Летюча миша

Відень, ХІХ століття, одна незабутня ніч… Доктор Фальк  ретельно планує безтурботну помсту своєму другові Генріху фон Айзенштайну, який кілька років тому змусив його осоромитися у костюмі кажана.

Третя оперета Йоганна Штрауса ІІ “Летюча миша”  була написана у 1874 році для  Theater an der Wien, що у Відні. Оригінальним літературним першоджерелом оперети був фарс “В’язниця” німецького драматурга Юліуса Родеріха Бенедікса, прем’єра якого відбулася в Берліні в 1851 році. Через 20 років, у Театрі Пале-Рояль відбулася прем’єра ще одного твору, заснованого на цьому фарсі та ліг згодом в основу основу оперети Штрауса – французької п’єси-водевілю “Новорічна ніч” Анрі Мельяка та Людовика Галеві.

Невдовзі п’єса Мельяка і Галеві була перекладена німецькою мовою Карлом Гаффнером за ініціативою Макса Штайнера як п’єса для постановки у Відні. Однак французька традиція передноворічної вечері не підходила для віденського театру, тому її вирішили замінити балом у новорічну ніч.

Переклад Гаффнера було передано драматургу та композитору Річарду Жене, який ще роком раніше надав деякі тексти для оперети “Карнавал у Римі” Йоганна Штрауса, і він завершив лібрето. 

Прем’єра оперети відбулася 5 квітня у “Theater an der Wien”, що у Відні, і відтоді є невід’ємною частиною репертуару цього театру.

Сюжет оперети легкий, динамічний, зосереджений на легковажному обмані, флірті та жартах, сповнений неочікуваних поворотів. Його цілковита доступність – як у музичному, так і в драматичному плані – зробила оперету справжнім хітом і дала Штраусу натхнення продовжувати писати оперету за оперетою впродовж наступних двадцяти п’яти років.

Музика твору яскрава, жвава та мелодійна. Помилкові ідентифікації, флірт на балі-маскараді, елегантні легковажності та всілякі плутанини стали основою для неймовірної музики, яка захоплює у вир вальсів і польок з перших нот. 

У Львівській національній опері “Летюча миша” є невід’ємною частиною репертуару та однією з найбільш популярних оперет впродовж багатьох десятиліть, починаючи з перших сезонів.

У січні 1994 року відбулася прем’єра оперети українською мовою під назвою “Лилик”, і з тих пір вона користується неабиякою популярністю серед публіки. Неймовірні вальси і польки, барвиста оркестровка та мелодичне багатство вокальних партій – львівська постановка “Летючої миші” не перестає захоплювати та наповнювати слухачів і до сьогодні!

Тоді над прем’єрною постановкою працювали: диригент – Володимир Гарбарук, режисер – Анатолій Лимарєв, художник – Тадей Риндзак, художниця костюмів – Оксана Зінченко. Ролі у прем’єрних виступах виконували Людмила Божко, Володимир Ігнатенко, Анатолій Липник, Степан Степан, Ігор Кушплер, Олександр Бень, Ніна Мельник, Віра Колтун, Наталія Романюк, Андрій Савка, Олексій Данильчук, В’ячеслав Прокопенко, Володимир Довгань, Юрій Трицецький, Віталій Войтко, Володимир Кривко, Степан Тарасович, Іван Нагірний, Володимир Малахаєв, Микола Панасюк.

“Летюча миша” стала однією з найвідоміших танцювальних оперет, де дух, характер танцю насичує дію стрімким рухом і передає відчуття свята. Танець пронизує музичну партитуру від початку до кінця – від увертюри до вальсу у кінці третьої дії, заманюючи в захопливий світ, де все дихає радістю та сп’янінням від життя.