Вечоріє. В руїнах старої корчми бенкетують з приводу закінчення бойового походу рицарі панцирного війська. Прощаючись із товаришами по зброї, молоді рицарі, брати Стефан і Збігнєв, присягаються ніколи не одружуватись, щоб, коли покличе край, поспішити на його захист.

Садиба Стольника.
Радісно зустрічають домочадці Стефана і Збігнєва.
Вдова Чеснікова, тітка юнаків, вирішує просватати Стефану і Збігневу дочок своєї приятельки. Намір братів – відвідати старого друга їх батька, Мечника, – турбує вдову: у Мечника дві дочки-красуні. Вона не радить братам їхати: над садибою-замком Мечника тяжить прокляття і в замку водяться привиди.
Але це не лякає молодих рицарів. Вони вирішують провести новорічне свято у Мечника.

У домі Мечника на передодні Нового року. Дівчата ворожать: кого яка чекає доля, чи не привидиться кому суджений…
Дамази, закоханий у Ганну, пропонує їй свою руку і серце, Ганна відповідає, що, як при ворожінні їй випаде Дамази, то вона буде згодна.
Мечник бажає, щоб наречені його дочок були чесними і сміливими юнаками, відданими рідному краєві.
Приїхала Чеснікова. Вона встигла випередити Стефана і Збігнєва. Вдова всіляко обмовляє братів, називає їх боягузами. Мечник, який добре знав батька юнаків, не вірить їй. Радіє лише Дамази: не буде суперників. Ганна і Ядвіга вирішують посміятися з братів.
В супроводі свого слуги Мацея входять Збігнєв і Стефан. Зраділий Мечник знайомить гостей із дочками. Але Дамази, зрозумівши, які серйозні суперники з’явилися, готовий будь-якою ціною змусити братів залишити замок. Він звертається до ключника Сколуби за допомогою. Ключник охоче погоджується: у нього давні порахунки з Мацеєм.

Вирішивши посміятися з братів, Ганна і Ядвіга ховаються за портретами своїх бабусь. Щоб налякати гостей, Дамази ховається у великий годинник.
Входять Сколуба і Мацей. Ключник розповідає Мацеєві про страшних привидів, які щоночі блукають по замку. Стефан і Збігнєв зрозуміли наміри своїх господарок і прагнуть відшукати “привидів”. Стефан сподівається зустріти Ганну. Збігнєв хоче побачитися з Ядвігою.
Раптом Мацей зауважує Дамази і кличе братів, щоб схопити “привида”. Тоді безталанний залицяльник Ганни вдається до хитрощів. Він переконує братів у тому, що над садибою Мечника тяжить страшне прокляття, що замок побудовано на сльозах і крові людей, нібито замордованих його господарем. Повіривши наклепам Дамази, Стефан і Збігнєв вирішують залишити садибу Мечника.

Дамази поширює перед Ганною чутки, ніби брати від’їжджають тому, що злякалися привидів.
Мацей, прагнучи захистити Стефана і Збігнєва від звинувачень, розповідає Мечикові про нічну пригоду Дамази. Господар садиби обурений: невже від’їзд братів – наслідок витівок цього гультяя. Він наказує розшукати Дамази.
Входить веселий натовп гостей, учасників “кулігу” – святкового карнавального катання на санях.
Почастувавши гостей медом, Мечник викриває негідну поведінку Дамази.
Не маючи сили більше приховувати своїх почуттів і ламаючи присягу, Стефан і Збігнєв просять у Мечника згоди на шлюб з його дочками. Мечник із радістю погоджується.
Щоб покласти край чуткам про “Зачарований замок” – “страшну садибу”, Мечник розповідає, що один із його предків мав дев’ять красунь-дочок і всі вони щасливо одружилися. Сусіди, дочки яких засиділись у дівках, вирішили, що всі дев’ять весіль відбулись не без допомоги нечистої сили, і охрестили садибу “страшною садибою, зачарованим замком”.
Щасливі Стефан і Збігнєв присягаються своїм нареченим у вічному коханні.
Гості співають і танцюють.