Вперше до ідеї написання опери «Тоска» за однойменною драмою французького драматурга Вікторієна Сарду (1831-1908), що була на той час надзвичайно популярною на театральній сцені, Пуччіні звернувся ще у 1889 році. Тоді 30-річний композитор мав за плечима лише дві оперні прем’єри – його ранніх і менш відомих опер «Вілліси» та «Едгар». Талант молодого композитора підтримував насамперед голова видавничого дому Джуліо Рікорді, забезпечивши Пуччіні щомісячною субсидією, про що той згадував у листі до матері після свого першого успіху: «Я прийшов до театру з 40 сантимами у кишені. Це було все, що я мав… В буденному темно-коричневому костюмі, що складав увесь мій гардероб, мені довелося вийти перед завісою, де мене зустріли оваціями… За кілька днів Рікорді придбав право на видання «Віллісів» і вручив мені мої перші 1000 лір». Згодом ці витрати Рікорді цілком компенсував, ставши світовим монополістом у друці та розповсюдженні творів композитора. Для самого Пуччіні видавець став не лише покровителем, але й вірним порадником впродовж життя.

Отож, отримавши перші тріумфи, гонорари та підтримку Рікорді, Джакомо Пуччіні прагнув написати свою наступну оперу саме на сюжет «Тоски». Щоб отримати дозвіл від автора п’єси, він звернувся до свого покровителя:  «Саме в «Тосці» я бачу оперу, що цілком підходить для мене: без тяглостей, що дає основу для ефектного спектаклю і великі можливості у використанні музики».

Але задум щодо втілення «Тоски» довелося відкласти на ціле десятиріччя, втілюючи за той час два інші шедеври – опери «Манон Лєско» та «Богема». Вони не лише принесли Пуччіні світову славу, але й стали тими зрілими творами, у яких композитор віднайшов свій авторський стиль – у музичних засобах, а також у драматургії, не піддаючись «модним» на той час тенденціям написання одноактних веристських драм.

Після успішної прем’єри «Богеми», доки ця опера пробивала шлях на європейські сцени, Пуччіні був повністю захоплений ідеєю щодо втілення «Тоски». Пропустивши традиційне осіннє полювання, він спеціально поїхав до Флоренції, щоб побачити цю театральну п’єсу зі славетною Сарою Бернар у ролі Флорії Тоски. Для цієї актриси п’єса і була написана. За допомогою Рікорді, композитор залагодив ще деякі формальності: Пуччіні домігся розірвання контракту видавця на написання опери на сюжет «Тоски» з композитором Альберто Франкетті.

Останньою перепоною став дозвіл від самого автора драми Вікторієна Сарду. Однак після того, як композитор разом з лібретистами Луїджі Іллікою та Джузеппе Джакоза (які працювали перед тим спільно над лібрето «Богеми») здійснили опрацювання лібрето «Тоски», сюжет якої став стрімким та динамічним, Пуччіні особисто зустрівся у Парижі з автором драми і погодив корекцію лібрето (дуже вміло відхиливши вимогу автора отримувати великий відсоток від виконання опери).

Таким був довгий шлях від зародження самої ідеї написання до створення музики до «Тоски».

Пуччіні працював над цією оперою впродовж червня 1898 – вересня 1899 року. Прем’єра опери відбулася у Римі 14 січня 1900 року в театрі «Констанці» під орудою диригента Леопольдо Муньоне. У партії Тоски співала славетна румунська співачка Харіклея Даркле. Оскільки дія опери розгортається у Римі, Рікорді посприяв тому, щоб саме у цьому місті відбулася прем’єра.

Історичні події й справді мають важливе значення у розгортанні сюжету і опери, і драми «Тоска».

Дія опери відбувається у Римі 1800 році (у драмі навіть вказані точні дати – 17-18 червня). Тривалий час Італія була подріблена на численні незалежні землі та міста, до прикладу у Римі правління було в руках Папи. У 1798 році, завдяки армії Наполеона, у Римі була встановлена Республіка, якою керувало семеро консулів (один із консулів – Ліберо Анджелуччі, міг бути прототипом персонажу опери Чезаре Анджелотті). Рік по тому французькі війська покинули Рим, який був окупований військами неаполітанського королівства. Сюжет «Тоски» розгортається на тлі подій, коли Наполеон знову ввів війська в Італію, і був близький до поразки (на початку другої дії у Палаці Фарнезе святкують перемогу над французами), однак ближче до вечора Наполеон таки здобув перемогу, а неаполітанці покинули місто.

Сюжет «Тоски» був добре відомий львів’янам: ще до прем’єри опери у місцевому театрі йшла драма Сарду. Вперше ж опера Джакомо Пуччіні прозвучала у Великому міському театрі (нині – Львівська національна опера) у березні 1903 року. Головну партію тривалий час виконувала відома польська сопрано Яніна Королевич-Вайдова, однак у 1904 році під час гастрольних виступів цю партію на сцені нашого театру виконувала славетна італійська співачка Джемма Беллінчіоні.

У червні 2021 року, після кількарічної перерви, «Тоска» знову повертається на сцену театру під орудою музичного керівника Івана Чередніченка. Виконання цієї вистави було присвячене світлій пам’яті багаторічного головного диригента театру Михайла Дутчака (1953-2021).