Opera
Головна сцена

Прем'єра «Діалоги кармеліток»

Ф. Пуленк
Тривалість 2 години, 0 хвилин
Вартiсть квитка: 100 - 750 грн

Найближчі дати

Головна сцена

Прем'єра «Діалоги кармеліток»

Opera
Головна сцена
Тривалість 2 години, 0 хвилин
Вартiсть квитка: 100 - 750 грн

Опера на 3 дії

Лібрето Франсіса Пуленка на основі однойменного твору Жоржа Бернаноса

Вперше на українській оперній сцені!

Віра, жертовність та відданість своїм переконанням навіть у найтемніші часи…

Одна з найпопулярніших опер ХХ століття – «Діалоги кармеліток» Франсіса Пуленка – у постановці Львівської національної опери.

Історія про молоду аристократку Бланш, яка, переживаючи складні події та обставини у часи Французької революції, перемагає власні страхи, сумніви та безпорадність, постане у режисерській візії Василя Вовкуна.

Неокласична музика Франсіса Пуленка, сповнена глибокого драматизму, прозвучить під орудою Івана Чередніченка.

Мінімалістична сценографія Миколи Молчана, сповнена містких символів головної християнської ідеї, костюми топової української дизайнерки Оксани Караванської та вражаюча світлова партитура Олександра Мезенцева нададуть постановці виразних штрихів та деталей.

Не пропустіть нову постановку Львівської національної опери, події якої мають позачасовий вимір і свою циклічність, та дзеркально відображаються й актуалізуються в сучасних українських реаліях.

Виконується французькою мовою з українськими субтитрами

 

Постановники

Диригент-постановник

Режисер-постановник

Хормейстер-постановник

Художник-постановник

Художниця костюмів

Художник світла

Художник-гример

Дійові особи та виконавці

Бланш де ля Форс

Маріанна Цвєтінська

Олеся Бубела

Дар’я Литовченко

Матінка Марія

Любов Качала

Софія Соловій

Мар’яна Мазур

Маркіз де ля Форс

Роман Страхов

Юрій Шевчук

Шевальє де ля Форс

Максим Ворочек

Олександр Черевик

Мадам де Круассі, настоятелька

Наталія Дацько

Анастасія Поліщук

Олена Скіцько

Мадам Лідоан, нова настоятелька

Людмила Савчук

Катерина Миколайко

Тетяна Оленич

Сестра Констанція

Анастасія Корнутяк

Ганна Носова

Наталія Степаняк

Матінка Жанна

Лілія Нікітчук

Ірина Чікель

Галина Гарбіт

Сестра Матільда

Анастасія Кулініч

Юлія Онишко

Капелан

Роман Трохимук

Василь Садовський

1-ий комісар

Віталій Роздайгора

Вадим Коваль

2-ий комісар

Юрій Трицецький

Назар Павленко

Тьєррі, лакей/ Тюремник

Андрій Бенюк

Віталій Загорбенський

Микола Корнутяк

Іван Борхес-Самко

Месьє Жавліно, лікар

Дмитро Кокотко

Володимир Дутчак

Лібрето

Дія 1

Дія відбувається у часи Французької революції.

Бібліотека Маркіза де ла Форса. Квітень 1789 року.

Революція набирає обертів, змінюючи все на своєму шляху: суспільний устрій, людські долі та звичне життя…

Опинившись у смертельній небезпеці, аристократ Маркіз де ла Форс поспіхом збирає свої цінності, щоб їх врятувати. У розмові зі своїм сином Шевальє він згадує трагічну історію смерті дружини, яка попри все ще встигла привести на світ його дочку Бланш. Також він додає, що дуже хвилюється за дівчину, а радше за її хворобливу уяву.

