Її величнісь «Турандот»
Львівський оперний театр запрошує на виставу за останнім твором Джакомо Пуччіні
Театрально-концертний Київ 27 СІЧНЯ, 2021
Карантин завершився, а значить спраглим до живих вистав театроманам варто терміново складати перелік спектаклів, які компенсують емоційні втрати, що накопичилися протягом усеукраїнського антракту тривалістю у понад два тижні. Серед постановок із поміткою «обов’язково до перегляду» – «Турандот» Джакомо Пуччіні Львівського театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької – вистава, якою, власне, тут і розпочинається активна і, хочеться вірити, тривала частина сезону 2020-2021. Прем’єра опери відбулася наприкінці минулого року, всього було чотири покази; тож прем’єрний період «Турандот», яка в афіші театру, що відзначив своє 120-річчя, з’явилася вперше триває.
Вистава була реалізована у рамках проекту «Український прорив» і стала яскравим прикладом того, що перед бажанням творити пасують найсуворіші карантинні обмеження. За винятком кількох днів присутності у Львові польського режисера Міхала Знанецького, всі складові постановки до єдиного знаменника зводили в режимі онлайн. Включно із хореографією, яку за таких умов, здавалося б, узагалі поставити нереально. Але, як довела хореографиня з Аргентини Діана Теохарідіс, для одержимих своєю справою професіоналів немає нічого неможливого.
Візуалізація вистави – окрема тема для розмови щодо тенденцій і трендів театрального костюму та сценографії. Італієць Луіджі Скольйо наповнив сцену конструкціями і предметами, які асоціюються з місцем дії – Китаєм (парасольки, коло-гонг, велика китайська стіна). А художниця з Польщі Магложата Слоньовська подбала про те, аби львівська «Турандот» зажила слави однієї із найяскравіших, найбільш естетських постановок сезону: костюми героїв вистави – а їх виготовили близько двохсот – вражають помпезністю, концептуальною стильністю, вишуканістю.
Особливою стала ця вистава для диригента-постановника Івана Чередніченка для якого це перша робота на посаді музичного керівника Львівської опери.
Своєю появою «Турнадот» спричинила досить жваву дискусію серед критиків. Думки яких з приводу вистави виявилися досить протилежними – від захопливих до стриманих або й дещо критичних. Але що стосується глядацького сприйняття, то варто віддати належне авторам вистави: вони доклали максимум зусиль, аби наповнити постановку цікавими прийомами, які б мотивували публіку до бажання по-новому відкривати для себе оперний жанр, статичність, монументальність та відстороненість від реалій якого значно перебільшені. Частина хору тут полишає сцену, вирушаючи до небес – глядач отримує привід поміркувати над існуванням земним і позаземним… Кривавий футбол відтягою головою – поштовх провести паралель із сьогоденням, адже й нині, на жаль, право людини на життя і власну гідність не завжди є беззаперечним і часом може залежати від чиєїсь примхи… Протистояння величної Турандот і щирої Лю – хто з них вартий бути щасливим і якою мусить бути ціна цього щастя?… Окремий акцент – на фіналі «Турандот». Особливо зважаючи на те, що сам автор не встиг дописати завершення своєї останньої опери. І цей факт також слугуватиме інтригою для глядачів, які визначатимуться зі своїми найближчими театральними маршрутами.
Головні партії виконують солісти Львівської опери Людмила Савчук, Ігор Шевчук, Людмила Осташ, Олег Садецький, Володимир Дутчак та інші. У виставі також бере участь дитячий хор «Дударик».