Присвячуємо світлій пам’яті народної артистки України Наталії Слободян (1923-2013)

27 лютого 2018 року виповнилося б 95 років народній артистці України Наталії Василівні Слободян.

Наталія Слободян працювала в нашому театрі у 1944-2013 роках – 69 років  у Львівській Національній Опері. У 40-70-их роках вона була однією з найкращих балерин України. В українській художній культурі є майстри, творчість яких не лише яскрава сторінка, а ціла епоха в історії національного мистецтва. Саме до них належить, видатна львівська балерина, народна артистка України Наталія Слободян, яка є своєрідною емблемою національного балетного театру. Її називали “українською Улановою”, її вишуканий граціозний танець порівнювали з виконавським мистецтвом найвидатніших балерин світу. Сама легендарна Галина Уланова подивившись її під час виступів у Москві назвала натхненне і зворушливе виконавство Слободян “неповторним, зігрітим серцем і окриленим любов’ю”. Саме цими рисами відзначається вся її багатогранна творча діяльність прими-балерини, педагога-репетитора рідного театру, якому віддала  майже сімдесят років свого  нелегкого життя.

Балерина глибокого правдивого перевтілення, яка створила велику галерею чарівних,   натхненних  емоційною   силою,   драматизмом   і   ніжною   лірикою танцювальних образів Н.Слободян через все творче життя пронесла відданість традиціям академічної школи класичного танцю. В її виконавському мистецтві органічно поєднувалися витончена танцювальна техніка, психологічно достовірна драматична гра, скульптурно виразна пластика. Вихованка останнього передвоєнного випуску Київського хореографічного училища по класу учениці А.Ваганової, видатного педагога й балетмейстера, однієї з перших українських балерин і засновниці національного балетного виконавства К.Васіної, вона все своє творче життя віддала Львівському оперному театру, де танцювала двадцять п’ять років.

  У 1968-2013 роках Слободян Н.В. працюла педагогом–репетитором у балетній трупі.

Вона до кінця життя самовіддано служила балету, виховуючи нові покоління молодих майстрів і передаючи їм естафету художніх традицій національної культури. Її відданість театрові – гідний приклад для молоді.