Я тебе кличу

Концертна програма

Ораторія Мирослава Волинського, лібрето Анни Волинської

За листами і проповідями А.Шептицького

«Я тебе кличу!» – це чудовий зразок сучасної української кантатно-ораторної музики, присвячений 150-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького.

У лібрето Анни Волинської використані листи і проповіді Митрополита, сповнені любові до Бога, Церкви і України. Автор твору – львівський композитор Мирослав Волинський.

Ораторія прозвучить у виконанні провідних солістів, хору, оркестру Львівської Національної Опери та заслуженої академічної хорової капели України «Трембіта». Диригент-постановник – заслужений діяч мистецтв України Микола Кулик, сценографія –  народний художник України Тадей Риндзак, костюми – заслужений художник України Оксани Зінченко, режисер – народний артист України Василь Вовкун.

Я ТЕБЕ КЛИЧУ

Ораторія

присвячена 150літтю Митрополита Андрея Шептицького

музика Мирослава Волинського

лібрето Анни Волинської

 

№1 Пролог

(хор)

 

Земле стражденна наша,

Земле обітована,

Не молоком і медом

ріки твої течуть.

Вкотре спливають кров’ю

незаживаючі рани,

Нівечить долю вкотре

многотерниста путь.

 

Круки сторожать здобич,

круки кружляють хижо,

Горем затьмарити хочуть

сонячний виднокруг.

Та у поневіряннях

дивом вцілів і вижив

Гордий і незнищенний

твій, Україно, Дух.

готових на славу смертну,

На боротьбу криваву

проти усіх заброд,

Доки ти родиш Пророків,

здатних на самопожертву —

Вистоїш, Україно.

Вистоїть народ

 

 

І

Покликання

 

№2 Я Українець з діда-прадіда

(Андрей)

 

Боже Пресвятий, Небесний Пастирю

всіх народів, завжди і усюди.

Дякую, що Ти своєю ласкою

Українське серце дав мені у груди.

 

Мій народ до Тебе дуже схожий

страдницьким терпінням понад міру.

У часи недобрі, зловорожі

він співав Тобі хвалу і віру,

Уповав на ласки всеблагії

і звертав до Тебе плач надії.

 

Намножуються в світі сили зла,

Імперія матерії навкруг.

У людях слабне віра, замала,

щоб відчувати животворний дух.

 

Я хочу до останніх смертних днів

оберігати неба ясний дар,

Убогу лепту праведних трудів

нести на Віри рідної вівтар.

 

Та я…

Я — лиш знаряддя Божої Премудрости

Я — робітник у Божих виноградниках.

Мені іти стежками многотрудними,

Бо я русин, я Українець з діда-прадіда.

 

Я полюбив обряд наш, нашу Церкву,

Монаші ризи світлого смирення.

 

На все життя, на повсякденну жертву,

Народе мій, даруй благословення.

 

 

 

 

 

 

№3 Спогади

(Софія)

 

Як уві сні — усе перед очима,

І спогади сплелися у вінець.

Я згадую: коханий дім, родину,

Порозуміння люблячих сердець.

 

А там… у тиші монастирських мурів,

Де Пресвятий Покров охороня,

В покорі, у просвітленій зажурі

Побожно молиться моє дитя,

Для себе просить не легких шляхів,

Питає:

«Господи, чого бажаєш, щоб я вчинив?»

 

А Бог-Отець йому відповідає

Тим голосом — не для людського слуху,

Тим голосом, який не чує вухо,

А тільки чуйне серце відчуває:

 

№4 Я тебе кличу

(хор)

 

Покинеш батька, матір, рідний дім,

Братів покинеш, свій обряд і звичай,

До інших підеш, з Іменем Моїм,—

Бо Я тебе кличу.

 

І візьмеш Хрест Мій на свої рамена,

Зазнаєш осуду, наруги у обличчя,

Назвуть тебе безумним і шаленим,—

Бо Я тебе кличу.

