У палац фараона в Мемфісі прийшла звістка про навалу ефіопів. Начальник урядової охорони Радамес мріє про славу полководця. Як винагороду за перемогу він попро­сить звільнення своєї коханої Аїди, полонянки фараона. Його мрії перериває Амнеріс, яка давно закохана в Рада­меса. Вона здогадується про його любов до рабині. По­стійний неспокій Аїди підсилюють підозри Амнеріс.

Фараон урочисто повідомляє волю богів: єгипетські війська поведе Радамес; всі благословляють його на бит­ву. Аїда в тривозі, у її душі розгортається тяжка боротьба між любов’ю до Радамеса і страхом за батька – вождя ефіопів Амонасро. Вона молить богів послати їй смерть. В храмі відбувається урочистий обряд посвячення Ра­дамеса. Жерці просять богів послати перемогу Єгипту. Верховний жрець вручає Радамесові освячений меч.

Амнеріс очікує повернення Радамеса з перемогою. Вона підступно ще раз випробовує почуття Аїди, сказавши їй неправду про смерть Радамеса. Аїда не може приховати свого відчаю. Амнеріс погрожує рабині карою.

З майдану долинають тріумфальні марші – народ вітає переможця. Аїда знову просить у богів смерті – вона не в силі відмовитися від свого кохання.

На майдані перед фараоном проходять полоне­ні ефіопи, серед них Амонасро. Він поспішно попереджує дочку: ніхто не повинен знати його імені і сану. Амонасро називає себе полководцем ефіопського царя, що загинув у кривавій битві. Полонені просять помилування; до них приєднується весь народ. Але жерці вимагають полоне­ним смерті. В результаті верховний жрець радить фара­онові залишити Аїду і її батька заручниками.

Радамесу фараон віддає руку своєї дочки. З насолодою спостерігає Амнеріс горе Аїди.

На березі Нілу, в храмі Ізіди, Амнеріс готується до шлюбу з Радамесом. Аїда також чекає тут свого коха­ного, щоб попрощатися з ним навіки: вона не витримає розлуки – Ніл буде її могилою.

Раптово з’являється Амонасро. Він дізнається про лю­бов дочки до Радамеса і що вона є суперницею Амнеріс. Батько просить Аїду вивідати в Радамеса, якою дорогою він поведе війська проти ефіопів. Почувши відмову, він гнівно проклинає Аїду – вона не дочка царя, а покірна рабиня фараона, зрадниця своєї батьківщини. Душевно втомлена Аїда, погоджується принести в жертву батьківщині свою любов. З появою Радамеса, Амонасро прита­ївся. Аїда вмовляє Радамеса втікати в Ефіопію. Радамес вагається. Докори Аїди примушують його прийняти рішен­ня. А коли Аїда запитала, якою дорогою підуть єгипетські війська, Радамес назвав ущелину Напата. Амонасро пере­можно радіє. Радамес у страху: він виявився зрадником. Він віддає себе в руки верховного жерця Рамфіса. Аїда з батьком рятуються втечею.

У підземеллі готується суд над Радамесом. Амнеріс ра­дить йому покаятися, даруючи свою любов і корону Єгип­ту за відмову від Аїди. Але Радамес непохитний – заради кохання до Аїди він пожертвував честю і батьківщиною. Верховний жрець Рамфіс виносить вирок: зрадника жи­вим замурувати в підземеллі. Амнеріс у відчаї проклинає жорстокість жерців.

Радамес перед смертю мріє про кохану. Враз почувся слабенький стогін, і Радамес бачить Аїду, яка, дізнавшись про його долю, вирішила загинути разом із ним.