News

Be first to know about events in out Opera

Василь Вовкун: «Процес іде. І він – позитивний»/ Генеральний директор – художній керівник Львівської опери про результати непростого театрального сезону 2020 – 2021 рр.

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/vasyl-vovkun-proces-ide-i-vin-pozytyvnyy?

Тетяна Козирєва 20 червня, 2021 – 19:55/ газета”ДЕНЬ”
Генеральний директор – художній керівник Львівської опери Василь Вовкун

Ввійшов в останню декаду червень, а це означає, що невдовзі всі театри підуть у відпустку. Львівський національний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької – не виняток. Сезон завершить 4 липня. Отож саме час поговорити про підсумок театрального року, що минає, а він був дуже складним через усім відомі обставини, пов’язані з пандемією коронавірусу, і, попри це, – дуже успішним.

Про це і не тільки про це – у розмові з керівником Львівської опери Василем Вовкуном.

Найвагоміше

— Вагомих подій за цей театральний сезон було багато, – говорить Василь Вовкун. – Серед найвагоміших – прем’єра опери для сімейного перегляду «Лис Микита» Івана Небесного, написана спеціально на замовлення нашого театру,  також – капітальне поновлення балету «Створення світу» Андрія Петрова у декораціях Євгена Микитовича Лисика, відзначення 120-річчя Львівської національної опери (а це – низка подій, серед яких – Гранд-концерти, виставка раритетних поштівок, лекції про історію театру, презентація книжки «Архітектура Львівської опери» і т.ін.), прем’єра опери «Турандот» Джакомо Пуччіні.

Опера «Турандот» Джакомо Пуччіні

Балет «Баядерка» Людвіга Мінкуса

Напевно, варто зазначити, Василю Володимировичу, що всі із згаданих вами щойно прем’єр транслювалися онлайн…

— Маєте рацію. Також були здійснені відеозаписи цих вистав, в тому числі – телевізійна версія «Лиса Микити», яка отримала грантову підтримку Українського культурного фонду і є доступною для перегляду на YouTube каналі нашого театру. Крім того, карантинні обставини,  відповідно – відсутність глядача у залі, бо театри тривалий час були зачинені, спонукали здійснити записи й інших вистав – говорю про оперу «Дон Жуан» Моцарта (це постановка 2018 року і її запис відбувся також за підтримки УКФ) та феєрії «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича (це постановка 2017 року, і її  можна переглянути на стрімінговому сервісі для перегляду відео та трансляції телеканалів MEGOGO).

— Мені здається, що минулий сезон, як ніколи, був щедрий щодо співпраці Львівської опери з митцями з-за меж України. Чи помиляюся?

— Ні, не помиляєтеся. Для постановок наших прем’єр «Лис Микита» та «Турандот» були запрошені режисер Міхал Знанецький з Польщі, сценограф Луїджі Скольйо з Італії, балетмейстери Марчелло Алджері та Діана Теохарідіс (Італія та Аргентина), художник світла Арвідас Буйнаускас з Литви, художниця костюмів Малгожата  Слоньовська з Польщі. А постановка опери «Турандот», яку театр присвятив медичним працівникам, стала безпрецедентною не лише для України, а й для Європи, адже репетиції в умовах пандемії і суворого карантину відбувалися в режимі онлайн.

Опера для сімейного перегляду «Лис Микита» Івана Небесного

Балет «Створення світу» Андрія Петрова

На найближчу перспективу

— Що у планах Львівської опери на наступний театральний рік?

— Планів – дуже багато. Але перед тим, як їх озвучити, хочу порадувати глядача ще цього сезону – ми повернули на сцену оперу Джакомо Пуччіні «Тоска», яка востаннє йшла у нас у 2017-му, і відновили балет «Баядерка» Людвіга Мінкуса, якого кілька років не було у репертуарі, і ці вистави публіка зможе побачити у червні, ще до початку нашої відпустки. Тепер щодо творчих планів. Готуватимемо концерт-дійство «Народження Незалежності», яке пройде на площі перед Львівською оперою 23 серпня. На вересень має бути здійснена, і це – вперше в Україні, постановка опер Дмитра Бортянського «Сокіл» та «Алкід», над якими працюватимуть режисер Андреас Вайріх та сценограф Анна Шоттл з Баварської опери (Мюнхен) та диригент Оксана Линів. У вересні 2022 року виповнюється 150 років від дня народження Соломії Крушельницької, і Львівська опера гідно відсвяткує ювілей своєї патронеси. Також у планах на наступний рік проведення VI Міжнародного конкурсу імені Соломії Крушельницької, постановки опери Євгена Станковича «Страшна помста» за мотивами однойменного твору Миколи Гоголя і балету на музику Мирослава Скорика «Тіні забутих предків» за мотивами фільму Сергія Параджанова.

Опера «Тоска» Джакомо Пуччіні

Про нагороди і відзнаки

— «День» розповідав про те, що голова Верховної Ради України Дмитро Разумков, перебуваючи на Львівщині з робочим візитом, завітав до Львівської опери, аби вручити колективу почесні грамоти – за вагомий внесок у розвиток національного оперного та хореографічного мистецтва, плідну міжнародну співпрацю у контексті європейського культуротворення, високу професійну майстерність і втілення творчої програми «Український прорив». Також відомо, що упродовж і попередніх, і поточного театрального сезону працівники театру отримували звання «Заслужений артист України», «Народний артист України», «Заслужений працівник культури України». Напевно, не здивую вас, пане Василю, якщо скажу, що ставлення до звань в багатьох митців негативне… То чи потрібні такі відзнаки?

