«Готуємо стратегію кризового менеджменту»: генеральний директор-художній керівник театру Василь Вовкун – про плани на новий театральний сезон, міжнародну співпрацю та війну
Тетяна Козирєва, 26 липня, 2022 – 11:55
Генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери Василь Володимирович Вовкун
Місяць тому у газеті «День» вийшло велике інтерв’ю з генеральним директором – художнім керівником Львівської національної опери імені Соломії Крушельницької Василем Вовкуном про роботу впродовж понад чотирьох місяців війни.
На часі нова розмова – про відкриття 123-го театрального сезону, а почнеться він 29 липня з показу українських опер, балетів та вистав для сімейного перегляду.
Але передусім варто зазначити, що і в період відпустки Львівська опера працювала.
Генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери Василь Володимирович Вовкун
– Театр, по суті, не зупиняв роботи, – говорить Василь Володимирович. – Вона, скоріше, – для творчого складу. Приміром, для музиканта, артиста балету чи вокаліста. Хоча це не означає, що вони не приходять до театру на заняття, тому що кожен боїться втратити форму.
Окрім того, ми вже третій рік поспіль, розуміючи, що всередині літа у Львові замовкає мистецьке життя, але людей у місті достатньо (в тім числі – у час війни), організовуємо роботу музичного салону у нашій Дзеркальній залі. І я, коли вийшов з відпустки, бачив повні зали, що дуже радує. Ольга Лозинська, яка організовує концерти, дбає про те, щоби музика ця не обтяжувала, а приносила хороший настрій. Відповідно, добираються до програм і композитори, і твори, і музиканти.
Так само відчиняємо театр для огляду – для екскурсій. І ми дуже задоволені тим, що заробляємо навіть під час відпустки.
Фрагмент опери «Богема» Джакомо Пуччіні
Ще дуже раді тому, що під час відпустки у нас відбулася велика подія – зібралися міністри культури країн Центрально-Східної Європи, і для нас це досить гонорово – приймати таких високих гостей. Вони всі захотіли екскурсію – подивитися театр і були в захваті від того, в якому стані Львівська опера.
Особливо добра розмова у нас була із поляками. Маємо з ними три проєкти: щодо дослідження завіси Семирадського – з Краківським інститутом реставрації, щодо балету Станіслава Лема «Соляріс» – з Інститутом Міцкевича, також – щодо «Реквієму» Моцарта, який має бути театралізований режисером з грона Гротовського – Лешеком Мондзіком (він єдиний, хто залишився з цього грона послідовників і учнів Єжи Гротовського).
Фрагмент балету «Лілея» Костянтина Данькевича
– Ще у вас, у фойє театру, відкрили фандрайзинговий проєкт…
– Це благодійна виставка дитячих малюнків «Сміливість бути поруч», організована «Кредобанком» спільно з благодійною організацією «Фундація КРЕДО», мета якої – долучитися до допомоги дітям, які постраждали внаслідок війни. У Львівській опері виставка триватиме до 31 липня, а у серпні її представлятимуть у Варшаві – в Українському домі.
Тобто відпустка у нас – умовна. А цехи виконують свою, технічну, роботу – готують сцену, фарбують оркестрову яму.
Фрагмент п прем’єрної постановки – опери для сімейного перегляду «Лис Микита» Івана Небесного
Принагідно стосовно сцени. Перший етап модернізації ми закінчили. А от щодо другого… Грант для завершення робіт ми під час війни не отримаємо. Отож нам треба було зв’язати цю нову технологію із старою, щоби все працювало.
Також готуємося до фестивалю Пуччіні в Італії з виставою «Богема».
Тобто і в творчому, і в технічному процесі Львівська опера під час відпустки була досить активною.
А зараз складаємо стратегію кризового менеджменту. Розуміємо, що ні від Українського культурного фонду, ні від Міністерства культури нічого не отримаємо. Звичайно, є загрози…
Фрагмент опери «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні
– Особливо, напевно ж, під час зими?
– Так. Стосовно опалення, електрики, гарячої води… Зима точно буде непростою! Я поставив завдання своєму заступникові Михайлові Шведу, і маємо вийти на якийсь алгоритм роботи, щоби театр не зупинився, щоби всі намічені прем’єри відбувалися.
Не знаю, чи якийсь із українських оперних театрів може похвалитися тим, що планує прем’єри. А в нас на листопад запланована легко театралізована Третя симфонія Лятошинського (перший показ відбувся 6 травня, і «День» писав про прем’єру. – Т.К.).