А мати над тобою плакать буде…

Від неї підеш в келію чернечу

Служити до останку Мені, людям,

Бо Я тебе кличу.

 

 

 

 

 

 

№5 Чую Волю Вищу

(Андрей і голос Софії здалеку)

 

Андрей:

 

Я — іду. Я чую Волю Вищу,

У покорі я її приймаю,

Щоб на всіх епохи пожарищах

Зберігати віру мого краю.

 

Софія:

 

Сину мій, Благословляю.

Андрей:

 

Все приймаю. Все у Божій Волі.

Кожної хвилини, до загину,

Віддаю Твоїм Святим Престолам

Серце вірного християнина.

 

Софія:

 

Благословляю, сину.

 

№6 Благословення матері

(Софія)

 

Наміри твої і починання,

Пресвятій призначені меті.

Смуток твій  і глибину страждання

Під Хрестом чи на Хресті.

 

Я благословляю все терпіння,

Все, що вчиниш, все, що постановиш.

Я благословляю на служіння

Твоє серце сповнене любові.

 

На землі, понищеній бідою,

Збереже понівечені душі

Церква, розбудована тобою,

Господа Твердиня непорушна.

 

№7 Молитва за український народ

(хор)

 

Всемогутній Боже і Царю Всесвіту, Спасителю наш, Ісусе Христе, що всім серцем любиш увесь людський рід. Споглянь милосердно на наш український народ, що з надією припадає до Тебе як до свого Отця.

Ми, діти цього народу, уклінно благаємо: Прости йому всі провини його, змилосердися над ним у всіх його потребах. Борони його перед усякою кривдою і несправедливістю ворогів. Посилай на нього безнастанно Твоє щедре благословення.

Всемогутній Боже, благаємо Тебе, щоб наш народ серед усіх переживань  міг завжди зберегти небесне світло віри. Амінь.

 

 

 

 

 

ІІ

Служіння

 

№8 До моїх любих гуцулів

(Андрей, хор)

 

Андрей:

 

До гуцулів моїх любих

слово промовляю:

Файно ви мене гостили

в вашім славнім краю.

Красно дєкую.

Та хочу

більше якомога

вас утвердити у добрім,

вберегти від злого.

 

Хор:

 

Поміж нами — злотні нитки щирої любови.

Тої бесіди святої слухати готові

від малого — до старого, у читальнях, у церквах,

на царинах, полонинах, у хатах, при роботах.

 

Андрей:

 

Веселий край дав вам Бог.

Аби ви жили в добрі, без тривог,—

дав ліси густі та зелені,

потоки прозорі, студені,

що в горах і долах нестримно течуть.

Усе дав вам Бог —

лиш май та будь.

 

Не марнуйте дарів Божих,

совість ставте на сторожі.

 

Тікайте від коршми, від горівки-трутини,

єк хороба, нищит горівка людину.

Блуд з чоловіка робит маржину,

нівечить всеньку христєнцку родину.

Єк дзвін, що на ґваут ударяє,

спасаючи люди од бід,

До грішників я волаю:

«Ратуйтеси, люди,

бо хата над вами горить. »

 

Я не з гніву то говорю,— для добра загалу.

Щоб у ваші красні гори щєстє прибувало.

Зачинайте ви з молитвов кожде ваше діло —

то здорові будуть завше і душа, і тіло.

 

Хор:

 

Леґіні в христєнцкій хаті — моцні та здорові,

вміют добре працювати ґазди ґонорові.

А ґівчєта у тій хаті — чемні, єк янголи.

Хто їх в жони буде брати — ймуть щасливі долі.

 

Андрей:

 

Божеє благословення

на цілій тій хаті,

на усіх, хто у ній жіют,

і на їхній праці.

 

 

 

 

№9 Я тебе кличу

(хор)

 

Гуцульський край лісів і полонин

покинеш. На престол митрополичий

зійдеш служити, з Іменем Моїм,

Бо Я тебе кличу.

