В обідню пору в маєтку Адіни селяни відпочивають, смакуючи  вино з місцевого винограду. Серед них і Неморіно, який безмежно кохає Адіну. Вона  ж не відповідає на його почуття. Усі це знають, її подружка Джанетта разом з іншими дівчатами навіть злегка глузують із нього. З’являється Адіна. Вона розказує односельчанам легенду про Трістана та Ізольду, яку щойно прочитала. З її розповіді Неморіно дізнається про магічний еліксир кохання, завдяки якому красуня Ізольда палко покохала Трістана. Ця історія та думка про любовний напій схвилювала юнака.

У цей час у село вступає загін солдатів на чолі з сержантом Белькоре. Увагу бравого вояка привертає красуня Адіна. Неморіно стривожився і почав ще більше страждати. Однак Адіна відкидає залицяння самовпевненого сержанта. Залишившись наодинці з Адіною, Неморіно освідчується їй у коханні. Проте легковажна та примхлива дівчина не сприймає його почуттів серйозно.

Несподівано у селі з’являється новий гість – мандрівний лікар Дулькамара, пройдисвіт і хвалько. Він пропонує “ліки” від усіх хвороб. Дізнавшись, що Неморіно прагне роздобути еліксир кохання, шарлатан вихваляється, що має такий напій: вже за добу він приверне серце Адіни. Неморіно радо віддає за пляшку магічного трунку останні гроші – золотий цехін, не здогадуючись, що в ній – звичайнісіньке вино.

Скуштувавши його, він починає поводитися розкуто, весело та зухвало. Навіть вдає з себе байдужого до Адіни. Роздратована такою поведінкою, дівчина вирішує його провчити. На зло осмілілому юнакові, вона обіцяє сержантові Белькоре, що вийде за нього заміж хоч сьогодні. Хміль негайно вивітрюється з голови Неморіно. Розуміючи, що втрачає кохану, він благає її почекати з весіллям хоча б до завтра. У цю хвилину щасливий сержант запрошує всіх на банкет із нагоди одруження.

На подвір’ї  будинку Адіни весільна забава. Гості танцюють і співають, вітаючи наречених. Дулькамара розважає усіх жартівливою баркаролою.Адіна поглядом весь час шукає Неморіно: вона ж влаштувала цю гостину, аби помститися йому. А його, як на зло, серед гостей немає.

З’являється нотаріус. Белькоре приспішує підписання шлюбного контракту з Адіною.

Надходить Неморіно. Він у відчаї, адже незабаром може втратити Адіну назавжди. Побачивши Дулькамару, він благає про допомогу. Лікар радить придбати ще одну пляшку ”магічного еліксиру”. Але юнак  не має грошей.Аби здобути їх, Неморіно змушений завербуватися в солдати – в загін свого суперника, сержанта Белькоре.

Тим часом, через балакучість Джанетти, селом поширилася звістка про те, що помер дядько бідного Неморіно і залишив  племінникові великий спадок.

Джанетта й інші дівчата, кокетуючи, навперейми намагаються привернути до себе увагу Неморіно – тепер багатого нареченого. Він, не знаючи, що трапилося з дядьком, сприймає залицяння дівчат як результат дії “чарівного напою”.

Побачивши Неморіно в оточенні дівчат і ревнуючи, Адіна починає розуміти, що кохає його. Дулькамара приголомшливо вражений: невже вплив його “еліксиру” справді магічний? Тому, побачивши розпач Адіни, він вирішує запропонувати і їй свої “чарівні ліки”. Однак дівчина відмовляється. Вона впевнена, що її чари – в ній самій: своєю красою вона причарує серце Неморіно.

Дізнавшись про те, що хлопець, заради кохання до неї, записався у солдати, Адіна викуповує у Белькоре угоду про рекрутство і повідомляє про це Неморіно. Але юнак вирішує не приймати її дарунка –  аж поки вона відверто не зізнається, що кохає його.

Заставивши красуню в обіймах Неморіно, Белькоре недовго сумує: на світі багато гарних жінок.

А Дулькамара, переконавши всіх, що закохані поєднали свої долі, завдяки  його любовному напоєві, прощається з гостинними селянами й поспішає, аби ощасливити інших, – тих, хто мріє про магічний “elisir d’amore”.