«Мадам Баттерфляй» на Міжнародному фестивалі оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької

13 листопада у Львівському національному академічному театрі опери та балету розпочався XVII Міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької. Це визначна мистецька подія для України оскільки у ній приймають участь більш як 650 запрошених музикантів з чотирьох країн світу: Австрії, Молдови, Польщі та Румунії.

Ця подія має величезне значення як для музикантів, так і для всієї громадськості Львова, адже ми мали змогу побачити кращі оперні постановки України та почути професійних закордонних митців, не виїжджаючи за межі міста. Оперний фестиваль у Львові прагне стати платформою для обміну досвідом і поглиблення зв’язків з музикантами всього світу. Як зазначив генеральний директор і художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун: «всі мистецькі події – увертюра до європейського Міжнародного фестивалю оперного мистецтва».

Протягом фестивалю відбулись постановки опер: «Дон Карлос» Дж. Верді (Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка м.Київ), «Набукко» Дж. Верді (Одеський національний академічний театр опери та балету), «Краків’яни і ґуралі» Я. Стефані (Вроцлавська Опера, Польща). У концертному виконанні були представлені моноопери Р. Нарімото, Ц. Дімітрової, Ю. Гомельської та К. Цепколенко, а також прем’єра опери Дж. Б. Перголезі «Служниця-пані». Приємним бонусом фестивалю стала виставка «OPERA ART». Глядачам було запропоновано знайомство із ескізами декорацій відомих львівських художників-сценографів: Євгена Лисика, Тадея і Михайла Риндзаків.

Відкриттям оперного марафону стала постановка опери Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй». І невипадково! Свого часу саме завдяки Соломії Крушельницькій (патронесі Львівської опери) опера отримала «друге дихання». Джакомо Пуччіні після блискавичного успіху опер «Тоска» і «Богема» став одним із найвідоміших оперних композиторів Італії, і невдовзі – й цілої Європи. Цей період творчості композитора збагатився знайомством з культурою інших країн. Пуччіні багато подорожував, відвідав Францію, Англію, Німеччину, Австро-Угорщину, був присутній на репетиціях та прем’єрах своїх опер, а після поїдки до Лондону, завітавши на прем’єру п’єси «Гейша» американського драматурга Давіда Беласко у Театрі принца Йоркського, захопився новим сюжетом для майбутньої опери «Мадам Баттерфляй». Прем’єра опери у міланському театрі Ла Скала в 1904 році провалилась. Згодом композитор довірив виконання головної партії Чіо-Чіо-сан українці Соломії Крушельницькій, яка своїм вокалом, акторським талантом і драматизмом самовираження настільки сильно вразила публіку, що після тріумфального дебюту вдячний композитор надіслав співачці свій портрет із підписом: «Найпрекраснішій і  найчарівнішій Баттерфляй». Відтоді ця опера увійшла до репертуару найкращих театрів світу. Прем’єра у Львівському театрі опери та балету відбулась ще у 1908 року, і досі є постійною репертуарною виставою.

Цього року дирекція львівської опери запросила на відкриття XVII Міжнародного фестивалю оперного мистецтва ім. С. Крушельницької австрійську солістку Мельбу Рамос, яка виконала партію Батерфляй. За пульт став український диригент Василь Василенко.

Постановку цієї опери можна назвати «музейною». Стиль режисерського театру, що активно реагує на проблеми сучасного світу, не притаманний львівській «Мадам Баттерфляй». Сценографія відтворює атмосферу Японії початку двадцятого століття. Центральний об’єкт сцени – будинок гейші Чіо-Чіо-сан. Атрибутика декорацій протягом вистави залишилася без змін (художник-постановник – Тадей Ринзак). Костюми вписані в історичний  контекст подій та образів часів Пуччіні (художник по костюмах – Оксана Зінченко).

Родзинкою вистави став голос Мельби Рамос. Співачка відтворила зворушливий образ юної японської дівчини. Її об’ємне, заокруглене у всіх регістрах  сопрано виразно розкрилося і в parlando, і у речитативах, і у повнозвучній кантилені.  Драматизм, лірика, вокальна експресія гнучка координація сольних і ансамблевих сцен, ефектний артистизм співачки – все це дозволило відчути велику насолоду. Її перевтілення в образ Баттерфляй нікого не залишило буйдужим.

Образ Пінкертона як анти-героя втілив український тенор Михайло Малафій. Співак блискавично розкрив чоловічу легковажність і безвідповідальність у дуеті з Шарплесом («Зривати квітки, де тільки є нагода»). Цей дует – квітнесенція моралі молодого янкі. Співак артистично доповнив негативне ставлення до свого персонажу мімікою. Посмішка не сходила з обличчя Михайла Малафія протягом всієї першої дії. Співак створив образ досить ефектно і переконливо, прекрасно володів ситуацією, зміг передати різні нюанси в емоційному діапазоні від інтонаційної деталізації до гармонічного підсумку в ансамблевих номерах. Проте такий образ Пінкертона здався надто одноплановим.

Роль Сузукі виконала українська мецо-сопрано Яна Войтюк. Вона справила двоїсте враження. З  одного боку, вона артистично демонструвала глибоке занурення в образ, з іншого – часто перегравала,  що виглядало надто прямолінійно. Постійні емоційні утрировки сприймалися всупереч образу і характеру японської служниці. Сильний, об’ємний голос Войтюк прозвучав злагоджено у дуеті із мадам Баттерфляй у другій дії («Нехай квіти своїми пелюстками посипляться на мене»). Але вокал звучав досить нерівно і був дещо затисненим у нижньому регістрі.

Неможливо оминути увагою і образ Шарплеса в інтерпретації українського баритона Юрія Шевчука. Соліст доніс до глядача цілісний образ, глибоко розкрив характер персонажу завдяки тонкому нюансуванню мелодичних фраз і особливо вразив своїм артистизмом. Склалося враження, що Шевчук наче ментально з’єднався зі своїм персонажем. Публіка це добре відчула і віддячила виконавця бурхливими оваціями.

Прекрасну якість хорових сцен продемонстрував хор Львівської опери. Відгомін жіночого хору («Aх! Aх!») з першої дії ще довго відлунював у свідомості. Від якісної артикуляції до органічних рухів по сцені: кожна артистка хору і всі разом посилювали відчуття екзотичної атмосфери Японії.

Слід зауважити, що у постановці опери «Мадам Баттерфляй» співпраця колективу Львівської опери та диригента Василя Василенка відбувається не вперше. Відомо, що у 2012 році вистава відбулася за участі запрошеної співачки Манамі Хана (Японія-Італія) та іншого виконавського складу солістів. Отже, всі очікували на кращий результат співпраці диригента і солістів. Проте, на відміну від солістів, оркестр справив досить бліде враження. Попри продуману і злагоджену побудову динаміки невпевнене звучання оркестру в увертюрі, сумнівна якість всіх інструментальних інтермедій і соло, а особливо мляво, невиразно проінтоновані фугато не тільки розчарували, а і поставили солістів у незручне становище. І справа, очевидно, не в оркестрі, а у вмінні диригента збалансувати з музикантами звучання, вирівняти темпи, продумати фразування, деталізувати темброві нюанси. Нещодавно той самий оркестр під орудую Т. Кучара блискучо виконував балети І. Стравинського «Пульчинелла» та «Весна священна».

Відновлена постановка «Мадам Баттерфляй» Львівської опери представлена у кращих історичних традиціях, проте статичне осмислення деяких образів та нерівне звучання оркестру залишило багато питань і нереалізованих сподівань. Хотілося би, по-перше, відкритості назустріч новим віянням актуального розвитку жанру опери як багатоскладового синтетичного явища, по-друге, ретельного проведення кастингу серед своїх і запрошених вокалістів й диригентів. Колектив львівської опери володіє прекрасними силами і може гордитися своїми виконавцями і режисерами. Впевнена, що сподівання невдовзі здійсняться на наступному оперному фестивалі, який репрезентуватиме не тільки нові імена відомих у світі вокалістів, а захоплюючі, концептуальні вистави, серед яких не зайвими були б інноваційні трактування оперної класики.

Фото – Руслан Литвин

Ірина ЛЮТА