Карміна Бурана
Сценічна кантата для солістів,
хору, балету та оркестру на 1 дію
Лібрето К. Орфа за мотивами віршів середньовічних поетів
Виконується латинською та давньонімецькою мовами з українськими субтитрами
Перше виконання – Франкфурт-на-Майні, 8 червня 1937 року
Прем’єра у Львовській національній опері – 2005 р.,
8 і 10 травня 2009 р. – нова сценічна версія.
Постановники
Диригент-постановник
Балетмейстер-постановник
Художник-постановник
Художник костюмів
Хормейстер
Дійові особи та виконавці
Сопрано
Світлана Мамчур
народна артистка УкраїниНаталія Романюк
заслужена артистка УкраїниТенор
Особисте: Роман Коренцвіт
лауреат міжнародного конкурсуОлег Лихач
народний артист УкраїниБаритон
Віталій Загорбенський
лауреат міжнародного конкурсуОрест Сидір
народний артист УкраїниЛібрето
"КАРМІНА БУРАНА" Карл Орф
У 1935-1936 рр. створена сценічна кантата “Карміна Бурана”, що принесла Орфу світову популярність. Кантату “Карміна Бурана” Орф компонував протягом двох років на тексти оригінальної однойменної літературної пам’ятки – рукописного збірника (1300р.), знайденого в бенедиктинському монастирі місцевості Beuren, у передгір’ї Баварських Альп. Свою назву збірник отримав за місцем знайдення(“Carmina” –пісні, вірші; “Пісні з Бойрена”) з часу першого видання в 1847р.
У рукописі зібрані вірші та пісні поетів Франції, Німеччини, Англії, Італії – всього 148 пісень і окремих фрагментів. Рукопис систематизований за чотирма розділами: морально – сатиричні вірші, любовні вірші, застольні ігрові пісні, духовні та шкільні драми.
“Карміна Бурана” – пам’ятка того часу, коли в Німеччині почало активно розквітати світське мистецтво, і це задовго до настання Відродження.
Вірші “Карміна Бурана” – це загальноєвропейська поезія, написана, в основному, середньовічною латинню(мовою церкви і школи), поезія європейських університетів, створена тодішньою духовною елітою, “середньовічною інтелігенцією”, освіченими людьми і часто найвидатнішими представниками культури того часу. Зміст цих віршів торкається всіх ланок життя. Без уваги не залишені ні держава, ні церква, ні окремі особистості.
Із часу прем’єри у Франкфурті-на-Майні (1937) “Карміна Бурана” існує в багатьох сценічних варіантах. Орф вибрав для своєї кантати любовні пісні, вірші про вино і гультяйське життя. Пролог і епілог відтворюють характерний для мистецтва середніх віків образ – колесо Фортуни, що символізує неминучу і безжалісну долю.
Понад 80 років сценічна кантата Карла Орфа тріумфально крокує кращими сценами Європи, підкорюючи серця меломанів. Цей твір складний, масштабний і нетривіальний.
Структура твору ґрунтується на ідеї обертання Колеса Фортуни. Малюнок цього колеса Карл Орф винайшов на першій сторінці оригінального збірника середньовічних пісень, який і надихнув композитора. На ободі колеса були написані чотири фрази: “Я правлю. Я правив. Моє правління закінчилося. Я буду правити”. Музична драматургія “Карміна Бурана” – це повний оберт колеса долі. Колесо Фортуни для кожного запущено вже з народження і ніхто не має влади зупинити його рух.
В основу цього грандіозного твору покладено 250 віршів і пісень мандрівних поетів ХІІІ ст., написаних латинською, старонімецькою та старофранцузською мовами.
З першоджерела Орф взяв 24 пісні, змонтував їх, залишивши недоторканим латинський текст, і створив драматургічну композицію з 3-х частин: “Весна”, “В таверні” і “Про любов”.