 

Як добрий Пастир, будеш «всім для всіх».

Збудуєш, як господній будівничий

Храм віри у слабких серцях людських,

Бо Я тебе кличу.

 

№10Я працю свою зачинаю

(Андрей і голос Софії здалеку)

Андрей:

 

Я іду.

Чую брем’я страшного обов’язку

працювати на благо усіх нині сущих

і труди, як цеглини, покласти основою

для добра всіх наслідників наших будущих.

 

Твого Духа дарами хай серце наповниться.

Хай водою відродження Він обновляє

все служіння моє, всі зусилля жертовности.

В Ім’я Бога я працю свою зачинаю.

 

Софія:

 

Сину мій,

Благословляю.

 

 

№11 Ти щедро засіваєш усі ниви

(Софія)

 

Отут, де часу-простору нема,

Моя душа обніметься з твоєю.

Почую всі думки, усі твої слова,

Митрополите, сину мій, Андрею.

Відбитки Божої найвищої краси

Ясніють сяйвом на мистецьких творах.

Ти їх зібрав. Ті лики на  іконах

немов живі. Ти зможеш їх спасти

від забуття, від полум’я пожеж,

бо ті скарби в музеї збережеш.

 

Обережуть від розпачу недолі,

Облегшать ваготу людських страждань

Твої лічниці, сиротинці, школи.

Врятуєш від сумних поневірянь,

які провадять у зневір’я пущу,

свого народу християнську душу.

 

«Святе Євангеліє —

не лише духовний корм,

Святе Євангеліє —

то «щоденний хліб»

у спеку — й стужу,

в штиль — і шторм.

Дороговказ серед воєнних бід

і в мирний час,

в діяннях всіх, щодня,

щоб світом не блукати навмання.

 

Ти, сину, щедро засіваєш усі ниви

свого народу. Та чи в добрий час?

Бог зна коли і чи діждешся жнива…

 

У стіп Христа молюся за всіх вас.

О Господи.

Благослови, спаси

народ…

і мого сина…

 

Грядуть страшні часи.

 

 

 

 

№12 Осторога

(Андрей, хор)

Андрей:

 

Так…  Грядуть страшні часи.

Я знаю…

Народе мій, Тебе остерігаю…

 

Хор:

 

«Учителю, Учителю, погибаєм»

Шалена буря в човен життя ударяє.

Страшна перед нами будущина.

Іде на нас світова революція.

Як планета-Земля піщинкою

летить у космічну безодню,—

Так човен життя народу

буря жене сьогодні.

 

Андрей:

 

Несповідимі шляхи Господні…

 

Хор:

 

У передсмертних судомах Велика Україна,

Рука Москви збирає смерті данину.

 

Влада терору в кривавім Кремлі

Народ наш хоче знищити.

Всіх патріотів цієї землі

Москва називає фашистами.

Як вберегтись від потуги зла,

злуди, омани?

 

Андрей:

 

Не забувайте:

Ви — Українці.

Ви — Християни.

 

 

Хор:

 

Гинуть голодні села

на чорноземах родючих,

Кличе о помсту до неба

голос голодних женців.

Перед судом Всевишнім:

Оскаржуєм. — тих, хто мучить,

Оскаржуєм.— тих, хто вбиває

Наших сестер, братів.

 

Ми помогти нічим не зуміли.

Ми над ними боліли, терпіли,

Бога за них молили.

 

Таку, долю, такусвободу

Хочуть нам принести зі Сходу?

Андрей:

 

Почуйте слова остороги.

Благайте Божої допомоги.

Гряде лихоліття час.

