Опера

Здача вистави «Коли цвіте папороть»

Здача вистави «Коли цвіте папороть»
Тривалість - 120 Хвилин.

УВАГА! Віковий ценз

Протягом останніх місяців  Львівський національний театр опери та
балету імені Соломії Крушельницької проводить чимало заходів, яких не
було в попередні  роки чи не мають подібних прикладів в інших
театрах. Серед таких прецедентів – показ генеральної репетиції
прем’єрної вистави.
   Як уже ми інформували наших глядачів, у театрі 15, 16, 17 грудня
відбудеться прем’єра унікальної фольк опери-балету “Коли цвіте
папороть” Є.Станковича. Ця вистава викликала велике зацікавлення
глядачів не лише Львова, а й цілої України та зарубіжжя. Для
задоволення потреб публіки керівництво театру прийняло рішення
запросити її на передпрем’єрний показ – 14 грудня о 18-ій годині.
Увага! Квитки будуть продаватися за нижчими цінами.
   Отож, глядачі побувають в особливій атмосфері генеральної репетиції з
її хвилюванням, зумовленим словом “уперше”. Вони побачать цілісну
готову виставу тоді, коли інші ще будуть у святковому очікуванні. Вони
будуть тими вибраними, які зможуть ділитися враженнями, розповідати,
давати оцінку і вписувати себе в історію сценічного показу вистави, яка
в повному оригінальному варіанті не бачила світла рампи з 1979 року.
    Театр дуже радо запрошує на генеральну репетицію легендарної опери
“Коли цвіте папороть” Є.Станковича 14 грудня о 18-ій годині, 
наголошуючи на словах “унікально”,”вперше”, “неповторно”.

Лібрето вистави
Про виставу

Фольк опера-балет “Коли цвіте папороть” Євгена Станковича – явище в музиці унікальне і за жанром, і за сценічною історією. Твір був написаний у 1977 році, але ніколи не мав повного сценічного втілення. Наш театр узяв на себе сміливість яскраво й  феєрично зреалізуватинеймовірно красиве мистецьке полотно, зіткане з фольклорних мотивів, поданих сучасною музичною мовою. У цій новаторській виставі нема традиційного сюжету, звичних для опер арій, дуетів. У першій дії заглянемо в барвисті часи язичництва, коли формувалася прадавнякультура українського народу в єднанні людини й природи; у другій – відчуємо у наші бурхливі дні з відлунням війни, з героїкою, навіяною спогадами про  волелюбне козацтво, з тривогою про загрозу можливої майбутньої катастрофи.

stankovich jpg
stankovich jpg - копия - копия
citylight_120x180_stankovich
citylight_120x180_stankovich - копия
Євген Станкович “Коли цвіте папороть” феєрія (опера-балет)

«…і дотепер над цією оперою нависають хмари, а будь-які намагання поставити цю оперу терплять крах.»

 Є. Станкович

               В 1977 році Євген Станкович отримав пропозицію про написання масштабного сценічного твору від французької імпресарської фірми «Алітека» для Народного академічного хору ім. Г. Верьовки, що вимагало знайти нове, світле сучасне жанрово-видовищне рішення.

         За свідченням самого композитора, «були сподівання, що нарешті прийшов час, коли світовий глядач зможе побачити і почути взірець найбагатшого українського фольклору і образів, викладених сучасною музичною мовою, переосмислених композитором і постановником.

         Фольк-опера «Коли цвіте папороть» – стала зразком так званої «нової фольклорної хвилі» – сутність цього напрямку полягала у відношенні композитора до фольклору, коли прадавні народні мелодії чи інтонаційні тембри поєднуються в авторських творах з модерними принципами композиторської техніки.

         В 1977 році на основі лібрето музикознавця О. Стельмашенка фольк-оперу «Коли цвіте папороть» Є.Станковичем було завершено. Розпочався репетиційний період. До проекту долучились львівський художник-постановник С. Лисик, київський балетмейстер А. Шекера, провідний маестро того часу Ф. Глущенко. Прем’єра мала відбутись на початку концертного сезону 1979 року в палаці «Україна».

         «Цієї прем’єри ніколи не буде…» – за три дні до здачі сказав у приватній розмові Євген Лисик. Нагорі вважали, що «Україна почала в самостійну грати».