Найбільш відомою є хорова композиція “О, Фортуна!”, яка містить музичне зерно всієї кантати з характерною для композитора мелодією, гармонією, фактурою і втілює основну думку – про всевладдя долі. Вона відкриває і завершує твір. Саме від Фортуни залежить доля людей.
Цей твір ніколи не втратить своєї актуальності, і в кожному новому столітті він набуватиме нового особливого змісту.
Карл Орф
КАРМІНА БУРАНА
1
ФОРТУНА – ВОЛОДАРКА СВІТУ
Фортуно, мов місяць, ти мінлива.
То зростаєш, то зникаєш!
Життя жорстоке! Спершу знущається,
Потім розпещує в забаві розум жвавий.
Мізерність, могутність – вони тануть, мов лід.
Доле непереможна і можнославна!
Ти – мов колесо, що крутиться!
Жахлива суть твоя, бо щастя,тобою дароване,
Розвіюється завжди!
Затінена, завуальована,
Проходиш ти також і крізь мене.
О, Фортуно!
2
Рани, що завдає Фортуна,
Оскаржую я слізними очима.
Вона ж дари свої у мене відбирає, норовлива.
На Фортуни троні високо я сидів
Із букетом квітів різнобарвних,
Щасливий і благословенний.
Та падаю тепер із вершини,
І велич пограбована уся.
Крутиться колесо фортуни.
Я опускаюся все нижче,
Підноситься вгору інший.
I. НАВЕСНІ.
3
Весни обличчя ясне знов обдаровує весь світ.
Зима сувора мусить, знеможена, піти.
В кольоровому вбранні вступає Флора
У своє панування.
Замаяні барвистими квітками,
Радіють вже луги.
Дівочі танці в хороводах
Приносять радості численні.
4. соло баритона
Освітлює все сонце м’яко.
Воно таке ніжне й чисте.
Обнову розкриває світу квітень.
І знову до любові чоловічі рвуться груди.
Над ласками всіма панує бог кохання.
Оновлення всезагальне святкової весни
Й весни могутність бажають, щоб і ми раділи.
Люби мене вірно і прийми вірність мою,
Що йде від серця всього й думок.
5.
Дивися! Золота і довгожданна
Весна приносить радість знову!
Пурпурним цвітом вкрилися луги,
І сонце робить усе веселим. Відходить сум!
А літо повертається назад,
Й зими суворість щезнути мусить.
І топиться, зникає сніг
і холод весь – зима зникає.
І вже весна у себе втягує.
Душею бідним має бути той,
Хто не живе й не любить
Під літа пануванням.
Красуються і ніжаться,
Немов у меду солодкім,
Оті, що мужності набрались
Узяти плату Купідона.
Красуючись у насолоді,
Ми хочемо наслідувати Паріса!
НА ГАЛЯВИНІ
6.
Танець
7.
Зеленіє ліс шляхетний,
Листям й квітами укрився.
Де вірний мій, де мій друг?
Від”їхав він! О! Хто буде мене любити?
Зеленіє ліс усюди.
Я тужу за своїм другом.
Зеленіє ліс усюди.
Де ж довго так мій друг?
Від’їхав він!
О муко! Хто ж буде мене любити?
8.
Крамарю! Дай фарби мені,
Щоб щоки мої рум’янити
І молодих усіх чоловіків-бажають того чи ні-
Примусити мене любити.
О ви, справжні чоловіки,
Любов хоробрими вас робить.
О, молоді чоловіки!
Я ж вам подобаюсь-таки!
Хвала тобі, о світе, вже за те,
Що ти на радощі багатий!
Заради доброти твоєї
Хотіла 6 я твоєю підданою бути!
О, молоді чоловіки!
Я ж вам подобаюсь-таки!
9. після виходу дівчат
Хто тут у хороводі йде?
То все дівчата, що не хочуть
Без юнаків усе це літо перебути.
Прийди, прийди, о друже мій!
