але ще в додатку підносила б те переживання понад рівень буденної дійсності, надавала б йому, коли не якесь вище, символічне значення, то бодай будила б в душі певні суголосні тони як часті якоїсь ширшої мелодії, збуджувала би в ній певні тривкі вібрації».
До полеміки під’єднався письменник зі Східної України Борис Грінченко під псевдонімом Б.Вільхівський: «Твори мусять бути правдиві. Артистично виконані. Без того краще їм не бути. Поганий малюнок тільки зіб’є з пантелику дитину, зовсім не пособить їй зрозуміти текст, а хиба заплутає…У дитячому журналі мусять бути малюнки. А не карикатури. Карикатура в дитячому журналі – се отрута».
Таких настанов дотримувалися Корнило Устиянович, Юліан Панькевич, який, до речі, створив єдиний відомий портрет І.Франка з натури, та Теофіл Копистинський, які закладали підвалини українського образотворчого мистецтва та графіки в Галичині. Іван Франко, який вважав, що в образотворчому мистецтві, « як і в кожнім полі людської творчості, головним рішучим моментом є власне та душа, індивідуальність, чуття», зайшов рідну душу у творчості відомого художника Теофіла Копистинського (1844-1916).
Він народився в Перемишлі. Навчався в 1868-1971 рр. у Краківській школі малювання й живопису; у 1872 р. – у Віденській академії образотворчого мистецтва. У 1873 р. переїхав до Львова. На початку творчого шляху працював у стилі академізму. У його широкій за тематикою творчості знаходимо глибоко національні полотна: 17 портретів «Діячі української культури», «Коломийки», «Українські дівчата», «Гуцулка», «Олекса Довбуш» та ін. Здійснив розписи церков св.Миколая в Миколаєві Львівської області, в с.Миколаїв Пустомитівського району, с. Добряни Стрийського району, с.Сороцьке Теребовлянського району Тернопільської області. Намалював ікони у храмах с.Вільшаниця Золочівського району, с.Оселя Яворівського району, с.Маклашів Пустомитівського району, с.Щирець Пустомитівського району («Різдво Богородиці», 1897 р.), с.Стенятин Сокальського району («Воздвиження Святого Хреста»).
Т.Копистинський був знаменитим реставратором. Настільки фаховим, що розробив і запропонував методику реставрування фрески «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі в Мілані. Брав участь у реставрації костелів св.Андрія та Марії Сніжної у Львові, костелів у Польщі (в Лєжайську, Мар’яцького у Кракові та кафедрального на Вавелі). Відреставрував близько 150 старовинних ікон та картин.
В ілюструванні книг І.Франка давав точні характеристики персонажів, намагався вловити підтекст , увійти у філософські роздуми поета. Однак йому як першопрохідцеві не вдалося схопити те, що вдалося ілюстраторам пізніших років. Коли в 1941 р. вийшло 11-е видання «Лиса Микити» з ілюстраціями модерніста Едварда Козака, видатний художник і мистецтвознавець Святослав Гординський написав: «Це вперше безсмертний «Лис Микита» появляється так багато ілюстрований і до того рисунками, адекватними змістові. Досі бували різні спроби зілюструвати Франковий твір, але сам підхід різних ілюстраторів не охоплював усіх спромог, що їх давав текст. Це були більш або менш удатні рисунки звірів, але вони не багато промовляли до читачів, бо не було в них того, що Франко поклав собі головною метою: надати звірам людської подоби».
Один із лідерів нового західноукраїнського малярства, перший ілюстратор творів Івана Франка, художник Теодор Копистинський похований на Личаківському цвинтарі у Львові. У цьому місті є вулиця, названа його іменем.
Надія Труш, заслужений працівник культури України
Фото-ілюстрації надані Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка