«Усі полотна збереглися!»/Розмова з генеральним директором-художнім керівником Львівської Національної Опери Василем Вовкуном про видання альбому з роботами художника та сценографа Євгена Лисика

2020 року Львівська національна опера ініціює випуск ілюстрованого альбому з роботами видатного українського митця і сценографа Євгена Лисика. Вихід видання приурочений до 90-річчя від дня народження митця. Фотофіксація сорока двох сценічних полотен Майстра тривала два дні. Про це генеральний директор Львівської опери повідомив на своїй ФБ-сторінці: «Ми це зробили!» — й подякував за роботу монтувальному цеху театру та його очільнику Любомирові Галущаку і завідувачу художньо-постановочної частини Ігорю Огренді. Детальніше про проєкт — у нашій розмові з Василем ВОВКУНОМ.

— Ідея виникла давно, — розповідає Василь Володимирович. — Спочатку йшлося про музей, про що неодноразово була розмова з міським головою Андрієм Садовим.

— А в чому складність?

— У тому, що ці масштабні полотна потребують спеціальних площ, де висота стелі має сягати двадцяти метрів. Бо ті полотна, а особливо задники мають площі 20х12 метрів. А потім він почав малювати площі 16х12 метрів. І ці полотна можна розглядати як сценографічні і як індивідуальні, окремі, позаяк кожне полотно містить свій закінчений сюжет, у якому є драматизм, конфлікт і закінчений образ.

— Але ж перемовини стосовно музею тривають?

— Так. Я не полишаю цієї думки. Провів переговори з директором Луцького музею сучасного українського мистецтва Віктором Корсаком. У тих приміщеннях можна буде відкрити першу виставку — до 90-річчя Євгена Лисика. Віктор Корсак зацікавився цим проєктом. Плануватимемося на осінь, а день народження Євгена Микитовича — 17 вересня. Але музей — це довша справа. Альбом сподіваємося зробити швидше.

ЄВГЕН ЛИСИК. «СОТВОРЕННЯ СВIТУ (АБО ЙОГО РУЙНАЦIЯ…)»

— Вийде в одному томі?

— Ні. Остап Лозинський (львівський художник, іконописець, викладач, куратор низки мистецьких проєктів. — Т. К.) запропонував видати малюнки і замальовки Лисика, яких є дуже багато. Робилися виставки із цих матеріалів, і вони викликали справжній фурор серед публіки. Перший том буде з цими малюнками. Другий — зі сценографічними полотнами. А ідея третього тому народилася під час фотофіксації, коли дружина Лисика — Оксана Кузьмівна Зінченко та донька — Анна Лисик розповіли, що є дуже багато, цілі папки намальованих костюмів до різних вистав. Навіть надійшла від них пропозиція зробити це спільним з родиною коштом, але театр сам знайде можливість фінансувати видання третього тому. Таким чином, у трьох томах зможемо представити творчість Лисика у повному обсязі. Мені дивно, що досі ніхто цього не зробив, і це також несподіваність нашого «Українського прориву», тому що досі цей геніальний художник для багатьох є невідомий.

Видання буде українською та англійською мовами. Воно чудово представлятиме наш театр. Був час, коли наша Опера була театром Лисика. З ним доволі важко було працювати режисеру, балетмейстеру, бо Лисик все концептуально вирішував за них. Гадаю, що поруч з Євгеном Микитовичем було дуже складно працювати.

— Коли плануєте вихід альбому?

— Напевно, до кінця року. Зараз не працюємо, відповідно — не заробляємо. Сподіваюся, що всі три томи вийдуть упродовж двох років.

— Чи щось із вистав Лисика досі є в репертуарі?

— Багато чого! «Лускунчик», «Есмеральда», «Лебедине озеро». Поновлюватимемо до вересня — до ювілею Лисика «Сотворення світу». 2021 року плануємо зробити реконструкцію Лятошинського «Золотий обруч». Ця вистава — знакова для театру, бо здобула Шевченківську премію. Всі полотна збереглися. Їх потрібно лише трошки відновити. І таким чином включимо ще одного автора в наш «Український прорив».

ДОВІДКА «Дня»

Євген Микитович Лисик (17 вересня 1930 р. — 4 травня 1991 р.) — театральний художник. Чоловік художниці по костюмах Оксани Зінченко, батько художниці Анни Лисик. Фаху вчився у Львівському інституті декоративно-ужиткового мистецтва. Працював у Львівському театрі опери і балету від 1961 року. Із 1967-го — головний художник. Лауреат Шевченківської премії. Народний художник України. Ставив вистави в музичних театрах Туреччини, Югославії, Польщі, Чехословаччини.