Четверте тріо Антоніна Дворжака стало одним з найпопулярніших і найуспішніших у творчості Дворжака. Сьогодні для будь-якого визнаного колективу є честю мати цю музику в репертуарі. Як і два інші твори програми від струнного альянсу “Vivere”.

Тріо № 2 для скрипки, віолончелі та фортепіано Бориса Лятошинського є одним із творів, у яких композитор втілює головні чесноти своєї незалежної артистичної позиції. Могутня енергетика волелюбного творця, філософська глибина вибагливого мислителя та шарм тонкої чуттєвості, що особливо вражає у використанні фольклорних джерел. 

У вервиці творів, які відзначають кристалізацію стилю митців, не є винятком і тріо «Епілоги» Євгена Станковича, де поєднались вже традиційні риси компонування автора — як-от емоційний авторський вислів-монолог, звернення до українських народних витоків та жанрів, — але виявляються й нетипові прийоми, що виділяють цей твір із величезного доробку нашого геніального сучасника. 

Виконавці: 

• • Ансамбль «Vivere»:

• Анна Бура, скрипка

• Дмитро Ніколаєв, віолончель

• • Максим Сасько, фортепіано

Програма: 

• Антонін Дворжак. Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано № 4, тв. 90 «Думки» (1891)

• • • Lento maestoso — Allegro quasi doppio movimento
    • Poco Adagio — Vivace non troppo 
    • Andante — Vivace non troppo 
    • Andante moderato — Allegretto scherzando 
    • Allegro — Meno mosso
    • Lento maestoso — Vivace

• Борис Лятошинський. Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано № 2, тв. 41 (1942)

• • Вступ. Maestoso
  • В характері балади. Andante sostenuto
  • Інтермецо. Allegretto pastorale, quasi allegro
  • Тема з варіаціями. Andante sostenuto
• Євген Станкович. «Епілоги» (2007)