Юрій Луців
Освіта, трудова діяльність та репертуарні партії
Юрій Луців – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка, професор, багаторічний завідувач кафедри оперного диригування Львівської національної музичної академії імені М.Лисенка – є однією з найпомітніших постатей серед диригентів України.
З 6-річного віку Юрій Луців розпочав заняття на скрипці. На дитинство припали трагічні події ІІ Світової війни, вже після її закінчення юнак вступив до Львівського музичного училища у клас скрипки. Тонке вміння відчувати оркестр, завдяки досконалому володінню інструментом, сформувало диригентський почерк Луціва. За диригентський пульт він вперше став на репетиціях студентського симфонічного оркестру. Згодом продовжував вдосконалювати майстерність на диригентському факультеті Львівської консерваторії у класі провідного педагога кафедри Миколи Колесси (здобував спеціалізацію і хорового, і оперно-симфонічного диригента).
Одразу після випускного іспиту у 1953 р. отримує запрошення на посаду диригента оркестру Львівської філармонії, а за 4 роки очолює новостворений симфонічний оркестр Запорізької філармонії.
Кар’єра молодого диригента досягає вагомих здобутків у 1960-70-их рр. – у 1960-му він удостоюється звання Заслуженого діяча мистецтв, а з осені 1963-го стає головним диригентом Львівського державного театру опери і балету ім. І. Франка (тепер – Львівської національної опери). З нашим театром доля Юрія Луціва пов’язала ще у студентські роки – він працював спочатку артистом хору, потім суфлером, а згодом хормейстером і головним хормейстером Львівської опери.
Як головний диригент у 1963–1973 рр. Юрій Луців здійснив постановки опер та балетів світової класики, так і першопрочитання творів українських композиторів – опер «Фауст» Ш. Гуно (1961), «Алєко» С. Рахманінова (1964), «Чарівний стрілець» К. М. фон Вебера (1965), «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха (1966), «У неділю рано» В. Кирейка (1966), «Ріголетто» Дж. Верді (1968), «Пікова дама» П. Чайковського (1969), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1970), «Ернані» Дж. Верді (1970), «Дон Жуан» В. А. Моцарта (1971), «Хованщина» М. Мусоргського (1973); балетів «Орися» А. Кос-Анатольського (1964), «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1965), балетного триптиху «Досвітні вогні» (1967), «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва (1968) та ін.
Знаковою постановкою була опера «Золотий обруч» Бориса Лятошинського у другій авторській редакції, прем’єра якої відбулася 29 квітня 1970 року. Відновити сценічне життя твору особливо прагнув Юрій Луців. Постановниками на львівській сцені стали також режисер Д. Смолич і художник Є. Лисик. Критики особливо відзначали виконавський рівень цього твору та майстерність диригента, а також солістів – В. Луб’яного (Захар Беркут), В. Ігнатенка та Б. Петренка (Максим), Т. Дідик і Н. Тичинської (Мирослава), О. Врабеля (Тугар Вовк), В. Лужецького (Бурунда), Т. Поліщук (Мавра). За цю виставу композитора (посмертно) та постановників було відзначено державною премією імені Т. Шевченка.
У 1973 році Юрій Луців переходить на основне місце роботи до консерваторії імені М. В. Лисенка (де раніше працював за сумісництвом) і стає завідувачем кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування, яку очолював впродовж 40 років.
Його учні – відомі диригенти Василь Василенко, Андрій Юркевич,Євген Досенко, Володимир Щесюк, Богдан Іваноньків та багато інших.
У 1990 році Юрій Луців отримав почесне звання Народного артиста України.
У 2001 році з ініціативи ЛНМА імені М. Лисенка на пошану диригента друком виходить збірка статей «Маестро Юрій Луців».Корифеї