Повертається Бланш. Шокована від побаченого на вулицях Парижа, вона обіймає свого іграшкового зайчика, що став для неї єдиним острівком безпеки та теплих дитячих спогадів. Після розмови з братом і батьком вона іде у свою кімнату, щоб трохи відпочити. Втім, там раптово лякається лакея Тьєррі. Після цього випадку Бланш розповідає Маркізу де ла Форсу про те, що більше не хоче зіштовхуватися зі зовнішнім світом та оголошує батькові про свій намір вступити в Орден кармеліток і стати черницею. Батько шокований таким рішенням дочки, але мусить згодитись з ним, задля безпеки Бланш.

Приймальня монастиря кармеліток в Комп’єні. Бланш приходить із впевненим наміром стати черницею. У розмові з дівчиною стара настоятелька Мадам  де Круассі пояснює, що церква – місце для молитви, а не притулок, а обов’язком черниць є охорона Ордену, а не навпаки. Бланш обіцяє постати перед своїми страхами та труднощами і заявляє настоятельці про своє рішення обрати ім’я Смертної Муки Христової. Це шокує Мадам де Круассі, адже воно передбачає найскладніший чин, і саме це ім’я обрала колись сама настоятелька.

У лазареті помирає настоятелька монастиря Мадам де Круассі. Перед смертю вона доручає Бланш під опіку Матінки Марії, адже дівчина стала для неї однією з найулюбленіших доньок. Настоятелька дуже хвилюється за неї.

Мадам де Круассі помирає у тяжких муках, кричучи у своєму маренні, що попри довгі роки служіння Богові, Він відрікся від кармеліток. Також вона пророкує руйнування обителі. За момент до смерті настоятелька просить Бланш підійти. Втім, її дихання раптово переривається і вона падає замертво.

Дія 2

Каплиця Кармеля. Бланш і Сестра Констанція проводять чування біля тіла померлої настоятельки. Вони читають молитву. Коли приходить черга інших черниць їх замінити, Сестра Констанція іде на пошуки сестер.

Бланш залишається сама та знову не може опанувати свої почуття. Це помічає Матінка Марія. Вона спершу обурюється, а потім, згадавши обітницю опіки, дає настанови молодій послушниці.

Бланш і Констанція формують хрест із квітів для могили Мадам де Круассі.  Сестра Констанція зауважує Бланш, що смерть настоятельки здалася їй негідною, та припускає, що вона була чужою і занадто маленькою, наче комусь дали інше пальто в гардеробі. Можливо, ми вмираємо не кожен за себе, а один за одного, або замість один одного…

Зала капітули. Вся спільнота кармеліток збирається, щоб дати обітницю послуху новій настоятельці. Мадам Лідоан виголошує промову, завдяки якій завойовує авторитет у черниць, а також нагадує про важливість молитви. Ці слова підтверджує Матінка Марія, після чого всі моляться.

Приймальня монастиря. До Бланш приїздить брат, Шевальє де ла Форс, аби переконати її повернутися додому, оскільки їхній батько вважає, що тут дівчина не є в безпеці. Адже бути одночасно аристократкою та членом релігійної громади у часи Революції вкрай небезпечно. Бланш відмовляється та зазначає, що нічого не боїться і є донькою Кармеля.

Ризниця Кармеля. Капелан, в оточенні усіх черниць, готується відправляти свою останню месу, адже його відсторонили від духовних обов’язків, а його діяльність опинилася під забороною. Під час служби з його рук падає чаша з вином, що є вкрай зловіщим знаком. Вражений цією подією, він раптово припиняє месу та хоче піти, але його наздоганяє Бланш. Вона налякана та хвилюється, що революціонери вб’ють Капелана. Він заспокоює дівчину та додає, що буде переховуватися.

Монахині схвильовані цією подією. Матінка Марія висловлює думку, що для того, щоб Франція знову мала священників, дочки Кармеля повинні віддати свої життя.

До монастиря приходять комісари у супроводі натовпу, аби зачитати декрет Революції про виселення кармеліток із монастиря, адже законодавчі збори націоналізували монастир та його майно, а черниці повинні відмовитись від своїх релігійних звичок.