Фрагмент опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка
Також у нас буде до 80-річчя Євгена Станковича,18 – 19 листопада, опера «Страшна помста» за мотивами Гоголя у постановці німецької групи, яка працювала з нами над Бортнянським (опери «Сокіл» та «Алкід». – Т.К.). З початку сезону вже запускаємо підготовку декорацій і костюмів.
Готуємося й до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Це два проєкти. Перший – ораторія Івана Карабиця «Сад божественних пісень». Ведемо перемовини з дружиною Карабиця, яка дуже і дуже підтримує проєкт. Сподіваємося, що Львівська опера надасть твору нового звучання. Також у роботі – балет «Пізнай себе». Цікава музика буде, з хоровими співами. До проєкту ми запросили композитора Тетяну Хорошун, яка розвиватиме медитативні речі.
Фрагмент прем’єрної постановки – опер «Сокіл» та «Алкід» Дмитра Бортнянського
Сковорода писав, що весь світ складається з двох натур: одна – видима, друга – невидима. Видима натура зветься жива істота, а невидима – Бог. Він вважав, що світ можна пізнати, людина може пізнати обидві натури – зовнішню і внутрішню. Початок же всякої премудрості – розуміти Господа: «Найголовніший і найначальніший пункт премудрості – це знання про Бога. Не бачу його, але знаю і вірую, що він є». Та перш ніж пізнати світ, людина повинна пізнати саму себе як частину Всесвіту. «Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, – повинен спочатку виміряти себе». «Кожен має своє добро і зло, і кожному своє дано». «Треба досконало пізнати себе і заволодіти тим щастям». «Людина, яка не пізнала себе і не вгамувала своїх пристрастей, мало чим відрізняється від тварин. Для того, хто пізнав самого себе, легкою буде будь-яка справа. Пізнаючи себе і навколишній світ, людина самоутверджується, розвиває свої природні нахили і здібності, обирає свій шлях. І усвідомленою «спорідненою» працею виконує своє земне призначення».
Фрагмент опери «Украдене щастя» Юлія Мейтуса
«В серці нашому вічні два джерела – з одного тече неспокій, а з другого – спокій». Це вічна боротьба роздвоєності людської.
– Хто робитиме цю виставу?
– Головний балетмейстер Національного театру оперети Вадим Прокопенко. Режисер – Василь Вовкун. Я, до речі, до цієї теми звертатимусь удруге. Але вже – на іншому рівні. Бо тепер уже на 20 років старший. То, очевидно, переосмислення буде.
Будуть у нас вода, зерно, жива риба… Готуємо для глядача й інші несподіванки. Будуть задіяні й акробати.
Малюнки з виставки «Сміливість бути поруч», і це – спільний проєкт «Кредобанку», благодійної організації «Фундація КРЕДО» та Львівської опери, мета якого – допомогти дітям, які постраждали внаслідок війни. Всі малюнки оформлені як постери, і їх можна придбати. Ціна постера – 300 гривень.
– А чи з фінансами вкладетеся у постановку?
– У виставі – два персонажі, тобто з костюмами проблем не виникатиме. Кран у нас є… Відчуваємо, що вдасться своїми силами цю виставу зробити.
До речі, власними силами робимо й «Страшну помсту». Це те, що ми заробили в тих коротких, в коронавірусі, проміжках, коли зал працював на повну. Театр зміг зберегти цей матеріальний ресурс, за який, власне, й будуть втілені ті речі.
Зустріч міністрів культури країн Центрально-Східної Європи у Львівській національній опері
– Сезон розпочинається 29 липня. Я погортала афішу, в якій першими – «Сокіл»/ «Алкід» Бортнянського, «Лілея» Данькевича, «Лис Микита» Небесного, «Украдене щастя» Мейтуса, «Наталка Полтавка» Лисенка, також – «Богема» Пуччіні…
– З моїм приходом у театр як генерального директора ми кожен сезон починаємо двома тижнями чи місяцем українського репертуару. Тобто даємо розуміти, що ми – Національна опера і в нас щороку – нова українська прем’єра. Це дає можливість глядачеві збагнути, що український оперний театр є! Тим більше, що ми відкриваємося напередодні Дня незалежності, отож все мотивовано, акцентовано і правильно.
