Оперета

Летюча миша

Й. Штраус
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Летюча миша

Оперета
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Оперета на 3 дії

Лібрето Карла Гаффнера і Ріхарда Жене на основі фарсу Юліуса Родериха Бенедикса «В’язниця» та водевілю «Новорічна ніч» Анрі Мельяка і Людовіка Галеві 

Карколомна комедія, сповнена любовних інтриг, зради та обману… «Летюча миша» австрійського композитора Йоганна Штрауса вже майже 150 років із неабияким успіхом виконується у всьому світі та є однією із найпопулярніших оперет.

Названа вона на честь головної героїні Розалінди, яку її чоловік, Генріх Айзенштайн, не впізнав на балу у масці Летючої миші та закохався в неї без пам’яті. На балі-маскараді була ще одна маска, яка зуміла проявити талант та здійснити свою найзаповітнішу мрію, адже у нашому житті немає нічого неможливого, треба лише повірити!

Виконується українською мовою

Постановники

Диригент-постановник

Режисер-постановник

Художник-постановник

Художниця костюмів

Хормейстерка

Дійові особи та виконавці

Генріх Айзенштайн

Віталій Загорбенський

Олег Лихач

Розалінда

Любов Качала

Олеся Бубела

Аліна Діденко

Адель

Анастасія Корнутяк

Наталія Курильців

Ганна Носова

Альфред

Олег Садецький

Фальк, директор театру

Віталій Войтко

Юрій Гецко

Василь Садовський

Князь Орловський

Петро Радейко

Орест Сидір

Блінд, адвокат

Віталій Загорбенський

Микола Корнутяк

Юрій Шевчук

Ярослав Папайло

Франк, директор тюрми

Володимир Дутчак

Дмитро Кокотко

Черговий у тюрмі

Юрій Гецко

Віталій Роздайгора

Юрій Трицецький

Помічник чергового

Дмитро Кокотко

Микола Корнутяк

Юрій Степан

Лісничий

Сергій Дадукевич

Дмитро Кокотко

Ігор Кузьмич

Лібрето

Дія 1

Покоївка комерсанта Генріха Айзенштайна Адель мріє про артистичне життя. Безнадійно закоханий у дружину комерсанта, Альфред просить її допомогти йому зустрітися з Розаліндою. На знак вдячності він дає дівчині запрошення на маскарад, який влаштовує Граф Орловський. Адель і Розалінда обговорюють нову сукню господині.

Входить Генріх та з обуренням розповідає, що йому присуджено вісім діб тюрми – через лісничого, який здався Генріхові рябчиком. Директор театру Фальк співчуває своєму другові, тож вони вирішують відкласти на день арешт та повеселитися на маскараді у Графа Орловського.

До Розалінди, як і обіцяв, приходить її колишній коханий Альфред. Вона не хоче його ні бачити, ні чути. У цей момент до кімнати заходить директор тюрми Франк, і, вважаючи Альфреда чоловіком Розалінди, заарештовує його.

Дія 2

Маскарад в домі Графа Орловського. Двоє друзів упадають за жінками, які їм сподоба­лися: Генріх – за Летючою мишею, Фальк – за дамою в рожевому, не впізнавши в них Розалінди та Адель.

У пориві зізнань в коханні до таємничої незнайомки, Розалінді вдається викрасти у свого чоловіка Генріха кишеньковий годинник, який згодом вона зможе використати як доказ його подружньої невірності. Водночас Адель із задоволенням використовує нагоду помститися директорові театру Фальку за колишню зневагу і втішається його роллю лакея.

Дія 3

В’язниця. Альфред прагне довести помилковість свого арешту і вимагає, щоб до нього запросили адвоката. Приходить адвокат Блінд. З’являється і Генріх й з’ясовує, що замість нього у тюремній камері знаходиться інший та підозрює свою дружину у зраді.

Входить Розалінда. Генріх готовий великодушно вибачити їй зраду з умовою, що відтепер вона житиме під його строгим контролем. Розалінду це не влаштовує. Вона показує своєму чоловікові годинник та розкриває йому таємницю, що саме вона була тією таємною незнайомкою, за якою Айзенштайн упадав вчора. Тож Генріх просить дружину пробачити йому спробу зради.