Я так тебе чекаю!
Рожевії, солодкії уста,
Прийдіть, оздоровіть мене!
10.
Коли б увесь світ був моїм
Від моря аж до Райну,
Охоче я б його віддав,
Аби лише в моїх обіймах
Королева Ангелів була.
ІІ
В ШИНКУ
11. соло баритона
Жеврить у мені таємна злість.
Й говорю я із гіркотою,
Що сотворений із пороху,із попелу землі.
Я є подібним до листка,
Яким лиш бавляться вітри.
Якщо звичка це розумної людини –
На скелях фундамент свій будувати,
То я – подібний до ріки,
Що не спиняється ніколи в своєму бігу.
Я лечу кудись, мов човен без весла,
Мов птах, що на повітря хвилях
Далеко ген ширяє.
Не зв’язують мене кайдани,
Не стримує мене замок.
Шукаю рівного собі,
Й жене до люмпенів мене.
Тягар серйозності
Здається заважким.
Жарт і любіший, і солодший,
Ніж бджолині соти.
Наказ Венери –
Це блаженне почуття,
Ніколи не живе воно
В похмурих душах.
Широким шляхом їду я
За юності мистецтвом.
Товаришуй мені в пороках
І не питай про доблесть.
Спраглий радощів земних утіх
Ще більш, аніж благополуччя,
Хотів би я, душею вбогий,
Зробити добре щось для тіла.
12. соло тенора
Колись я плавав по озерах. Колись я гарний був,
Коли був лебедем іще. Тепер я бідний, бідний!
Кухар крутить мною туди-сюди на рожні,
вогонь смалить мене з усіх боків.
І ось слуга несе мене на стіл.
О, бідний, бідний!
Тепер лежу в мисці я!
Й не можу більш літати.
І блиск зубів я бачу навкруги.
О, бідний, бідний!
13. соло баритона
Я – абат і свій конвент
Тримаю я із друзями по чарці.
Прихильність вся –
На боці ордену гравців у кості.
Один із них мені
Візит складає вранці у шинку.
Іде він геть після вечірні
І, йдучи, буде так галасувати:
Вафна! Вафна!
О що ти знов учинив?
Всі радощі життя
Ти нам забрав!
14.
Коли ми сидимо в шинку,
То не думаємо про могилу.
Ми пріємо лише за грою.
Це варто взяти до уваги.
Послухайте, розкажу я,
Що робиться в шинку,коли вина багато.
Хтось грає, хтось п’є,
А хтось веселиться розкішно.
А он оті, що є при грі,
Когось роздягнуть там.
Хтось за спідничкою біжить,
Хтось загортається в мішок.
Ніхто там не боїться смерті.
О ні, навколо Бахуса йде гра.
П’є пані, п’є і пан.
П’є лицар, п’є священик.
П’є цей, і п’ють оті.
П’є служниця, і п’є слуга.
П’є бистрий, п’є лінивий,
П’є блондин, і п’є брюнет.
П’є осідлий, п’є і мандрівник.
П’є і телепень, і п’є мудрець;
Без краю всі п’ють і стриму,
І п’ють вони також весело.
Ганьблять нас усі,
Що будемо ми бідні через пиятику.
Нехай же ті, що нас соромлять,
Самі впадуть.І в книзі праведній
Вони записані не будуть!
ІІІ.
ДВІР ЛЮБОВІ
15. соло сопрано
Амур літає скрізь.Охоплені бажанням,
Дівчата й юнаки стрічаються. І це добре!
Коли коханого нема,
Для радощів у серці пустка.
Упала знову чорна ніч.
Гірка це річ.
16. соло баритона
День, ніч і все довкола мені є осоружним.
Дівчат балачки змушують плакати мене
Й не раз зітхати,
Й боятися ще більше.
О друзі!Пораду дайте!Бо я засмучений.
Великий біль у серці маю.
