Опера

Флорія Тоска

Дж. Пуччіні
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Флорія Тоска

Опера
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Лібрето Луїджі Ілліки та Джузеппе Джакози за драмою Вікторієна Сарду

Вона – найвідоміша співачка Риму Флорія Тоска, він – художник та революціонер, красень Маріо Каварадоссі. Вони кохали та мріяли про щасливе майбутнє, але їхні долі опинилися в руках тирана Скарпіа.

Не пропустіть одну з найбільш драматичних опер світу – “Тоску” Дж. Пуччіні – на сцені Львівської національної опери!

Динамічний та захоплюючий сюжет, вир пристрастей, емоційна напруга, що триматиме вас до останньої хвилини, а також дивовижна музика генія Пуччіні. Ця опера точно не залишить вас байдужими!

Виконується італійською мовою з українськими субтитрами

Постановники

Режисер-постановник

Дійові особи та виконавці

Флорія Тоска

Любов Качала

народна артистка України

Людмила Савчук

народна артистка України

Софія Соловій

лауреатка міжнародних конкурсів

Тетяна Оленич

лауреатка міжнародного конкурсу

Маріо Каварадоссі

Максим Ворочек

Роман Трохимук

заслужений артист України

Михайло Малафій

лауреат міжнародних конкурсів

Барон Скарпіа

Роман Страхов

лауреат міжнародних конкурсів

Юрій Шевчук

лауреат міжнародного конкурсу

Анджелотті

Орест Сидір

народний артист України

Тарас Бережанський

лауреат міжнародних конкурсів

Юрій Трицецький

заслужений артист України

Володимир Шинкаренко

лауреат міжнародних конкурсів

Ризничий

Юрій Трицецький

заслужений артист України

Ігор Міхневич

Сполетта

Віталій Войтко

Юрій Гецко

Віталій Роздайгора

лауреат міжнародних конкурсів

Олег Садецький

заслужений артист України

Шарроне

Володимир Дутчак

Ігор Міхневич

Тюремник

Дмитро Кокотко

Назар Павленко

Пастушок

Анастасія Кулініч

Лілія Нікітчук

лауреатка міжнародних конкурсів

Лібрето

Дія 1

Анджелотті, республіканець, який втік з ув’язнення, знаходить притулок у римській церкві Сант-Андреа делла Валле. Він ховається в капелі Аттаванті, ключ від якої під статуєю Мадонни залишила його сестра, маркіза Аттаванті. Не зауважуючи втікача, до церкви входить ризничий, який приносить їжу для працюючого тут художника Маріо Каварадоссі. За ризничим з’являється сам Маріо: картина з образом Марії Магдалини закінчена лише наполовину. Каварадоссі порівнює вигляд своєї коханої, відомої співачки Флорії Тоски, з рисами святої. Ризничий залишає Маріо.

Анджелотті, думаючи, що в церкві нікого немає, виходить із капели і зустрічає Каварадоссі, свого старого друга. Їх бесіда перервана стуком у двері: Флорія Тоска вимагає, щоб їй відчинили. Анджелотті знову ховається. Входить Тоска. Ревнивій красуні здається, що на портреті Маріо зобразив її суперницю. Каварадоссі заспокоює її підозри, і вони домовляються зустрітися ввечері у нього, після того, як Тоска виступить у Палаці Фарнезе. Флорія йде. Каварадоссі разом з Анджелотті також залишають церкву – художник вирішив сховати друга у себе вдома.

У цей час у Рим приходить звістка про поразку Наполеона на півночі Італії. З цієї нагоди у церкві готуються до урочистого богослужіння. З’являється Скарпіа, шеф поліції, закоханий у Тоску. Разом з нишпоркою Сполеттою він виявив докази того, що Анджелотті ховається тут. Один із доказів – віяло з гербом Аттаванті, який Скарпіа використав, щоб розбудити ревниві підозри Тоски.

Під чає богослужіння до церкви входить чимало людей. Поки на честь перемоги над Наполеоном звучить Те Deum, Скарпіа залишається в церкві. Він цілком поглинений підступним планом відправити свого суперника Каварадоссі на ешафот.

