Маттіас Енґельман: привітання для Василя Вовкуна з нагоди 40-річчя творчої діяльності
Маттіас Енґельман: Режисер, сценограф, художник костюмів (Австрія)
Художник-постановник та дизайнер костюмів опери «Лоенґрін» Р. Ваґнера на сцені Львівської національної опери
Ми живемо у мінливі та складні часи, які сповнені непевності та браку орієнтиру. Все змінюється – так, ніби ти сидиш на каруселі, що мчить з кожною хвилиною швидше і швидше. І через те, що нам здається, що час плине набагато швидше, більше немає можливості спокійно споглядати на речі, справді «чути» і ретельно їх обдумувати.
Однак, ми все ж повинні розуміти і переваги нашого часу, можливості якого варто використовувати. Це вимагає неабиякої сили, аби зайняти власну позицію та приймати чіткі рішення, а також – брати відповідальність, і за себе, і за інших. Я мав велику приємність познайомитися з Василем Вовкуном – людиною саме такої сили, яка бере відповідальність перед мистецтвом та нинішньою аудиторією, присвятивши себе творенню такої форми мистецтва, яка буде актуальною у майбутньому.
Митець завжди є художником свого часу, неминуче втілюючи цей взаємозв’язок і свою реакцію на обставини. У ці бурхливі часи є надзвичайно важливим чи навіть необхідним, працювати в сприятливому середовищі. І Василь, з його любов’ю до мистецтва, створив це середовище у своєму театрі. І з безмежною довірою його любов передається артистам, як і його повага, вдячність та величезна щедрість по відношенню до інших.
Мені, як австрійцю, що живе в Німеччині, було великим подарунком і честю працювати у Львові. Дуже важливим є перебувати у місцях, які нагадують тобі, що нічого не є постійним, і разом з тим, що ідеали та цілі гуманізму не підлягають обговоренню. За цей подарунок, дорогий Василю, я тобі надзвичайно вдячний, і з нетерпінням чекаю на співпрацю, яку ми продовжуватимемо і надалі. Від усього серця, я бажаю тобі всього найкращого у твоїх великих звершеннях.
З повагою, Маттіас
We live in fragile and challenging times, characterized by uncertainty and lack of orientation. Everything is changing – as if you were sitting on a carousel that goes faster and faster from minute to minute. And because time itself seems to go by quicker and quicker, there’s not enough time anymore, to look at things, to really listen and think closely.
Nonetheless we have to recognize the possibilities of our time and take those opportunities. This of course requires the strength to take position, make clear decisions and then assume responsibility – for oneself and others as well. I had the great pleasure of getting to know Vasyl Vovkun as a man of that strength, as well as a man of responsibility towards art and the current audience, to commit himself to a form of art, which will be relevant for a future one.
As an artist you are always an artist of your time, you inevitably have to deal with and react to it. In these turbulent times it’s so important – if not to say necessary – to work within a safe space. This space – Vasyl creates at his opera house – with his love for art and the infinite trust this love is given to the artists. His respect, his great appreciation and his generosity towards others.
As an Austrian living in Germany it was a great gift having the privilege to work in Lviv. It is important to go to places, which remind you, not taking anything for granted and that the ideals and aims of humanism are not negotiable. For this gift, dear Vasyl, I am deeply thankful and I’m so very looking forward for the experiences we are going to share. With all my heart I am wishing you all the best for your great adventures.
Yours, Matthias
Wir leben in zerbrechlichen und herausfordernden Zeiten, geprägt von großer Verunsicherung und Orientierungslosigkeit. Alles ist im Wandel – ein Wandel, der einem Karussell gleicht, das sich von Minute zu Minute schneller dreht. Und weil auch die Zeit immer schneller zu vergehen scheint, bleibt immer weniger Zeit, die Dinge genau zu betrachten, genau hinzuhören und die Dinge genau zu denken.
Und doch bietet diese, unsere Zeit, Möglichkeiten, die wir erkennen und nutzen müssen. Dazu bedarf es aber der Stärke, sich zu positionieren und Entscheidungen treffen zu können, um dann die Verantwortung zu übernehmen – für sich und seine Umwelt. Ich hatte in diesem Jahr die große Freude, Vasyl Vovkun als einen Mann dieser Stärke kennenlernen zu dürfen. Und einen Mann der Verantwortung gegenüber der Kunst und dem gegenwärtigen Publikum, sich zu einer Kunst zu bekennen, von der das zukünftige noch etwas lernen kann.
Als Künstler ist man immer Künstler ‚seiner Zeit‘, muss unweigerlich umgehen und reagieren auf die Zeit, in der man lebt. Und gerade für die Kunst ist es in diesen turbulenten Zeiten so wichtig – wenn nicht zu sagen: unbedingt notwendig – in einem geschützten Raum arbeiten zu können. Und diesen Ort der Sicherheit schafft Vasyl an seinem Opernhaus – mit seiner Liebe zur Kunst, mit dem unendlichen Vertrauen, das diese Liebe den Künstlern schenkt. Seinem Respekt, seiner großen Wertschätzung und seiner Großzügigkeit anderen gegenüber.
Für mich als in Deutschland lebender Österreicher war es ein großes Geschenk, in Lviv arbeiten zu dürfen. Es ist gut, an Orte zu gehen, die einen daran erinnern, nichts als selbstverständlich zu betrachten und an die Notwendigkeit, sich immer wieder klar zur Unverhandelbarkeit einer humanistischen Geisteshaltung zu positionieren. Für dieses Geschenk, lieber Vasyl, und die Erfahrungen, die ich mit dir in Lviv teilen durfte, danke ich dir mit aufrichtiger Hochachtung, freue mich sehr, dass wir diese fortsetzen können und wünsche dir für dein großes Abenteuer von ganzem Herzen alles Gute.
Dein Matthias