Чому «Богема»? Я вже згадував, що ми запрошені на престижний фестиваль Пуччіні в Італію. І Львівська опера – перший український театр за всю історію цього фестивалю. З нашої подачі захід буде присвячений 150-річчю Соломії Крушельницької, на що дирекція фестивалю залюбки погодилася. Думаю, що буде вітання Президента Зеленського з цього приводу. А для того щоби ввійти після відпустки у належну форму, треба кілька разів на базі «Богему» пропрацювати, бо матеріал – непростий. Тому ми й ввели цю оперу у програму відкриття нового сезону.
– Львівська національна опера привчила львів’ян і гостей міста до того, що до Дня незалежності обов’язково відбувається гарна і непересічна подія, з червоним хідником, на площі перед Оперою. Чи цього року щось буде?
– На жаль, ні. День незалежності святкуватимемо. Але на площу не виходитимемо. Це небезпечно. Маємо важкий етап війни, коли вже не йдеться про військовий чи цивільний об’єкт. Всі про це знають! Ставити під удар людей не маємо права. Тому й вирішили такого святкування, як у минулі роки, з червоним хідником, гостьовими столиками перед Оперою, не робити.
Крім того, ми 24 серпня маємо виставу на фестивалі Пуччіні в Італії. Тому цей акцент, нашої Незалежності, робитимемо на іншій території – безпечній.
– Ми з вами, Василю Володимировичу, говорили про події до Нового року. А що потім плануєте? Чи так далеко не заглядаєте з огляду на війну?
– Заглядаємо, звісно ж! Як без того!
Міркуємо над постановкою опери Франсіса Пуленка «Діалоги кармеліток», а цей композитор – дуже актуальний. Багато листів написали у Францію – у Національну паризьку оперу і не тільки. Матеріально вони не допоможуть, але допоможуть коучами, які попрацюють щодо вимови з хором і солістами.
Дуже активна аташе України у Франції, яка, можна сказати, стала нашим послом. Просимо, щоби вона попрацювала з фондами, бо ми справді хочемо знайти французького партнера. Йдеться у виставі про період якобінської диктатури, яка знищує всі моральні устої суспільства. І ця тема – дуже начасна на наш період, у війні з росією.
Крім того, у виставі – фантастична музика. Це наш перший проєкт після Нового року.
Крім того, готуватимемо балет «Соляріс» у партнерстві з Інститутом Міцкевича. Я згадував про цю виставу, коли говорив про візит до Львівської опери міністрів культури країн Центрально-Східної Європи. Концепція повністю готова, тобто ми можемо стати до роботи в будь-який час.
Готовий матеріал Юрія Ланюка «Чуже обличчя» – вже відправили концепцію послу України в Японії.
Отож про наступний рік думаємо! Без прем’єр театр неможливий.
– Минув п’ятий місяць війни. Наскільки змінила війна генерального директора – художнього керівника Львівської опери Василя Вовкуна?
– Є речі, які боїшся вимовити, боїшся навіть собі сказати. Коли часто сидиш перед відчиненим вікном або ранішнім вікном, коли повний місяць і от-от світанок, і думаєш… Війна підло ставить питання про цінності. І воно дуже непомітно закрадається в тебе, бо по життю я страшенний оптиміст і дійова людина, але ці думки з’являються.
«Ну і що з тих твоїх старань? А де ті європейські цінності, де ті світові цінності?»
Навіть дикий звір, знаємо такі випадки, дитину не порухає, бо розуміє, що це – дитина…
А тут…
Згадується мені Ніцше. Ми зараз, вочевидь, переживаємо якусь критичну точку свого людського розвитку.
Розрив родин, людські втрати… А ти нічого не можеш вдіяти. І заставляєш себе в роботі не думати про це. Але воно ж все одно пробивається!
Та, власне, ми ще цю війну не виграли. Ми отримали шок, побачили реальність і ще не розуміємо наслідків, які будуть після війни. Йдеться ж не тільки про те, як вилікувати особисту депресію. Йдеться про національну депресію.
Ми цього всього ще не уявляємо. І ніхто нам ще не пояснює (ні психологи, ні філософи), з чим зіткнемося в цьому житті.
Але сподіватимемося, що все це переможемо.
І ще раз кажу: ця війна – особлива.
Тетяна КОЗИРЄВА, «День».
Фото Олени ХРАМОВОЇ, Євгена КРАВСА, Руслана ЛИТВИНА.
Рубрика: Культура
https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/vasyl-vovkun-gotuyemo-strategiyu-kryzovogo-menedzhmentu?