Між дзеркалами стилів і епох
Olga Golynska -6 Травня 2023
Затемнена зала наповнена слухачами. Прожектори кидають на сцену приглушене жовтогаряче світло. У сяйві софітів – Київський квартет саксофоністів, а отже – буде лампово-тепло і блискуче-віртуозно.
В уявленні багатьох саксофон – це інструмент, стихія якого – терпкі джазові гармонії, імпровізаційні, «з хрипотою», мелодії блюзу, пристрасні ритми запальних танців, словом – музика, що одразу говорить зі слухачем «на ти». Тому на таких концертах зазвичай у залі немає вільних місць, а слухачі не шкодують оплесків і вигуків bravo. 
Музиканти квартету – Юрій Василевич, Михайло Мимрик, Станіслав Нідзельський і Роман Фотуйма не стали руйнувати це уявлення. Вони дарували публіці одне за одним танго Астора П’яццолли, фантазії на теми культової джазової опери «Поргі та Бесс» Джорджа Гершвіна, палкі мелодії «Бразильської Бахіани» № 5 Ейтора Вілли-Лобоса, безкінечні імпровізації (чи quasi-імпровізації) Жана-Дені Міша, життєрадісний настрій музики ікони джазу Гленна Міллера.
Та не розвагами єдиними! «Легка» музика органічно поєдналась у програмі з творами, де саксофон, цей молодший брат поважних духових інструментів оркестру, постає як «дорослий», із цікавою історією і широкими виразовими можливостями.
Так, музиканти засвідчили коріння «родоводу» свого інструмента Квартетом для саксофонів Жана-Батіста Сінжеле – опусом, що є першим у такому жанрі не тільки у творчому доробку композитора, а й в історії музики загалом. Ця композиція була створена 1857-го, через 11 років після того, як Адольф Сакс запатентував свій, як показав час, геніальний винахід. Безтурботні пісенні мелодії квартету були виконані музикантами ансамблю з невимушеною легкістю і граційністю (хоча окремим фрагментам бракувало рельєфності динаміки).
А як же з українським репертуаром? Він теж був представлений із залученням як зразків старовини, так і творів сучасності. Зокрема, на початку концерту прозвучала низка українських танців XVI–XIX століть, ноти яких були віднайдені у паризьких архівах київським піаністом і композитором Михайлом Степаненком.
Перекладення цієї музики для квартету саксофоністів здійснив керівник ансамблю Юрій Василевич. Перед слухачами постали галантні мелодії, вочевидь – танці шляхетських товариств, і запальні кружляння. У виконанні квартету вони пролунали стримано і дуже, так би мовити, інтелігентно.
Цікаво, що на цьому концерті фестиваль почав віддзеркалювати сам себе: вдруге за три дні прозвучали «Три інвенції для чотирьох мелодичних інструментів» Олександра Козаренка, які раніше виконував у Дзеркальній залі Львівської національної опери струнний квартет «Фенікс». Цей твір особливий, зокрема, тим, що може виконуватись будь-яким складом із чотирьох музикантів.
Можливість почути різні темброві варіанти цієї композиції протягом кількох днів фестивалю – чудовий спосіб віддати шану знаному українському композиторові, який нещодавно відійшов у вічність. До слова, прочитання твору квартетом саксофоністів значно відрізнялось (що й закономірно) від інтерпретації квартету «Фенікс». У виконанні струнного ансамблю усі голоси були максимально індивідуалізовані, кожен мав свою неповторну артикуляцію, власну «інтонацію». Натомість квартет саксофоністів видався більш монолітним у відтворенні поліфонічних сплетінь інвенцій. Однак іноді музикантам бракувало чіткості «дикції», зокрема, на початку третьої інвенції. 
Драматургія концерту була побудована як рух від класичної у широкому розумінні музики до джазу і стихії танцю. Справжній фурор спричинила поява на сцені п’ятого музиканта – блискучого джазмена Олександра Рукомойнікова, чия гра завжди сповнена довершеним відчуттям стилю, свободою імпровізації, найтоншими градаціями динаміки, віртуозною майстерністю.
Поряд із «золотим фондом» репертуару такого напряму, як, наприклад, «Libertango» Астора П’яццолли або ж легендарна «Summertime» Джорджа Гершвіна, родзинкою цього блоку концерту став твір сучасного французького композитора Жана-Дені Міша – «Dark Side».
Поступово, наче крадькома, на тлі нестримного остинатного руху накопичуються короткі мотиви, шерехи (окрім традиційної гри, тут задіяні й шумові ефекти). Цей «темний бік», із гострими ритмами і вкрадливими інтонаціями, – не для слабкодухих!
Згодом на тлі «темряви» вимальовується тема соліста, – імпровізація така блискуча, що здатна осяяти навіть найбільшу чорноту. Перед слухачами розкривається барвиста низка образів і настроїв із незмінним флером джазової променистості, вільного польоту.
Назва концерту – «In the mood» – цілковито виправдала очікування. У відображеннях Дзеркальної зали – усміхнені обличчя слухачів, які й по закінченні музики не припиняють рухатись у ритмі танцю, а з концертного холу виходять, мугикаючи улюблені джазові мелодії. Віддзеркалення – кришталеве!
Тетяна НОВИЦЬКА
Фото Юрія ГРЯЗНОВА