Матінка Марія не згоджується з декретом. Комісар глузує з неї, що вона просто не хоче одягатися, як усі люди, а люди не потребують служниць. Матінка Марія зазначає, що натомість людям потрібні мученики, а в такі часи життя – це ніщо.

Щоб розрадити сестер, Матінка Жанна дає Бланш статуетку немовляти Ісуса Христа для різдвяного обряду, втім вона падає і його голова розбивається.

Дія 3

Каплиця. За відсутності нової настоятельки Мадам Лідоан, Матінка Марія пропонує черницям прийняти обітницю мучеництва заради збереження Кармеля і порятунку Батьківщини. Рішення має бути одноголосним. Заради цього проводиться таємне голосування, втім один голос – проти. Всі підозрюють Бланш. Сестра Констанція заявляє, що це вона була проти, але передумала, тож обітниця може втілитись. 

Капелан запрошує усіх сестер по двоє, щоби благословити їх. Першими підходять Сестра Бланш і Сестра Констанція. Вони пропонують свої життя Господу. 

У розпал метушні Бланш тікає з монастиря. Матінка Марія іде шукати її та знаходить у розграбованій бібліотеці дому дівчини. Батька Бланш вбито. Матінка Марія пропонує дівчині подолати страх, повернутися і дотримати обітницю.

Тюремна камера в Консьєржері. Кармелітки заарештовані, але серед них немає Бланш та Матінки Марії. Тюремник зачитує смертний вирок.

Матінка Марія таємно зустрічається з Капеланом. З їх розмови стає зрозуміло, що вони перебувають у змові, а Матінка Марія не буде дотримуватися обітниці мучеництва.

Ешафот. Черниці одна за одною ідуть на страту. Наприкінці з’являється Бланш, та в момент, коли останню з сестер – Констанцію, гільйотинують, вона стріляє в себе.

Історія вистави

 НАСИЛЬСТВО ЯК ЕЛЕМЕНТ МОДЕРНОСТІ

Режисерські рефлексії до опери

 Франсіса Пуленка «Діалоги кармеліток»

В сюжеті лібрето композитора Франсіса Пуленка «Діалоги кармеліток» відображені події, повʼязані з періодом Великої французької революції та якобінським терором, що мають позачасовий вимір і свою циклічність. У цьому ми пересвідчуємося і сьогодні, у час рашистської війни в Україні.

Після Великої французької революції слово «терор», що з латинської означає сильний страх, жах, увійшло в усі європейські мови вже в іншому значенні, як політичний терор, особливий спосіб домагатися своїх політичних цілей чи амбіцій.

Революції, вважає відомий історик Ярослав Грицак, є періодами «прекрасного божевілля» ілюзії, що «новий прекрасний світ» уже дуже близько, за поворотом. Залишилося лише знищити останні перешкоди на шляху до перемоги… Ініціатори масового терору вважали, що на їхньому боці правда та логіка історії, тому виправдовували гекатомбу жертв історичною необхідністю.

Україну, стверджує історик, називають лабораторією модерності. Досвід 1914-1945 років, а тепер, на нашу думку, додається й період та досвід нинішньої війни, дає право вживати цю метафору в іншому сенсі: історія України дозволяє з лабораторною точністю вивчати насильство як елемент модерності це великою мірою історія масових вбивств заради торжества розуму, зазначає Ярослав Грицак.

Так «Діалоги кармеліток» Франсіса Пуленка, охоплюючи події Французької революції кінця вісімнадцятого століття, дзеркально відображаються й актуалізуються в сучасних українських реаліях. Це зумовило інтерес до неокласичного музичного матеріалу композитора «Діалоги кармеліток», що вперше втілюється в Україні на сцені Львівської національної опери під орудою ініціатора постановки музичного керівника театру, диригента Івана Чередніченка.                 

