Соломія Крушельницька

“У перші десятиріччя двадцятого століття на оперній сцені царювали чотири особи чоловічої статі – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Але у порівнянні із своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша і більш цільна – троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта”, – писав видатний італійський музикознавець і музичний критик Рінальдо Кортопассі у своїй книжці “Повернення “Мадам Баттерфляй” у рідне гніздо Торре дель Лаго”.

У широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали “незабутньою Аїдою”, “єдиною в світі Джокондою”, “найчарівнішою Чіо-Чіо-сан”, “неповторною Галькою”, “Ідеальною Брунгільдою”, “неперевершеною Саломеєю”, “вражаючою Валькірією”, “винятковою Лорелеєю”. Створені нею образи були справді неповторними. За свідченням великого диригента Артуро Тосканіні в операх Вагнера, Штрауса, Піццетті, Каталані, Пуччіні Соломія Крушельницька була неперевершеною.

До речі, всесвітньо відомі диригенти Артуро Тосканіні і Леопольдо Муньйоне навіть супереничали між собою, щоб забезпечити найкращі умови для цієї славетної співачки, за честь диригувати виставою за участю Соломії Крушельницької. Їй випадало щастя співати разом з Енріко Карузо, Маттіа Баттістіні, Тітта Руффо, Федором Шаляпіним та багатьма іншими великими митцями, виконувати головні сопранові партії в операх найбільших композиторів світу – Дж.Верді, Дж.Пуччіні, Г.Доніцетті, Р.Вагнера, Р.Штрауса та інших і переважну більшість з них у прем’єрах цих вистав.

Хто ж вона, ця чарівниця співу, яка змогла полонити серця слухачів і критиків світу небаченим артистичним хистом, змогла заслужити найурочистіші почесті і любов та визнання навіть в Італії – батьківщині бельканто, де її так обожнювали?…

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Поділлі в сім’ї священика. А дитинство майбутньої співачки проходило в селі Біла під Тернополем, куди незабаром переїхала вся їхня сім’я. Соломія Крушельницька закінчила Львівську консерваторію (1893 р.) за класом сольного співу професора Валерія Висоцького і спеціального фортепіано за класом професора Владислава Вшелячинського, до того ж закінчила з медаллю і відзнакою. Потім вдосконалювала свою вокальну майстерність у Мілані у прославленого маестро Фаусти Креспі. Після цього вона – примадонна Львівської і Варшавської опер, знаменитої Міланської “Ла Скала”. Вона тріумфально гастролює Європою та Америкою, співає в багатьох столицях і на кращих оперних сценах світу – Львові, Кракові, Варшаві, Петербурзі, Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Сантьяго, Каїрі, Александрії та багатьох інших містах. Соломія Крушельницька виконувала сопрановий репертуар фактично в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, російських та інших композиторів.

Велику увагу приділяла вона також концертній діяльності. її гастрольні турне з незмінним успіхом проходили як Європою, так і Америкою. В репертуарі співачки були найрізноманітніші за формою і жанрами твори багатьох композиторів різних епох і народів від Монтеверді до Сезара Франка, від Моцарта до Мусоргського і своїх сучасників – Лисенка, Піццетті, Респігі, Рахманінова.

Українські народні пісні, солоспіви українських композиторів Соломія Крушельницька (зазвичай!) обов’язково включала до програми кожного свого виступу.

Про мистецтво співу і гри Крушельницької можна було б писати багато, та, мабуть, найкраще буде процитувати уривок із статті американського критика Дж.Дюваля: “Крушельницька – це таке складне явище, що люди навіть не розуміють, що їх найбільше вражає, коли вони слухають її і дивляться на неї. І справді, на неї варто дивитися так само, як і слухати (…) Подібно до Шаляпіна, Крушельницька виконує твір з такою експресією і точністю, що ще довго після концерту ми не можемо забути її голосу і залишаємося під впливом музики і поезії, які ми відчули і зрозуміли глибше… Адже вона має пісенний талант Ліллі Леман, артистичне обдарування Сари Бернар і велику особистість Крушельницької”.

Померла Соломія Крушельницька 16 листопада 1952 року у Львові, де й похована на Личаківському кладовищі. Довідавшись про це, Артуро Тосканіні в листі до їхньої спільної подруги – Д.Вентурі писав: “Смерть Крушельницької болісно вразила мене… Скільки чудових спогадів про мистецтво і дружбу промайнуло в моїй уяві!.. Неперевершена співачка, чарівна жінка!.. Якою вона була милою і прекрасною!”.

Михайло ГОЛОВАЩЕНКО, заслужений діяч мистецтв України