Петро Чуприна: привітання для Василя Вовкуна з нагоди 40-річчя творчої діяльності

      Сьогоднішнє українське, та й не тільки, музично-сценічне мистецтво все очевидніше  асоціюється із яскравими творчими особистостями. Маю глибоке переконання, що до цієї когорти належить і Василь Володимирович Вовкун, знаний на мистецькому просторі в багатьох іпостасях – від сценариста й актора до громадського і політичного діяча, одного з найцікавіших в Україні режисерів і, врешті, людини, яка своїм талантом і виразною мистецькою позицією значним чином визначає естетику національного культурного процесу, насамперед такого його елітного сегменту як опера. Український мистецький простір останніх двох десятиліть важко уявити без енергійного, що фонтанує ідеями і проектами, дуже активного в мистецькому повсякденні генерального директора і художнього керівника Національного Львівського театру опери і балету ім. С. Крушельницької Василя Вовкуна. За цією офіційною посадою приховується незбагненно великий обсяг творчої та організаційної роботи, яку, я на мене, Василь Вовкун виконує просто таки з віртуозною досконалістю, не акцентуючи увагу на об’єктивні й суб’єктивні складнощі, які завжди присутні в творчо-виробничому процесі кожного великого театру, а поетапно і професійно розв’язує кожне питання, використовуючи свій великий організаторський досвід, пройшовши найвищий вишкіл державного керівника на рівні Міністра культури України.  

        Ініційоване ним створення Асоціації Національних оперних театрів України дає змогу налагодити плідну й активну співпрацю з цікавими пропозиціями й концепціями, яка увінчуються реальними постановними проектами. І досить часто саме Василь Вовкун стає ініціатором тих задумів, які вивершують українське оперне мистецтво на широкому полі сучасного європейського музичного життя.

          На сцені нашого театру з великим успіхом пройшли його постановки – опера «Богдан Хмельницький» К. Данькевича і очікувана понад тридцять  років після заборони фольк-опера Є. Станковича «Цвіт папороті». Обидві вистави викликали не просто інтерес широкого глядацького загалу, а й ентузіазм тих, хто  відчув енергетику напрочуд глибокого розкриття національної духовної спадщини.

          Сьогодні можна впевнено говорити про те, що Василь Вовкун сформувався в одного з найцікавіших і водночас найдинамічніших у творчому вияві музичних режисерів України.

          Многая літа Вам, Василю Володимировичу і нових здобутків!