Дія 2

Палац Фарнезе. У цей же вечір тут святкують перемогу над французами. Скарпіа у своєму кабінеті чує віддалені звуки музики і розмірковує про те, що трапилося за день. З жандармом Ск’ярроне він посилає записку Тосці. Сполетта обшукав будинок Каварадоссі, не знайшов там Анджелотті, але застав там Тоску. Каварадоссі арештований і приведений до палацу. Його допит пройшов безрезультатно. З’являється Тоска і Каварадоссі встигає таємно сказати їй, що повинна мовчати про те, що бачила у нього вдома. Скарпіа відправляє художника в камеру тортур.

Скарпіа допитує Тоску. Вона спокійна, але лише до тієї хвилини, поки не чує з камери крики катованого Каварадоссі. У відчаї вона видає притулок Анджелотті – він ховається в садовому колодязі. Каварадоссі знову приводять у кабінет Скарпіа. Він розуміє, що Тоска все розповіла. Несподівано приходить звістка про перемогу Наполеона під Маренго. Каварадоссі не приховує своєї радості. Скарпіа віддає наказ стратити його наступного ж ранку.

Заради порятунку коханого Тоска погоджується принести себе в жертву. Скарпіа переконує її, що має створити видимість приготувань до страти Каварадоссі. Він віддає Сполетто необхідні розпорядження й одночасно виписує перепустку для Тоски і художника, щоб вони могли втекти з Риму. Проте коли Скарпіа хоче її обійняти, Тоска завдає йому удару кинджалом. Вона спішно залишає палац, несучи з собою перепустку.

Дія 3

Площа в’язниці Сант-Анджело. Каварадоссі виводять на тюремний дах. Тут він буде страчений. Він пише останній лист Тосці. Несподівано з’являється Флорія. Вона розповідає про вбивство Скарпіа, показує коханому перепустку і повідомляє йому, що страта буде не справжньою. Флорія і Маріо впевнені, що вони врятовані.

З’являються солдати на чолі зі Сполетто. Каварадоссі спокійно встає перед ними. Постріли, Маріо падає, солдати відходять. Тільки тепер Тоска розуміє, що вона була обманута Скарпіа, патрони були справжніми, і Каварадоссі мертвий. Вражена жінка не чує, що солдати повернулися. Смерть Скарпіа виявлена, Сполетта намагається затримати Тоску. Вона кидається з даху замку вниз.

Історія вистави

Одна із найвідоміших і найбільш виконуваних опер в історії музики – «Тоска» Джакомо Пуччіні має захоплюючу історію від зародження ідеї до її втілення, а також не менш цікаву історію постановок на львівській сцені.

Вперше до ідеї написання опери «Тоска» за однойменною драмою французького драматурга Вікторієна Сарду (1831-1908), що була на той час надзвичайно популярною на театральній сцені, Пуччіні звернувся ще у 1889 році. Тоді 30-річний композитор мав за плечима лише дві оперні прем’єри – його ранніх і менш відомих опер «Вілліси» та «Едгар». Талант молодого композитора підтримував насамперед голова видавничого дому Джуліо Рікорді, забезпечивши Пуччіні щомісячною субсидією, про що той згадував у листі до матері після свого першого успіху: «Я прийшов до театру з 40 сантимами у кишені. Це було все, що я мав… В буденному темно-коричневому костюмі, що складав увесь мій гардероб, мені довелося вийти перед завісою, де мене зустріли оваціями… За кілька днів Рікорді придбав право на видання «Віллісів» і вручив мені мої перші 1000 лір». Згодом ці витрати Рікорді цілком компенсував, ставши світовим монополістом у друці та розповсюдженні творів композитора. Для самого Пуччіні видавець став не лише покровителем, але й вірним порадником впродовж життя.