«Безпосередня історія прем’єри, якої не було, – констатує музикознавець Рада Станкович-Сполоська, – складається з ряду абсурдних, але добре знайомих старшому поколінню слухачів обставин: безкінечні комісії, дзвінки перевіряючих з КДБ та ЦК, «ненав’язлива» опіка гостей, «м’які» рекомендації автору не приймати від них ніяких ділових пропозицій (а французи  пропонували двадцять п’ять концертів в паризькій «Гранд Опера» та п’ятирічний контракт по співпраці!), надзвичайне засідання художньої ради, міліцейські кордони за участю кінних загонів навколо палацу «Україна» в день генеральної репетиції і, нарешті, заборона прем’єри з нейтральним формулюванням «з технічних причин». Це рішення прийняв тодішній міністр культури С. Безклубенко.»

         Так було знищено перспективи цілого новаторського оперного напрямку в Україні.

Але чи всі ці події поглинуті часом?…

         Розтерзана фольк-опера Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» до цього часу продовжує існувати у фрагментарному вигляді і очікує своєї сучасної цілісної постановки.

         За роки української незалежності особистісно неодноразово визрівала мрія про надання  сценічного життя «Цвіту папороті». Хотілося втілити концепцію автентичної постановки під відкритим небом, в певному природному ландшафті з водою, живим вогнем, масштабними народними сценами. Цьому ніби й сприяли Віце Прем’єр-міністр України з гуманітарних питань М. Жулинський, пізніше В. Смолій. Але, на жаль, не вдалося.

         В 1998 році разом з швейцарськими художниками Хуго Широм і Томасом Бірве була задумана постановка на одній із Міжнародних виставок у Швейцарії. З цього приводу Євген Федорович писав: «Останнім часом у мене з’явилась надія на можливість реалізації цієї роботи…»

         Не судилося.

         Далі з диригентом В. Василенком визріла концепція постановки опери у Донецьку. І композитор переписує твір для академічного складу виконавців.

         Знову не склалося.

         Нарешті опера Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» ввійшла в програму «Український прорив» Львівської Національної Опери. Саме тут Євген Лисик у співавторстві з Євгеном Станковичем готував шлях поєднання авангардних «на той час», фольклорних та народно-символістських музично-сценічних технологій, нове розуміння ними сутності зрілого неофольклористичного мислення кінця ХХ століття».

Режисер-постановник

Василь Вовкун, народний артист України

 

Епос Режисерські вияви в феєрії (опері-балеті) Євгена Станковича «Коли цвіте папороть»

«Тут немає «векторного» сюжету звичних для опери монологів, арій, дуетів. Натомість твір будується як величезна мозаїка, у якій за принципом контрасту поєднуються сцени, замальовки, епізоди. Все це – відбиток мозаїчності мислення ХХ сторіччя, дивним чином поєднуваний із принципом поетичного кінематографа..»

Ю. Чекан

    Сюжетно-композиційна специфіка лібрето «Коли цвіте папороть» Є. Станковича в нашій інтерпретації постановки зазнає процесу трансформації, (узгоджено з автором музики), в бік його композиційної цілісності, а також тематизму. Від «золотої доби» легендарних часів язичництва (перша дія) або гуманістичної епохи де панувала гармонія людини і природи у всіх своїх проявах повноти буття до часів реальних, сьогоднішніх (друга дія), сповнених гуманітарних катастроф, загрозою війн, хаосу, в підтексти яких вчуватимуться історія козацтва і післякозацька доба.

         Наскрізною ідейно-образною рисою тексту «Коли цвіте папороть» являтиметься принцип узагальнених характеристик за якими центральний образ твору – народ, зведений до рівня образної типізації і позбавлений окремішньої особистісної персоніфікації. Вмотивованість сюжетних повторів авторських і режисерських, ситуаційних дублів, імпровізаційність надасть твору історичної перспективи, ніби розширюючи сам простір і час. Якщо в першій частині образно-емоційне наповнення відзначатиметься гармонійністю, пристрастю у всіх її проявах, то друга частина поставатиме контрастом до першої, тут пануватиме в дикому розгулі військовий чоловічий дух, куватиметься зброя, гарцюватиме м’язами муштра, лунатимуть бої, гулятиме смерть. Цей дух сьогодення підминає під себе прадавні глибокі духовні константи і постає Героїкою, творячи свій історичний контекст… Цей яскраво виражений композиційний дуалізм має створити полі-векторне відчуття ідейно-образного розвитку, стати новим рівнем художньо-інтонаційного узагальнення.

Режисер-постановник

Василь Вовкун, народний артист України

Найближчі події
2017
14
гру.
четвер
18:00:00-20:00:00 | 50-400 грн
Основна сцена
Обрати деньКупити квиток
роздрукувати*Театр залишає за собою право замінювати виконавців
11 вересень 2017
роздрукувати*Театр залишає за собою право замінювати виконавців