Тим часом за добре виконану роль Адель запрошують до театру, а Граф Орловський обіцяє профінансувати її акторську кар’єру. І життя продовжується, сповнене чудових маскарадів і легких інтриг…

Історія вистави

Відень, ХІХ століття, одна незабутня ніч… Доктор Фальк  ретельно планує безтурботну помсту своєму другові Генріху фон Айзенштайну, який кілька років тому змусив його осоромитися у костюмі кажана.

Третя оперета Йоганна Штрауса ІІ “Летюча миша”  була написана у 1874 році для  Theater an der Wien, що у Відні. Оригінальним літературним першоджерелом оперети був фарс “В’язниця” німецького драматурга Юліуса Родеріха Бенедікса, прем’єра якого відбулася в Берліні в 1851 році. Через 20 років, у Театрі Пале-Рояль відбулася прем’єра ще одного твору, заснованого на цьому фарсі та ліг згодом в основу оперети Штрауса – французької п’єси-водевілю “Новорічна ніч” Анрі Мельяка та Людовика Галеві.

Невдовзі п’єса Мельяка і Галеві була перекладена німецькою мовою Карлом Гаффнером за ініціативою Макса Штайнера як п’єса для постановки у Відні. Однак французька традиція передноворічної вечері не підходила для віденського театру, тому її вирішили замінити балом у новорічну ніч.

Переклад Гаффнера було передано драматургу та композитору Річарду Жене, який ще роком раніше надав деякі тексти для оперети “Карнавал у Римі” Йоганна Штрауса, і він завершив лібрето.

Прем’єра оперети відбулася 5 квітня у “Theater an der Wien”, що у Відні, і відтоді є невід’ємною частиною репертуару цього театру.

Сюжет оперети легкий, динамічний, зосереджений на легковажному обмані, флірті та жартах, сповнений неочікуваних поворотів. Його цілковита доступність – як у музичному, так і в драматичному плані – зробила оперету справжнім хітом і дала Штраусу натхнення продовжувати писати оперету за оперетою впродовж наступних двадцяти п’яти років.

Музика твору яскрава, жвава та мелодійна. Помилкові ідентифікації, флірт на балі-маскараді, елегантні легковажності та всілякі плутанини стали основою для неймовірної музики, яка захоплює у вир вальсів і польок з перших нот.

У Львівській національній опері “Летюча миша” є невід’ємною частиною репертуару та однією з найбільш популярних оперет впродовж багатьох десятиліть, починаючи з перших сезонів.

У січні 1994 року відбулася прем’єра оперети українською мовою під назвою “Лилик”, і відтоді вона має неабияку популярність серед публіки. Неймовірні вальси і польки, барвиста оркестровка та мелодичне багатство вокальних партій – львівська постановка “Летючої миші” не перестає захоплювати та наповнювати слухачів і до сьогодні!

Тоді над прем’єрною постановкою працювали: диригент – Володимир Гарбарук, режисер – Анатолій Лимарєв, художник – Тадей Риндзак, художниця костюмів – Оксана Зінченко. Ролі у прем’єрних виступах виконували Людмила Божко, Володимир Ігнатенко, Анатолій Липник, Степан Степан, Ігор Кушплер, Олександр Бень, Ніна Мельник, Віра Колтун, Наталія Романюк, Андрій Савка, Олексій Данильчук, В’ячеслав Прокопенко, Володимир Довгань, Юрій Трицецький, Віталій Войтко, Володимир Кривко, Степан Тарасович, Іван Нагірний, Володимир Малахаєв, Микола Панасюк.

“Летюча миша” стала однією з найвідоміших танцювальних оперет, де дух, характер танцю насичує дію стрімким рухом і передає відчуття свята. Танець пронизує музичну партитуру від початку до кінця – від увертюри до вальсу у кінці третьої дії, заманюючи в захопливий світ, де все дихає радістю та сп’янінням від життя.