Віктор Курило: художник у театрі й на пленері
Кілька років тому в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові проходила рідкісна й цікава виставка «Театр і художник», на якій працівники живописного цеху Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької експонували свої роботи: і ті, які можна бачити у виставах на сцені, і ті, які вони творять поза театром. Тоді скромно представив свою графіку художник-декоратор Віктор Курило. Заохочений глядацькою цікавістю, він натхненно став малювати все більше й більше і створив десятки робіт, які демонструвалися на багатьох виставках у Львові, Луцьку та інших містах України.
Багаторічний львів’янин, але уродженець Миргородщини й вихованець Решетилівського художнього училища(закінчував і Львівську академію мистецтв), Віктор Курило став мріяти про виставку на теплій сонячній батьківщині. На запрошення Полтавської обласної організації спілки художників України відгукнувся відразу. Сюди привіз 60 робіт, давніх і найновіших, які викликали великий резонанс поціновувачів мистецтва. Відомий полтавський художник Олег Мігальов вважає, що його львівський колега має особливий творчий почерк, представляючи рослинний світ через сакральну геометрію й розглядаючи рослину як напівживу істоту, зображуючи її серед стихій: у маленькому відображується велике – мікрокосм у макрокосмі. Кілька графічних робіт художника навіки осіли в музеях і помешканнях рідної Полтавщини.
На відкриття виставки прибули друзі й родина художника, що проживають на Полтавщині, і гордяться своїм обдарованим однокласником, одногрупником, братом, дядьком дідусем.
Вітаємо нашого колегу, художника-декоратора Віктора Курила з ювілейною виставкою в родимім краю. Бажаємо здоров’я, натхнення і нових творчих досягнень. Подаємо відгуки преси та вірші, створені поетами-земляками на честь львівського художника.
https://wz.lviv.ua/news/375550-u-poltavi-vidbulasia-vystavka-lvivskoho-khudozhnyka-viktora-kuryla
Чи-то надворі зима,
Чи,може, квітує літо,
Уквітчане ясноцвітом.
У кольорі крадькома
Співає душа сама,
Натхненна, ніким не спита.
У формулі акварель:
Романтика із натури,
Розквітчана партитура,
Етюдник і ще пастель.
Один за одним щабель.
Заскромна-таки фігура.
Є дерево тут життя,
А ще – польові красуні,
Кульбабки ще зовсім юні –
І вічності сприйняття.
Множинне тут покриття
На життєбарвному руні.
Такий дивовижний світ
Людини, її природи.
Дали вже врожай ці сходи.
І дивний цей моноліт
Тримає життя одвіт,
Мистецтва живі клейноди.
Тамара Васильєва, м.Кременчук
На Львова брук упала насінина
Але її каміння не спинило:
Проріс початком вічного Курило –
Полтавщини пшеничної зернина.
Він поступом д’горі тягнувсь щороку,
Живло правічне з кореня в корі.
Штудерне і промовисте бароко
Спліталося з журою матерів.
Співало і ридало мальовидло
Язично-символічно і стосило
У горорізьбі творчості Курила,
Яке крізь камінь розмаїто квітло
Й через каміння нам розквітло.
Олег Бала, м.Кременчук
