Оперний співак (баритон), народний артист України, професор, завідувач кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка.

Закінчив вокальний (1978 р.) і диригентський (1979 р.) факультети Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка. Викладачами сольного співу в нього були професори П. Кармалюк і О. Дарчук, з диригування — професор Ю. Луців. Товаришував з композитором Володимиром Івасюком.

Творчий шлях Ігор Кушплер розпочав в ансамблі «Верховина» у 16-річному віці. Після закінчення вокального та диригентського факультетів Львівської консерваторії, працював впродовж 1978—1980 рр. солістом Львівської філармонії.

З 1980 р. — соліст Львівського національного академічного театру опери та балету, у 1998—1999 рр.  також художній керівник театру.

У репертуарі співака — близько 50 оперних партій, зокрема, в операх «Трубадур» Дж. Верді (Граф ді Луна), «Ріголетто» Дж. Верді (Ріголетто), «Украдене щастя» Ю. Мейтуса (Михайло Гурман), «Бал-маскарад» Дж. Верді (Ренато), «Травіата» Дж. Верді (Жорж Жермон), «Мойсей» М. Скорика (Поет), «Летюча миша» Й. Штрауса (Князь Орловський) та інші ролі.

Як концертний співак гастролював у багатьох країнах Європи й Америки. Брав участь в оперних фестивалях в Україні, Польщі, Росії, Угорщині, Іспанії, здійснив ряд концертних турне у містах Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Австрії, Угорщини, Аргентини, Бразилії, Канади, США, Лівії, Лівану, Катару.

Має численні фондові записи, в тому числі знявся у телеверсіях опер «Маестро капели» Д. Чімарози та «Телефон» Дж. Менотті.

Ігор Кушплер автор солоспівів, творів для вокальних ансамблів і хорів, обробок народних пісень, що надруковані в авторських збірках: «Із глибинних джерел» (1999), «Шукай любов» (2000), «В передчутті весни» (2004), а також у збірках інших авторів.

З 1983 р. викладав на кафедрі сольного співу Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Більшість вихованців класу Ігора Федоровича (студентів і асистентів-стажистів) стали лауреатами та дипломантами престижних міжнародних конкурсів, зокрема: імені М. Лисенка, імені I. Алчевського, імені I. Паторжинського, імені С. Крушельницької – в Україні; Вердіївські голоси, імені Віотті в Італії, імені С. Монюшка, імені Ади Сарі в Польщі, імені Королеви Єлизавети в Бельгії, Бельведер в Австрії, імені П. Чайковського в Росії, Асоціації радіо Німеччини (АКГ) та ін. Проводив майстеркласи в Німеччині та Польщі.

Серед його випускників: заслужені артисти України — лауреат національної премії України ім. Т. Шевченка А. Шкурган, Г. Кульба, I. Дерда, солістка Віденської національної опери З. Кушплер, соліст Національної опери України (Київ) В. Дудар, солісти Львівської опери — заслужений артист України О. Сидір, В. Загорбенський, А. Бенюк, Т.В ахновська, Л. Корсун. За контрактами в оперних театрах США, Канади, Італії працюють О. Ситницька, С. Сех, С. Соловій та інші.

У 1999 р. журі конкурсу імені I. Паторжинського відзначило I. Кушплера дипломом «Найкращий викладач».

Він неодноразово був членом журі різноманітних конкурсів співаків, зокрема, III Міжнародного конкурсу імені С. Крушельницької (2003) і II Міжнародного конкурсу імені А. Дідура (Польща, 2008). Повертаючись з Міжнародного конкурсу вокалістів імені Адама Дідура, де він був членом журі, до України, трагічно загинув у автомобільній катастрофі під Краковом 22 квітня 2012 року.