Отож, отримавши перші тріумфи, гонорари та підтримку Рікорді, Джакомо Пуччіні прагнув написати свою наступну оперу саме на сюжет «Тоски». Щоб отримати дозвіл від автора п’єси, він звернувся до свого покровителя:  «Саме в «Тосці» я бачу оперу, що цілком підходить для мене: без тяглостей, що дає основу для ефектного спектаклю і великі можливості у використанні музики».

Але задум щодо втілення «Тоски» довелося відкласти на ціле десятиріччя, втілюючи за той час два інші шедеври – опери «Манон Лєско» та «Богема». Вони не лише принесли Пуччіні світову славу, але й стали тими зрілими творами, у яких композитор віднайшов свій авторський стиль – у музичних засобах, а також у драматургії, не піддаючись «модним» на той час тенденціям написання одноактних веристських драм.

Після успішної прем’єри «Богеми», доки ця опера пробивала шлях на європейські сцени, Пуччіні був повністю захоплений ідеєю щодо втілення «Тоски». Пропустивши традиційне осіннє полювання, він спеціально поїхав до Флоренції, щоб побачити цю театральну п’єсу зі славетною Сарою Бернар у ролі Флорії Тоски. Для цієї актриси п’єса і була написана. За допомогою Рікорді, композитор залагодив ще деякі формальності: Пуччіні домігся розірвання контракту видавця на написання опери на сюжет «Тоски» з композитором Альберто Франкетті.

Останньою перепоною став дозвіл від самого автора драми Вікторієна Сарду. Однак після того, як композитор разом з лібретистами Луїджі Іллікою та Джузеппе Джакоза (які працювали перед тим спільно над лібрето «Богеми») здійснили опрацювання лібрето «Тоски», сюжет якої став стрімким та динамічним, Пуччіні особисто зустрівся у Парижі з автором драми і погодив корекцію лібрето (дуже вміло відхиливши вимогу автора отримувати великий відсоток від виконання опери).

Таким був довгий шлях від зародження самої ідеї написання до створення музики до «Тоски».

Пуччіні працював над цією оперою впродовж червня 1898 – вересня 1899 року. Прем’єра опери відбулася у Римі 14 січня 1900 року в театрі «Констанці» під орудою диригента Леопольдо Муньоне. У партії Тоски співала славетна румунська співачка Харіклея Даркле. Оскільки дія опери розгортається у Римі, Рікорді посприяв тому, щоб саме у цьому місті відбулася прем’єра.

Історичні події й справді мають важливе значення у розгортанні сюжету і опери, і драми «Тоска».

Дія опери відбувається у Римі 1800 році (у драмі навіть вказані точні дати – 17-18 червня). Тривалий час Італія була подріблена на численні незалежні землі та міста, до прикладу у Римі правління було в руках Папи. У 1798 році, завдяки армії Наполеона, у Римі була встановлена Республіка, якою керувало семеро консулів (один із консулів – Ліберо Анджелуччі, міг бути прототипом персонажу опери Чезаре Анджелотті). Рік по тому французькі війська покинули Рим, який був окупований військами неаполітанського королівства. Сюжет «Тоски» розгортається на тлі подій, коли Наполеон знову ввів війська в Італію, і був близький до поразки (на початку другої дії у Палаці Фарнезе святкують перемогу над французами), однак ближче до вечора Наполеон таки здобув перемогу, а неаполітанці покинули місто.

Сюжет «Тоски» був добре відомий львів’янам: ще до прем’єри опери у місцевому театрі йшла драма Сарду. Вперше ж опера Джакомо Пуччіні прозвучала у Великому міському театрі (нині – Львівська національна опера) у березні 1903 року. Головну партію тривалий час виконувала відома польська сопрано Яніна Королевич-Вайдова, однак у 1904 році під час гастрольних виступів цю партію на сцені нашого театру виконувала славетна італійська співачка Джемма Беллінчіоні.

У червні 2021 року, після кількарічної перерви, «Тоска» знову повертається на сцену театру під орудою музичного керівника Івана Чередніченка. Виконання цієї вистави було присвячене світлій пам’яті багаторічного головного диригента театру Михайла Дутчака (1953-2021).