Ніч. Варта охороняє замок графа ді Луни. Феррандо розповідає, що коли граф ді Луна та його брат були ще немовлятами, до замку потрапила стара циганка. Незабаром одне з немовлят тяжко захворіло. Вважаючи, що це сталося від чародійства, старий граф наказав розшукати циганку і спалити її на вогнищі.
Граф ді Луна кохає Леонору, але вона любить невідомого йому трубадура. Випадково зустрівшись із ним, вражений граф дізнається, що це Манріко — ватажок народних повстанців, і викликає його на двобій.
Циганський табір. Азучена розповідає Манріко про трагічну загибель матері та свою помсту. Горе нещасної Азучени, яка замість сина графа спалила свою дитину, зворушує Манріко.
Стривожена Азучена, зрозумівши, що обмовилась, запевняє Манріко, що він її син. Манріко сумує, що Леонора повірила чуткам про його смерть і пішла в монастир.

Граф Ді Луна із групою своїх воїнів на подвір’ї монастиря чекає Леонору, щоб примусити її стати своєю дружиною. Поява Манріко руйнує цей задум.

Табір війська графа ді Луни біля мурів замку Кастеллор. Вводять стару Азучену. Феррандо впізнав у ній циганку, яка вкрала брата ді Луни. Розгніваний граф наказує кинути Азучену у в’язницю.

Каплиця в замку Кастеллор. Скінчився весільний обряд. Виходять радісні Леонора і Манріко, який у цей час отримує звістку, що Азучена в руках графа ді Луни. Він поспішає рятувати свою матір.

Бій із військом графа ді Луни закінчився поразкою повстанців. Манріко і його друзі потрапили в полон. Леонора обіцяє графові стати його дружиною, якщо він подарує життя коханому.
Діставши розпорядження про помилування Манріко, Леонора випиває  отруту,   бо   воліє   вмерти,   аніж   підкоритися   графові.

В’язниця. Манріко та Азучена чекають страти. Леонора вмовляє Манріко негайно покинути в’язницю. Манріко кличе її зі собою. І тільки тоді, коли Леонора вмирає, Манріко розуміє, якою великою була її любов. Обманутий граф ді Луна наказує стратити Манріко. Від Азучени, яка помирає, граф дізнається, що стратив свого брата.