Віктор Курило: художник у театрі й на пленері

   Кілька років тому в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові проходила рідкісна й цікава виставка «Театр і художник», на  якій  працівники живописного цеху Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької експонували свої роботи: і ті, які можна бачити у виставах на сцені, і ті, які вони творять поза театром. Тоді скромно представив свою графіку художник-декоратор Віктор Курило. Заохочений глядацькою цікавістю, він натхненно став малювати все більше й більше і створив десятки робіт, які демонструвалися  на багатьох виставках у Львові, Луцьку та інших містах України.

  Багаторічний львів’янин, але уродженець Миргородщини й вихованець Решетилівського художнього училища(закінчував і Львівську академію мистецтв), Віктор Курило став мріяти про виставку на теплій сонячній батьківщині. На  запрошення Полтавської обласної організації спілки художників України відгукнувся відразу. Сюди привіз 60 робіт, давніх і найновіших, які викликали великий резонанс поціновувачів мистецтва. Відомий полтавський художник Олег Мігальов вважає, що його львівський колега має особливий творчий почерк, представляючи рослинний світ через сакральну геометрію й розглядаючи рослину як напівживу істоту, зображуючи її серед стихій: у маленькому відображується велике – мікрокосм у макрокосмі. Кілька графічних робіт художника навіки осіли в музеях і помешканнях рідної Полтавщини.

   На відкриття виставки прибули друзі й родина художника, що проживають на Полтавщині, і гордяться своїм обдарованим однокласником, одногрупником, братом, дядьком дідусем.

 Вітаємо нашого колегу, художника-декоратора Віктора Курила з ювілейною виставкою в родимім краю. Бажаємо здоров’я, натхнення і нових творчих досягнень.  Подаємо відгуки преси та вірші, створені поетами-земляками на честь львівського художника.

https://wz.lviv.ua/news/375550-u-poltavi-vidbulasia-vystavka-lvivskoho-khudozhnyka-viktora-kuryla

Чи-то надворі зима,

Чи,може, квітує літо,

Уквітчане ясноцвітом.

У кольорі крадькома

Співає душа сама,
Натхненна, ніким не спита.

   У формулі акварель:

   Романтика із натури,

   Розквітчана партитура,

   Етюдник і ще пастель.

   Один за одним щабель.

   Заскромна-таки фігура.

Є дерево тут життя,

А ще  – польові красуні,

Кульбабки ще зовсім юні –

І вічності сприйняття.

Множинне тут покриття

На життєбарвному руні.

   Такий дивовижний світ

   Людини, її природи.

   Дали вже врожай ці сходи.

   І дивний цей моноліт

   Тримає життя одвіт,

   Мистецтва живі клейноди.

                                 Тамара Васильєва, м.Кременчук

На Львова брук упала насінина

Але її каміння не спинило:

Проріс початком вічного Курило –

Полтавщини пшеничної зернина.

   Він поступом д’горі тягнувсь щороку,

   Живло правічне з кореня в корі.

   Штудерне і промовисте бароко

   Спліталося з журою матерів.

Співало і ридало мальовидло

Язично-символічно і стосило

У горорізьбі творчості Курила,

Яке крізь камінь розмаїто квітло

Й через каміння нам розквітло.

                                 Олег Бала, м.Кременчук