Гала-концерт переможців

Рома Прийма-Богачевська
(1927-2004)
Рома Прийма-Богачевська (англ. Roma Pryma-Bohachevsky) – танцюристка, хореограф і педагог, прима-балерина Львівської опери, згодом – театрів Австрії, зокрема, в Інсбруку (солістка балетної трупи Національного театру), Зальцбурзі, Королівському балеті у Вінніпезі. Своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні світові мистецькі центри – Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Відень, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни.
Народилась 3 березня 1927 року в Перемишлі у родині лікаря Остапа Прийми. Важливу роль у творчому становленні майбутньої прими відіграла мати, Іванна Шмериковська-Прийма (1898-1982) – відома співачка, піаністка, віолончелістка та художниця.
Дитинство та юність Роми Прийми пройшли у Львові. У віці 5 років вона почала займатися танцями, навчаючись спочатку у танцювальній школі за методою Еміля Жак-Далькроза, згодом у Школі модерного танцю Марини Броневської. Класичну хореографію вивчала у балетній школі при Львівській опері, на сцені якої вже успішно виступала з 12 років.
У період 1939-44-х років Рома Прийма працювала на сцені Львівського оперного театру. Її професійне зростання пов’язане з Євгеном Вігільовим, Миколою Трегубовим, а передовсім – Клавдією Ошкамп. Саме вона розвинула елегантність класичного танцю та сприяла тому, що вже за півтора року Рома перейшла з кордебалету в розряд солісток театру. Відомо, що вона танцювала в операх «Аїда» Дж. Верді, «Кармен» Ж. Бізе, «Фауст» Ш. Гуно, балетах «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Серпанок для П’єретти» Е. Донаньї та ін. Юна балерина не тільки добре володіла класичним, але й модерновим танцем, що на той час набував популярності у Галичині.
У 1944 році Рома з матір’ю виїхали до Австрії, де з відзнакою закінчила Академію музики і драматичного мистецтва у Відні та стала солісткою балетної трупи Національного театру в Інсбруку. У 1948-му мама з донькою вирушили до Канади. Їх маршрут пролягав містами Галіфакс, Едмонт, Вінніпег, Монреаль та тривав близько трьох років. У Монреалі Рома Прийма стала учасницею театру знаменитої балерини Рут Сорель, а вже менш ніж за рік – першою солісткою балету, а також одним з педагогів танцю (на той момент Ромі було всього 23 роки!).
На початку 50-х рр. Рома з матір’ю переїздить до США та через деякий час оселяється у Нью-Йорку. Тут танцюристка продовжує навчання хореографії у Марти Грегем, Доріс Гомфрі, Аґнеси ди Милл, Джоза Лимон і за короткий час починає перші гастролі Південною Америкою, потім виступає у Філадельфії. У 1962-му вирушила у мандрівку містами Європи з програмою «Танки та характери» – Лондон, Женева, Відень, Париж, Афіни, Рим, Мюнхен, а у 1963-му – у Римі вийшла заміж за оперного співака Юрія Богачевського. Невдовзі після цього подружжя вирушило у спільне турне Італією, виступали також в Австрії, Швейцарії, Німеччині.
Після повернення до Нью-Йорка створила свою дитячу балетну школу (1964), яка за короткий час стала надзвичайно популярною як серед дітей, так і серед публіки. Серед відомих постановок балерини були балети «Попелюшка» на музику І. Соневицького, «Голуба хустина» на музику І. Недільського, «Квіт папороті», «Пер Гюнт» на музику Е. Гріга, опери «Анна Ярославна» А. Рудницького, опери-казки «Чарівний перстень» І. Недільського та ін. Балетна школа Роми дуже швидко переросла у своєрідний осередок дитячої творчості, плекання української культури та традицій. Блискучі прем’єри балетів приваблювали все більшу кількість охочих, тому згодом відкрилися гуртки у Лонг-Айленді та Олбані. Також мисткиня ділилася досвідом через лекції, які читала у містах США, Канади та Бразилії, організовувала курси українських танців та літні танцювальні табори.
Серед її учениць була і славнозвісна Квітка Цісик, яка також захоплювалася балетом. Відомо, що у 1967-му вона виконувала головну партію у балеті «Попелюшка» Ігоря Соневицького. Квітка Цісик також брала участь і в інших постановках Роми Прийми у ролі співачки.
У 1978 році Рома Прийма створила танцювальний ансамбль «Сизокрилі». На відміну від балетної школи, цей колектив об’єднував молодь від 15 до 28 років. У репертуарі ансамблю були численні народні танці, стилізовані балети та тематичні танці: «Боротьба за волю», «Хрещення України», «Сюїта Івасюка», «Чорнобильська трагедія» та ін. 3 червня 1990 року відбулося святкування 25-ї річниці педагогічної діяльності Роми Прийми у Нью-Йорку. На той момент під крилом прими було вже 7 філій та гуртків у різних містах США (Нью-Йорк, Нюарк, Олбані, Бріджпорт, Перт Ембой, Пассейк, Гемпстед), що займалися у різних танцювальних стилях: народні, класичні та експериментальні танці.
У 1992-му, через 50 років, здійснилася заповітна мрія Роми Прийми-Богачевської – разом із ансамблем «Сизокрилі» та своїми дітьми, Анною та Борисом, – вона приїхала в Україну. Концерти відбулися у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Калуші, а найголовніше – у Львові, на сцені рідного оперного театру. За словами Роми, це була одна з найщасливіших подій її життя. Наприкінці 90-х Рома Прийма разом з чоловіком Юрієм Богачевським завершують кар’єри та доживають віку у родинному маєтку. Знана прима-балерина відійшла у вічність у 2004-му році. Похована поруч із чоловіком на українському кладовищі Св. Андрія Первозваного у Баунд-Бруці (США).
Рома Прийма як представниця галицько-австрійської школи балету є прикладом цілковитої відданості професії та мистецтву. У перипетіях життя їй вдавалося зберігати творчу енергію, миттєво знаходити своє місце у наявних умовах та творити. У кожен свій танок вносила частинку рідної землі – елементи народних традицій і легенд. Європейські критики називали Рому Прийму-Богачевську артисткою, яка мовою рухів відкривала таємниці людської душі, а у пам’яті колег і учнів вона залишилася тим добрим вогником, який запалював серця любов’ю до мистецтва і всього прекрасного.