XVII Міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької

Новини

Завжди дізнавайтесь першим про події в Нашій опері

22 та 23 червня в Національній опері показали феєрію за твором композитора Євгена Станковича “Коли цвіте папороть”

22 та 23 червня в Національній опері показали оперу-феєрію за твором композитора Євгена Станковича “Коли цвіте папороть”. У 1978-му виставу готували для гастролей у Франції. Базувалася на традиціях святкування Івана Купала. Радянська влада заборонила показ. Прем’єра у постановці Василя Вовкуна відбулась у Львівській опері в грудні 2017-го.

 

https://gazeta.ua/articles/culture/_kostyumi-horu-podileni-porivnu-na-svitli-i-temni-pokazali-ukrayinsku-operu-zaboronenu-v-srsr/843978

“Якби з 1980-х писали більше творів, схожих на “Коли цвіте папороть” – мали би золоту добу театру”, – каже режисер 61-річний Василь Вовкун, директор Львівської опери.

Стоїть між рядами бордових оксамитових стільців Нацопери в Києві на генеральній репетиції опери-феєрії. У постановці використав сучасні засоби звуку й освітлення.

До режисера підходить 75-річний Євген Станкович. Вдивляється в рухи балету.

“Обряд Івана Купала має історію кількох тисячоліть, – каже. – Все у ньому наповнене символізмом. Людські, русальні й відьомські купання – різні форми звільнення. Так само купальське вогнище. Перестрибуючи його, людина проходила ритуал очищення. Для мене купальський обряд – метафора людського життя. Підштовхує до роздумів: навіщо в цей світ прийшли і що після себе лишимо”.

Солістка співає “Ой, глибокий колодязю”. У першій постановці її виконувала Ніна Матвієнко. Пісню визнали кращою обробкою фольклору на світовому радіоконкурсі ЮНЕСКО.

Пісню “Ой, глибокий колодязю” у першій постановці виконувала Ніна Матвієнко

“Перша постановка “Цвіту папороті” мала бути святом, – продовжує Станкович. – Усіх вражали автентичні костюми, декорації, прекрасні хори й хореографія. Тоді художник-постановник Євген Лисик сказав: “Мені здається, що при нашому житті ця опера поставлена не буде”. 40 років вона пролежала в шухлядах.

Вовкун каже, після радянської влади постановці вистави постійно щось заважало.

“Навіть Московський патріархат долучився. У Горішніх Плавнях – тоді ще Комсомольську на Полтавщині – ставили феєрію під час урочистості, на яку з’їхались мери й сільські голови області. Артисти співали на човнах із запаленими смолоскипами. Коли репетицію почули у тамтешній церкві – почали так калатати в дзвони, що ми не могли ні грати, ні співати. Мер мусив ходити кланятись, щоби дозволили провести виступ”, – додає Василь Вовкун.

40 років опера пролежала в шухлядах

З 2017-го “Коли цвіте папороть” увійшла в репертуар Львівської опери.

“Папороть за легендою цвіте раз на сто років, а в нас у Львові тепер щомісяця і не одну ніч, – усміхається Василь Вовкун. – За цей час її подивились майже 22 тисячі глядачів. З місцевих у львівські театри ходили до десяти відсотків – решта туристи. На “Цвіт папороті” пішли. Це стало престижно”.

Коли репетицію почули у церкві Московського патріархату – почали так калатати в дзвони, що ми не могли ні грати, ні співати

“Вистава – це велика картина України з давніх часів до сьогоднішнього дня, – продовжує режисер. – Свобода дохристиянських українців у сексуальних відносинах, обрядах – замінюється прагненням нашої нації до волі. У 1991-му вибороли незалежність, потім помаранчева революція, і врешті – Революція гідності. Закінчується феєрія двома піснями про Морозенка (узагальнений образ захисника рідної землі від іноземного поневолення, хоробрий воїн – Gazeta.ua). На завершення на сцену виходить діти. Як символ того, що серед них може бути наш Морозенко.

 

“Представляємо Україну як частину великої прадавньої культури, невід’ємну складову світу. Костюми хору поділені порівну – на світлі і темні. Головні убори прикрашає місяць. Із краями вгору – символізує радість. Спадаючий – сум”, – каже художниця.

У феєрії “Коли цвіте папороть” задіяні понад 400 учасників. Хор складається з 80 артистів. За один день виставу в Києві подивилися більше 1, 6 тис. глядачів.

“Постановку феєрії присвятили художнику покійному Євгену Лисику, – розповідє Василь Вовкун. – Був сценографом забороненої постановки “Коли цвіте папороть”. З Євгеном Станковичем відразу стали однодумцями. Саме через фольклорне наповнення про твір мало хто говорив уголос. Елементи найдавніших автентичних костюмів та декорацій збирали по всій Україні. Лисик для сцени створив три стовпи із лелечими гніздами. Партійці наказали один прибрати, бо трійця нагадувала тризуб. Після заборони усі декорації кинули на закритий склад і посипали якимось порошком. За кілька років зотліло.