120 sezon

Діяльність Львівської опери під час ІІ Світової війни

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Після початку ІІ Світової війни, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, західні області України були возз’єднані з Великою Україною в єдину Українську Радянську Соціалістичну Республіку у складі СРСР. 17 вересня 1939 року до Львова увійшли радянські війська.

В умовах розгортання воєнного конфлікту запланований театральний сезон 1939-1940 рр. у міському театрі (Львівській опері) так і не розпочався. У цей період відбувалося встановлення нової радянської влади, її ідеології, тотальної політичної цензури. Вже на початку жовтня 1939 р. у приміщенні оперного театру відбувся великий святковий концерт з нагоди «звільнення» Львова червоною армією. Цього ж місяця у театрі відбулися Народні Збори представників Західної України.

Вже у грудні 1939 року згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР був розпочатий процес формування Державного українського театру опери та балету. Кілька місяців знадобилося, щоб укомплектувати новий колектив чисельністю 350 осіб: багато артистів приїхали із різних міст, вперше за історію театру була сформована самостійна балетна трупа. Директор новоствореного колективу А Гольцман розповідав про підготовку до початку діяльності театру: «Ми вирішили до початку першого сезону підготувати 5-6 спектаклів. Першими спектаклями будуть твори західноєвропейської, російської і української класичної музики, а також опери радянських композиторів. Театр тепер готує опери «Тарас Бульба» – музика Лисенка – Ревуцького, «Євгеній Онєгін» – Чайковського, «Травіата» – Верді та інші». (В оперному театрі. «Вільна Україна». Львів. 1940. №78 (159). 2 квітня. С.6.).

Доки тривала підготовка, у червні 1940 року у Львівській опері гастролював столичний оперний театр Радянської України з оперою «Іван Сусанін» Михайла Глінки.

А перша вистава та відкриття сезону 1940-1941 рр. у Львівському театрі опери та балету відбулися 21 вересня 1940 р. до першої річниці возз’єднання. Була виконана опера російського композитора Івана Дзержинського «Тихий Дон» за романом М. Шолохова (режисер – О. Улуханов, диригент – М. Покровський). До кінця вересня 1940-го відбулися ще три оперні прем’єри: «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Травіата» і «Аїда» Дж. Верді. А у жовтні відбувалася прем’єра балетного спектаклю – «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (балетмейстер – Є.Віґілєв). Партії Кітрі та Базіля виконували Валентина Переяславець та Микола Трегубов.

Серед інших прем’єр сезону 1940-1941 рр. – опери «Чіо-Чіо-сан» (саме така назва вказувалася в афішах) і «Богема» Дж. Пуччіні, «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Кармен» Ж. Бізе, оперета «Циганський барон» Й. Штрауса, балет «Червоний мак» Р. Глієра.

Наприкінці сезону, 26 червня планувалася прем’єра нового балету К. Данькевича «Лілея». Вона не відбулася через напад Третього Рейху на Радянський Союз, ескалацію воєнного конфлікту та, як наслідок, чергової зміни влади в окупованому Львові.

 

Хоча чимало артистів були евакуйовані вглиб Союзу, діяльність Львівського оперного театру на чолі із новим керівництвом було налагоджено досить швидко, і новий сезон 1941-1942 рр. розпочався вже 19 липня. Колектив театру очолили директор Андрій Петренко, його заступник, актор та режисер Петро Сорока, мистецький керівник Володимир Блавацький (з початку сезону 1942-го – директор театру), музичний керівник Лев Туркевич, хормейстер – Ярослав Вощак, драматург Григор Лужницький, головний художник – Мирослав Радиш. З німців у театрі працювали диригенти Фріц Вайдліх та Альберт Копп. «Німці наклали руку на театр, але дали українським акторам повну управу і незалежність у підборі репертуару. Театр скоро розрісся, мав аж чотири відділи: драматичний, оперний, оперетковий і балету. Театр підлягав відділові пропаганди і фінансів міського старости», − зі спогадів кореспондента О.Тарнавського.

19 липня 1941 року відбулася перша постановка сезону – опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, у головних партіях виступили Іван Рубчак (Карась), Євгенія Поспієва (Одарка), Олена Бенцалева (Оксана) і Йосип Поляків (Андрій), диригент – Л. Туркевич. До кінця року було презентовано також опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка та «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, оперету «Циганський барон» Й. Штрауса, окремі драматичні вистави. За два тижні до нового 1942 року відбулася прем’єра музично-драматичної вистави «Ніч під Івана Купала» з музикою львівського композитора Бориса Кудрика.

З початком 1942 року трупа театру розпочала активну підготовку до вшанування 100-ої річниці з дня народження Миколи Лисенка: відбулися радіопередачі з виконанням його творів, зокрема, одноактної опери «Ноктюрн», а також святкові урочистості у театрі до цієї дати. Однак, оперу «Тарас Бульба» цензурою було заборонено до постановки.

У березні 1942 року відбулася прем’єра опери «Кармен» Ж. Бізе. Критика високо оцінила виконання солістів у цій постановці – Лідії Черних (Кармен), Василя Тисяка (Хозе), Лева Рейнаровича (Ескамільйо), Ірини Туркевич-Мартинець (Мікаела), окремо відзначала також звучання хору.

Окремі вистави ставилися з німецькими артистами – це «Викрадення зі Сералю» В.А. Моцарта, «Летючий Голландець» Р. Ваґнера, «Коваль зброї» А. Льорцінґа. Вистави йшли мовою оригіналу.

 

Львівська опера під час німецької окупації

 

Серед інших вистав цього періоду – опери «Тоска» Дж. Пуччіні, «Аїда» і «Трубадур» Дж. Верді, «Сільська честь» П. Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани, «Фауст» Ш. Гуно; оперети «Циганський барон» Й. Штрауса, «Жайворонок», «Паганіні» та «Циганське кохання» Ф. Легара; балети «Пер Гюнт» Е. Гріга, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Коппелія» Л. Деліба; драматичні вистави за творами В. Шекспіра, Ж.Б. Мольєра, М. Гоголя, І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Старицького, І. Франка, Б. Лепкого, В. Стефаника, Лесі Українки, М. Куліша та ін.

Впродовж німецької окупації у Львівському оперному театрі відбулося три сезони – 1941-1944 рр. Ставилися не лише опери, оперети, балети, драматичні вистави, також у програмі були твори симфонічної та камерної музики, зокрема, симфонії Л. ван Бетховена, українських композиторів – М. Лисенка, С. Людкевича, К. Стеценка, В. Барвінського та ін. У афішах завжди зазначалося – вистави «для німців» (в суботу, неділю та понеділок) чи «для українців» (вівторок, середа, четвер та неділя пополудні).

Наприкінці липня 1944 року Радянські війська знову зайняли Львів. Після чергової хвилі еміграції митців, у театрі за нової влади знову виникли труднощі із формуванням трупи. Більшість артистів, як і в 1940 році, приїхали із різних міст і республік. Художнє керівництво очолив режисер Володимир Манзій, головний диригент – Лев Брагінський. Кілька вистав в цей період було у репертуарі театру, але все ж повноцінно він розпочав роботу – прем’єрою опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського 1, 3 і 5 травня 1945 року.

За матеріалами праць С. Максименко, О. Паламарчук, А.Терещенко.

Фото зі сайтів:

Проєкту дослідження Голокосту: http://www.holocaustresearchproject.org/einsatz/landau.html

Центру міської історії Центрально-Східної Європи: http://www.lvivcenter.org/uk/uid/category/?picturecategoryid=6

Стефанія Олійник,

кандидат мистецтвознавства