У час війни і жорстокого насильства Господь Бог ніби відвертається від людей, під якими горить земля, тече ріками безневинна кров. Переповнену чашу із хлібом і вином, тілом і кровʼю Хреста пролито… Святу Євхаристію осквернено… Настає час гріха як «прекрасного божевілля»…

Саме таку ідею закладено у сценографічному концепті Миколи Молчана: ігноруючи ефектні декорації кабінету аристократа Маркіза де ля Форса та суворих монастирських приміщень, досягти виразними мінімалістичними засобами містких символів головної християнської ідеї.

Художниця костюмів Оксана Караванська не відмовляється від традиційного одягу однострою черниць кармеліток, але й наділяє їх індивідуальним змістом, доповнюючи дизайн костюмів виразними штрихами та деталями.

Як вже було зазначено, у різні історичні епохи зло і терор, зокрема політичний, здебільшого притаманний деспотичним державам та інститутам їхньої влади, від яких найбільше страждає людина, сімʼя, родина. Саме їм у часи історичних катаклізмів не вистачає сили та мужності протистояти свавіллю зла, опинившись перед власною немічністю та безпорадністю. Від них народжується страх, розгубленість, жах. За нашим баченням так перед якобінським насильством розгублена вся аристократична сімʼя Маркіза де ля Форса він сам, його син Шевальє, юна дочка Бланш, окрім слуги Тьєррі. Від страху та розгубленості вони не чують і не бачать один одного, їхні слова та вчинки позбавлені тверезої логіки. Маркіз, ймовірніше керуючись інстинктом, а не батьківською опікою, сам відпроваджує Бланш у монастир заради її порятунку. Так Бланш, «не від світу цього», потрапляє в коло черниць кармеліток, які теж «не від цього світу». Вони разом обирають внутрішню свободу та віру у вищі духовні цінності на тлі «прекрасного божевілля»…

У цьому колі існують свої виклики та випробування, що не можуть не торкатися душевно-психологічного стану всіх і кожної з черниць кармеліток зокрема, а особливо вразливої Бланш. І це, здається, ще більш загартовує і згуртовує їх разом. Вони нагадують перших християн, які ховаються в катакомбах від переслідування поганців.

Водночас у постановці особливу увагу закцентовано на постаті Матінки Марії, через яку Бланш передчуває майбутню руйнацію монастирського укладу життя, і не лише. Це стосується також і Капелана, а ще диякона міста Шельфу, який став колаборантом в образі Першого комісара.

У такий спосіб ми, як й інші постановники опери «Діалогів», відчуваємо часту бездієвість і схематичність драматургічної оповіді Пуленка (звідти й назва «діалоги»). Проте композитору за допомогою палітри музичної мови вдалося створити діалог із слухачами, і показати весь драматизм і глибину великої людської трагедії. Наскрізною лінією сюжету ми акцентуємо на долі юної аристократки Бланш де ля Форс: від психічно травмованої дівчинки до мужньої героїні, яка протестує на тлі гекатомби, тобто добровільної самопожертви кармеліток. Колективний образ монахинь є тим постійним планом й водночас підтекстом, на фоні якого народжується і новий зміст, і нова розвʼязка твору. Бланш, переживаючи різні події та обставини, перемагає власні страхи, сумніви і безпорадність. Вона тікає з монастиря, відчувши незнану досі силу протесту, коли її сестри-черниці дають обітницю прийняти вінець мучеництва добровільно зійти на ешафот. І в момент страти кармеліток, вона за власною волею зʼявляється на площі і сама себе вбиває, протестуючи проти цинічного насилля і терору. Тож Бланш уникає гільйотини, не йде останньою на ешафот разом з кармелітками, як у пуленківській драматургії, а гине у спосіб, що заперечує тиранію.

У фіналі розпʼяття Христа повертається до людей, що на сцені та у залі… він приймає торжество жертвоприношення… приймає вимір нового світогляду без гекатомбу та насильства як елементу модерності…

Василь Вовкун,

режисер-постановник