— Ще на початках Незалежності нашої ішлося про те, щоби скасувати звання. Ми говорили про це на фестивалі «Червона рута», головним режисером якого я був, як про спадок з радянських часів. Мій підпис стоїть на зверненнях до Міністерства культури і не тільки щодо скасування присвоєння почесних звань. Тобто я теж брав у цьому участь. Коли ж я перебував на посаді міністра культури, то ставлення до цього змінив. А особливо через те, що до мене приходили люди старшого віку і дорікали тим, що у них заберуть проценти до пенсії: «А як мені вижити?». Питання, на мій погляд, – ширше. Йдеться не про те, щоби відмінити звання. Треба знайти замінник того. Щоби, по-перше, не образити людей, які мають звання, і, по-друге, знайти еквівалент цьому, альтернативу. Добре, скасуємо звання. Утвориться черга за орденами. Що це змінить? Нічого не змінить. Тому, я вважаю, цей інститут наразі працює – для тих людей, які багато зробили на сцені. Ми в театрі, коли подаємо на звання, обговорюємо питання по кожній особі на художній раді. Все відбувається дуже прозоро. І я дуже радий, що в мене у Львівській опері багато людей отримали звання.

Втрати і надбання року

— Мали ви цього року втрати. Говорю про відхід народного артиста України Михайла Дутчака, який був головним диригентом Львівської опери близько двадцяти років.

— Це велика втрата. Я завжди говорив Михайлові Михайловичу: «Ви врятували театр в тому, де всі театри дуже багато губили». І він знав, про що я говорю. Тому що багатьом було не до театру, кожен заробляв як міг. І театр наш втримав саме Михайло Михайлович Дутчак. Тому це людина, яка вже ввійшла в історію театру. Хтось його може порівнювати його з іншими диригентами – це вже справа музикознавців. Вічна пам’ять.

— Можливо, про кадрові надбання розповісте?

— Ми отримали двох акторів, які працювали на європейських сценах, а тепер співатимуть на сцені Львівської опери. Це бас Тарас Бережанський, який як запрошений соліст виступав на сценах провідних театрів кількох континентів – «ДойчеОпер Берлін», Гранд-театру у Женеві, Австралійської опери, Національної опери Чилі, Ліонської опери тощо, у 2016-2020 роках був солістом Національної опери України імені Шевченка, а у Львівській опері дебютував у «Турандот», і  ліричний тенор Михайло Малафій, який впродовж останніх років концертував в Італії, Франції, Болгарії, Польщі, Угорщині, Білорусії, Словаччині, Південній Кореї і в репертуарі якого партії з опер Верді («Ріголетто», «Бал-маскарад», «Травіата», «Макбет»), Пуччіні («Богема», «Мадам Батерфляй»), Чайковського («Євгеній Онєгін»), Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм»), солоспіви українських та західноєвропейських композиторів.

Опера «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта

Посткарантинне

— Під завісу розмови наважуся запитати, Василю Володимировичу, чи змінили генерального директора – художнього керівника Львівської опери суворі карантинні обмеження?

— Вони мене не змінили – вони мене обмежили. Бо ми щопонеділка  тепер говоримо на нарадах про те, як скоріше віддати ті борги, які  накопичилися у карантині, щоби стати вільними.  А стати вільними – це коли ти вже заробляєш і можеш вкладати кошти в нову виставу. От, наприклад, я би хотів запросити до нас Дмитра Чернякова, який визнаний найкращим оперним режисером року в Німеччині. Хочу щоби з Оксаною Линів вони щось поставили у Львівській опері – мені важливо, щоби ми звучали. Я не втрачаю оптимізму. Приймаю локдаун як виклик. Але не здаюся у ньому. Працюю так, щоби якнайшвидше забути його наслідки.

— Запитаю й про те, чи змінилися смаки глядача за оті карантинні обмеження? Тобто чи потрібно змінювати репертуарну політику? І чи пішла публіка до театру після зняття суворого карантину?

— Мені здається, що попит і на оперу, і на балет зріс. Бачу це не тільки по аплодисментах, а й по емоціях, з якими люди виходять з вистав. Інша справа, що ми зараз суттєво знизили ціну квитка, щоби він був доступніший. Щодо відвідуваності… Минулого тижня були туристичні автобуси з Прибалтики, зокрема – з Литви. Навіть з Білорусі, попри ситуацію. З 500 місць (а це – половина залу), які маємо право продавати, минулої неділі продали 458. Тобто процес іде. І він – позитивний.

Про особисте

16 червня Василь Володимирович Вовкун відсвяткував 64-річчя. «День» долучається до всіх привітань, які вже пролунали і ще лунатимуть на адресу уродинника. З роси і води, пане Василю, на добру сотню літ. Подальших Вам успіхів, а особливо – у реалізації проєкту «Український прорив». Вражайте, і воздасться!

Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів. Фото сайту Львівської опери.
Рубрика: Культура