 

Хор, Андрей:

 

Святий Боже, Святий Кріпкий,

Святий Безсмертний,

Помилуй нас

ІІІ

Не убий

№13 Обернулася картка історії

(хор, Андрей)

 

Хор:(більшовицький марш)

 

Мы идём за великую Родину

Нашим  братьям и сёстрам помочь

Каждый шаг, нашей армией пройденный,

Прогоняет зловещую ночь

Белоруссия родная,

Украина золотая,

Наше счастье молодое

Мы стальными штыками оградим.

 

Андрей:

 

Обернулася картка історії,

Настала нова епоха,

Безодня нового болю,

Хрести нової Голгофи.

 

Жах «більшовицького раю»,

Крові ріка-багряниця.

Храми палають.

Невинних вбивають.

 

Молюся за вас…

Моліться…

 

Хор:(нацистський марш)

 

Auf der Heide blüht ein kleines Blümelein

Und das heißt: Erika.

Heiß von hunderttausend kleinen Bienelein

Wird umschwärmt, Erika.

 

Андрей:

 

Ніби банда шаленців, скажених вовків,

На народ наш накинулась люто.

Пекло нацизму. Злочинства тяжкі.

Вже до крові звикають люди.

Ця диявольська влада наводить жах.

Подоби людські, схаменіться.

Знов кривавить історії нашої шлях.

 

Я молюсь за усіх…

Моліться…

 

Як треба покути —

за кров пролиту невинну,

Як треба покути,

щоб люди лишились людьми,—

Признач мені, Боже,

смерть,

ради їх спасіння.

Життя мого жертву

Прийми.

 

№14 Не убий

(хор)

 

Не убий

Од вітру хитнулись потомлені спекою трави.

Призахідним сонцем ріка напилась досхочу.

Творець Милосердний зітхнув і смиренно поставив

на покуті неба найпершу тремтячу свічу

за наше здоров’я, щоб темряву нам перебути,

щоб не додалося ніде і нікому журби,

щоб совість чиясь схаменулась, запрагла покути

і руку лиху зупинила:

— Спинись — Не убий

Не убий

Але люди вбивають щоденно, щоночі, щомиті.

Не убий

Убивають

Вбивають Ламають Господні завіти.

Не убий

Убивають/Кров на руїнах раю.

Убивають.Вбивають

Зло торжествує. Множиться зброя.

Йде брат на брата. Гинуть обоє.

Зглянься.— вимолює голос слабий,—

Не убий.

Плач, УкраїноПоля заміновані смертного ждуть урожаю.

Плач, УкраїноСини закатовані знову за волю вмирають.

Знову летить ворон із чужих сторон,

очі спиває, серце шматує.

Боже, рятуй нас у лютому горіГосподи, Ти нас чуєш?

 

Не убий

Як трагічно, як страшно сьогодні на білому світі.

Не убий

Не бояться нічого заблукані Божії діти.

Не убий

Знов триває кривавий між Злом і Добром двобій.

Не убий

 

№15 Оповідь врятованого єврея

 

Я — той, хто бачив пекло.

Пекло на землі.

Не дев’ять — дев’ятсот пекельних кіл.

Я дивом вижив. Тілом уцілів.

Розп’яту душу роздирає біль.

 

Життя було — як даність: сонце, квіти,

Як достигання теплого зерна.

Ми мали право, ми хотіли —ЖИТИ

Хіба не люди ми?

Війна…

Війна — диявола знаряддя.

Нас знищують.

Живі померлим заздрять…

 

Чуєте —

шурхіт кроків безсилих

у німуванні вулиць.

Йшли… і про смерть рятівну молились.

Кулями захлинулись.

 

 

Звідкись лунають музики звуки…

Знаєте — де ці концерти?

Янівський табір. Пострілів стукіт

Під танго,

танго смерті.

 

Сльози… Ви плачете?

О, Владико

Як же так можуть люди — з людьми?

 

Андрей:

 

… З глибин скорботи

до Тебе кличу,

Боже,

душі убитих прийми…

 

Єврей:

 

А діти наші? Мусять померти?

Попелом стати у тих таборах?