Симфонія танцю: світова класика і модерн(вечір балетів)

Балет

Па де катр

(фр. Pas de Quatre) Цезаря Пуньї

хореографія Антона Доліна

Видіння троянди 

муз. Карл Марія фон Вебер

хореографія Михайла Фокіна

Кармен – сюїта

Ж.Бізе-Р.Щедрін

хореографія Сергія Наєнка

ПА ДЕ КАТР (фр. Pas de Quatre) Цезаря Пуньї , хореографія Антона Доліна

Влітку 1845 р в Лондоні одночасно опинилися чотири відомих балерини: Марія Тальоні, Карлотта Грізі, Фанні Черріто, Люсіль Гран.

Директор «театру її Величності» Бенджамін Люмлі скористався щасливим випадком і вирішив зібрати цих зірок на одній сцені – для виступу перед англійською королевою Вікторією.

Жюль-Жозеф Перро, на замовлення директора, поставив балетний дивертисмент, кожна з варіацій якого найвигідніше розкривала артистичні й технічні можливості чотирьох знаменитих танцівниць і мала їх імена. Кожен образ розкривав характер балерини; загальний танець і чергування варіацій представляли логічну єдність дії. Початок і кінець цього романтичного твору були однакові – як  картинна композиція.

На жаль, оригінальна старовинна хореографія не збереглася. Нову виставу, присвячену видатній роботі Жюля Перро і чотирьох видатних балерин ХІХ століття, створив у 1941 році англійський артист балету і хореограф Антон Долін (справжнє ім’я Сідні Френсіс Патрік Чіппендейл Хілі-Кей).

Па де катр з незмінним успіхом іде на різних сценах світу. У Львівській Національній Опері цей балет представлений уперше.

 

ВИДІННЯ  ТРОЯНДИ на муз. Карл Марія фон Вебер «Запрошення до танцю», в оркестровці Гектора Берліоза, хореографія Михайла Фокіна

В основу сюжету були покладені два перші рядки вірша французького поета-романтика Теофіля Готьє: «Я – дух троянди, яку ти носила вчора на балу…»

Балетмейстера Михайла Фокіна полонив цей вірш, в якому оживає душа квітки, та надихнув на створення образної пластичної балетної форми.

Дівчина, повернувшись із балу, засинає у кріслі. Яскрава троянда випадає з її руки. У сні до дівчини приходить дух Троянди і знову запрошує на стрімкий вальс. Із останніми тактами видіння зникає, і дівчина прокидається.

«Це дух квітки, який прилетів нагадати своїм ароматом про коханого, про танець з ним на балу, про обмін словами, можливо про поцілунок. Spectre жодним рухом не схожий на звичайного танцівника, який виконує для задоволення публіки свої варіації, – писав М. Фокін. Це – дух. Це – мрія. Це аромат троянди, пестощі її ніжних пелюстків…»

У балеті чудово поєдналися романтизм Готьє, довершене класичне па-де-де Фокіна та душа, яку вдихнув у цю хореографічну поему Вацлав Ніжинський, якого сучасники називали «богом танцю», «восьмим чудом світу», «королем повітря». Його дружина Ромола Ніжинська писала у своїх спогадах, що ця хореографічна мініатюра є перлиною серед композицій Фокіна. Вона була настільки вишуканою, що стала класичною постановкою балетмейстера.

Дівчина, яка повернулася з першого балу, мрійливо відтворює в пам’яті враження від вечора. Вона думає про прекрасного принца і повільно цілує приколену до корсажа троянду, яку він їй подарував. Одурманена весняним повітрям і ароматом квітки, вона сідає на стілець і засинає, – продовжує спогади Р. Ніжинська. Раптом душа троянди, витвір її фантазії, який матеріалізувався, виникає у залитому місячним сяйвом вікні, одним стрибком опиняючись за сплячою дівчиною, немов дух, який приніс ніжний ласкавий вітерець. Що це: аромат троянди чи відлуння обіцянки кохання? Перед нами – струнка, безстатева істота, ефемерне, гнучке. Не квітка і не людина, а можливо, те й інше. Не можна сказати, хто це – юнак або дівчина, або що це – сон чи мрія. Витончене й прекрасне, як стеблина троянди, з теплим оксамитом червоних пелюстків, чистий і чуттєвий одночасно, з безмежною ніжністю він дивиться на сплячу дівчину, потім починає легко обертатися. Це не танець, не сон, це дійсно дивне, нескінченно прекрасне «видіння» троянди. Тут сплелися нероздільно реальність та мрія.

Одним стрибком танцівник перетинає сцену, втілюючи у реальність сон – аромат саду в червневу ніч, таємниче світло місяця. Він пливе в повітрі, заворожуючи глядачів, раптом зупиняється біля дівчини, будить її, і вона знаходить свої бажання, свої мрії, власне, кохання. Він проносить її через повітряні потоки, пестячи, зваблюючи, кохаючи, цнотливим жестом пропонуючи себе та оживляючи щасливі моменти таємних переживань юного серця на першому балу. І коли дівчина м’яко опускається в крісло – покірно падає до її ніг. Потім неймовірно легким стрибком злітає в повітря і знову танцює навколо коханої, являючи собою красу у вищому прояві. Ніжним поцілунком він віддає дівчині частину недосяжного щастя і зникає назавжди. У «Видінні троянди» глядачам хотілося плакати, від насолоди.

КАРМЕН – СЮЇТА Ж.Бізе-Р.Щедрін, хореографія Сергія Наєнка

У центрі балету – трагічна доля циганки Кармен і покохавшого її солдата Хозе, якого Кармен залишає заради молодого Тореро. Взаємовідносини героїв і загибель Кармен від руки Хозе зумовлені Фатумом.