#Підсумки2020: Людмила Осташ, солістка Львівської національної опери

Сопрано Людмила Осташ, солістка Львівської національної опери, заслужена артистка України розповідає про найбільш хвилюючі і радісні моменти у 2020 році, а також майбутні цілі, які вимагають щоденних кроків і роботи над собою.

Найяскравіші враження 2020 року

2020 рік став досить незвичним. В одну мить життя раптом змінилось і почали діяти зовсім інші правила існування. Це рік викликів, з однієї сторони, і можливостей – з іншої, адже коли руйнується одна система, з’являється необхідність і можливість будувати нову. Яскравим прикладом стала підготовка прем’єри опери «Турандот», яка в умовах карантину відбувалась в онлайн форматі – абсолютно нова практика роботи в нашому театрі.
Якщо ж говорити про найяскравіший спогад, то для мене це було святкування 120-ої річниці театру. Це був період інтенсивної підготовки до відповідальної події, в якій я брала участь не лише як виконавиця, а й як ведуча… Навантаження величезне: щодня зміни в сценарії, репетиції допізна… нерви були на межі! І менше за все я тоді очікувала вийти на сцену не згідно сценарію, а для отримання нагороди і звання «Заслужена артистка України»! Дізналась про це в останній момент, фактично в день вручення, тому емоцій було дуже багато. Коли виходила на сцену для вручення відзнаки – серце вискакувало, але коли потім виходила співати – хвилювання було ще більше, адже з високим званням і відповідальність зросла в рази! Я дуже вдячна дирекції театру за ці моменти, особливо генеральному директору-художньому керівнику Василю Вовкуну за можливість професійного і кар’єрного росту, за вміння цінувати працівників і відзначати щоденний вклад кожного в розвиток театру!

Спогади про прем’єри

Підготовка прем’єри – це завжди цікаво і хвилююче, особливо, коли це постановка щойно написаного твору. Опера «Лис Микита» в цьому плані стала тим ще викликом, адже ніхто не міг передбачити, яким буде кінцевий результат. Це був процес творення під час творення – перші співанки, перші оркестрові… Ми слухали нові гармонії, нові ритми і малювали в уяві образи і настрої своїх персонажів. Це був дуже цікавий досвід! Мабуть так почували себе співаки минулого, коли готували прем’єри теперішніх шедеврів світової оперної спадщини!
Постановка опери «Турандот» взагалі відбулася в умовах карантину в абсолютно новому незвичному форматі онлайн, і для мене це стало ще одним прикладом того, що коли є справжня мета – немає нічого неможливого!
Дж. Пуччіні – один з моїх найулюбленіших оперних композиторів, тому робота над підготовкою партії Лю принесла мені особливу насолоду. Це музика, в якій голосом можна малювати картини, розкриваючи широчезний спектр емоцій і станів. Прем’єрні вистави були дуже хвилюючі, перший вихід у партії завжди найскладніший, а тут ще й онлайн трансляція на увесь світ! Але коли відзвучали фінальні акорди і публіка зірвалась бурхливими аплодисментами… в цей момент вся напруга зникає і змінюється станом радості! Ось він… результат довготривалої праці і підготовки – вдячні оплески і щасливі обличчя людей в залі! А дляартиста – натхнення творити ще і ще…

Мета на наступний рік

Взагалі не люблю говорити про глобальні плани… Є скоріше ряд цілей, до яких я рухаюся маленькими кроками. Це саморозвиток як в професійному, так і в особистісному плані. Це вдосконалення професійних навичок, підготовка нових партій. Рух вперед, позитивний настрій і відкритість до нового – ось, мабуть, основні завдання, які я ставлю перед собою щодня!