Твоє лице прегарне
До сліз мене доводить тисячі разів.
Зроби ж теплішим твоє серце,
Що мов із льоду.
Лиш від одного поцілунку я б ожив.
17. соло сопрано
Там стояла дівчина
В червоній сорочці.
Коли її торкнутись,
Сорочка шелестить.
О! Там стояла дівчина,
До троянди схожа.
І сяяло її обличчя, цвіли її уста.
18. соло баритона потім хор
В моєму серці є зітхань багато,
Бо гарна ти така, та не моя.
Manda liet, Manda liet,
Не приходить друг мій.
Твої очі сяють, мов сонячне проміння,
Мов блискавка, що осяває ніч.
Manda liet, Manda liet,
Не приходить друг мій.
Дайте, боги,те, що я замислив:
Окови її цноти подолати.
Manda liet, Manda liet,
Не приходить друг мій.
19. червона програма
(Хлопці перешіптуються,
звіряючись один одному)
Коли юнак і дівчина в кімнатці горнуться,
Блаженна мить ота!
Любов зростає ніжно.
І сорому між обома вже більш нема.
20.
Прийди, прийди, прийди ж!
Не дай мені померти
Гирца, ґирца, на-ца-ца,
Тріллірівос!
Прекрасним є твоє лице,
І блиск очей твоїх, і твої коси!
Вся постать чудова твоя!
Прекрасна, мов троянда,
Тендітна, мов лілія!
Найкраща ти, моя кохана!
21. соло сопрано
На серця різних терезах
Хитаються у протиборстві
І сором, й прагнення любові.
Проте я обираю те, чого бажаю,
І підставляю шию під ярмо.
Ходжу я з ним,
Таким, однак, солодким.
22.кольорові костюми і 2солістів
Приємна ця година,
О дівчата!
Радійте, хлопці,
З нами!
Коли я розквітаю від любові,
Я пломенію! Юна ця любов,
Від неї оживаю я!
Прийди, кохана!
Радість принеси!
Прийди, прийди, найкраща.
Бо загину я.
Коли я розквітаю від любові,
Я пломенію! Юна ця любов,
Від неї оживаю я!
ё
23. двоє !!!
Найсолодший! О, найсолодший!
Тобі я віддаю себе!
IV.
БЛЯГШФЛЬОР І ГЕЛЕНА
24. хор
Хвала тобі, найкращая, коштовная перлино.
Хвала тобі, жінок окрасо! Врочиста діво!
Хвала тобі, трояндо світу!
Бланшфльор, Гелено! Прекрасная Венеро!
ФОРТУНА – ВОЛОДАРКА СВІТУ
1.
Фортуно, мов місяць, ти мінлива.
То зростаєш, то зникаєш!
Життя жорстоке! Спершу знущається,
Потім розпещує в забаві розум жвавий.
Мізерність, могутність – вони тануть, мов лід.
Доле непереможна і можнославна!
Ти – мов колесо, що крутиться!
Жахлива суть твоя, бо щастя, тобою дароване,
Розвіюється завжди!
Затінена, завуальована,
Проходиш ти також і крізь мене.
О, Фортуно!
Історія вистави
Carmina Burana (Карміна Бурана) – рукописна поетична збірка, знайдена в 1803 р в монастирі передгір’я Баварських Альп. Це найбільший збірник поезії середньовічних мандрівних поетів з середовища духовенства і студентства. У 1935 році німецький композитор Карл Орф поклав 24 вірші на музику і включив в кантату «Carmina Burana».
Сюжетна лінія кантати хистка і асоціативна. Це контрастні картини різноманітного і різнобічного життя: радість, щастя, невгамовні веселощі, краса весняної природи, любовна пристрасть, нелегке життя ченців і бродячих студентів, сатиричне ставлення до власного існування. Але основним філософським стрижнем кантати є роздуми про мінливість і могутність людської долі – Фортуни.