Опера

Лис Микита

І. Небесний
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Лис Микита

Опера
Тривалість 0 годин, 0 хвилин

Опера на 2 дії

Лібрето Василя Вовкуна за однойменною поемою Івана Франка

Опера «Лис Микита» українського композитора Івана Небесного написана спеціально на замовлення Львівської національної опери! Лібрето створене режисером вистави Василем Вовкуном на основі відомої казки-поеми Івана Франка.

Оперу рекомендуємо для сімейного перегляду, адже за начебто дитячою казкою та розважальним сюжетом ховаються гострі та завжди актуальні соціальні питання. Світ звірів, персонажів казки, є дуже подібний до людського суспільства, де панують свої закони боротьби за життя. «В нас підмога лиш одна – це розумна голова», – саме розум і кмітливість завжди допомагають Лисові Микиті вийти переможцем із чергових неймовірних пригод.

Опера «Лис Микита» має чимало несподіванок: від самого звучання (адже в оркестрі, поряд із традиційними інструментами, колоритно звучать цимбали, бандура, ліра і трембіта), до сценографії, яскравих костюмів та масок звірів, а також сучасних технологій 3D-проекції та світла.

Ця постановка здобула перемогу у номінації «Краща музична вистава у жанрі опери/оперети/мюзиклу» ІV Всеукраїнського театрального Фестиваль-Премія ГРА (2021).

 Опера виконується українською мовою

Постановники

Диригент-постановник

Диригентка

Режисер-постановник

Художник-постановник

Художниця костюмів

Балетмейстер-постановник

Хормейстер

Художниця-модельєр з виготовлення головних уборів

Помічниця художниці-модельєра з виготовлення головних уборів

Дійові особи та виконавці

Лис Микита

Віталій Роздайгора

Лисиця

Анастасія Корнутяк

Ганна Носова

Лев

Петро Радейко

Юрій Шевчук

Левиця

Оксана Мочерад

Мавпа Фрузя

Олеся Бубела

Людмила Корсун

Мар’яна Мазур

Вовк

Андрій Бенюк

Ведмідь

Юрій Трицецький

Дмитро Кокотко

Ігор Міхневич

Півень

Олег Садецький

Микола Кузьмич

Цуцик Гектор

Віталій Войтко

Ігор Знетиняк

Кіт Мурлика

Віталій Загорбенський

Микола Корнутяк

Борсук Бабай

Олександр Зозуля

Віталій Загорбенський

Рись

Любов Кучар

Ірина Чікель

Осел

Володимир Дутчак

Дмитро Кокотко

Цап

Юрій Гецко

Заєць

Віталій Войтко

Ігор Знетиняк

Охрім

Іван Борхес-Самко

Олександр Петрук

Війт

Володимир Дутчак

Станіслав Боднар

Дмитро Кокотко

Юрій Трицецький

Возний

Василь Матвіїв

Ігор Кузьмич

Лібрето

Дія 1

Настала весна. Лев – цар звірів закликав увесь їх рід на суд. Не з’явився лише головний обвинувачуваний – Лис Микита. На нього ж у звірів найбільше дорікань: від його хитрощів потерпіли Вовк, Цуцик Гектор, Кіт Мурлика та Рись, що вступилася за маленького Зайця. Як побожного звіра, що вже цілісінький рік не бере в рот м’яса, Лиса Микиту виправдовує лише його дядько – Борсук Бабай. Він зауважує, що звірі й самі не без гріха: чинили кривду, а звинувачують у всьому Микиту! Надія – тільки на мудрий розсуд царя Лева. Той постановляє, щоб Ведмідь Бурмило привів Лиса на суд.

Проте Микита не спішить виконували царський указ: він пропонує Бурмилі почастуватися медом у багатого Охріма. Ведмідь прагне поласувати чужим медом, однак його лапи потрапляють у дубову колоду-пастку! І тому його добряче полупцювали палицями перед тим, як він утік. Наступним посланцем від царя до Лиса став боязливий Кіт Мурлика. Та й із ним трапилася прикрість: захотів поласувати мишами у війтовому будинку, а потрапив у зашморг і ледь вирвався з-під палиці війта та обшарпаний повернувся до палацу. Цар Лев лютує! Згодом до Лиса Микити навідується дядько Борсук. Він вмовляє Лиса піти на суд і продемонструвати свій розум, вгамувавши плітки ворогів і змінивши гнів царя на милість. Та Лев невблаганний: він відправляє Лиса на трибунал, де засідають старі цапи та осли.

Глухий Осел постановляє повішати Микиту на шибениці. Звірі чекають на видовище страти, проте Лис благає царя Лева про сповідь і розповідає про величезний скарб царя Гороха. Лев одразу нашорошив вуха: що за скарб і де він? Лис вигадує історію про схований у Чорногорі скарб, яким заволодів його батько, що у спілці з Бурмилом, Вовком Неситим та Котом Мурликою мав повстати проти царя Лева! Та Микита тоді зупинив рідного батька, зберігши вірність королю звірів! За таку відвагу Лев дарує Лисові життя. Той обіцяє показати цареві стежку до скарбу, однак лише після того, як  повернеться із прощі (відвідати святий Рим і Єрусалим він заприсягся у передсмертну хвилину). Тим часом кривдників Лиса – Ведмедя, Вовка та Кота відправляють до тюрми.

Дія 2

Лис Микита збирається на прощу в далеку путь. У Лева він просить добру торбу, яку має Ведмідь, а в затриманого Вовка – ще й пару чобіт. Отримавши бажане, Лис покидає царський палац у супроводі Цапа та Зайця і повертається додому, де його радісно вітають Лисиця й діти. Запросивши Зайця додому, він убиває його, нагадавши, як той свідчив проти Микити в суді. А тим часом Цап щипає травичку на подвір’ї. Микита вручає йому торбу з листами для царя. Але коли улесливий Цап поважно вручає Левові листи від Лиса, цар бачить у торбі голову Зайця. Той ричить зі злості, шматуючи все навколо і вбиваючи Цапа.

Борсук Бабай знову відправляється до Лиса. Микита готується знову вирушити з ним до царського двору, та Лисиця схвильовано просить чоловіка залишитися. Лис відказує, що в нього є найкраща підмога – це розумна голова! По дорозі до королівського палацу Лис та Борсук зустрічають процесію на чолі з Півнем, якого Лис хвацько вбиває на обід. «Дарма!», – запевняє Борсук, адже Півень мав протекцію в царевої Левиці. Натомість Лис Микита розповідає про лікарку мавпу Фрузю, яка при дворі всіх перебудовує на свій лад, і, хоч не любить чоловіків, однак таємно закохана в Лиса Микиту.

Прийшовши до Лева, Лис удавано голосить, що він не винен у смерті Зайця і Цапа, адже саме через них передав цареві скарб. Брехню Лиса обрубує Вовк Неситий: він викликає його на поєдинок, щоб визначити врешті, хто чесний, а хто злодій! Лисові на допомогу приходить мавпа Фрузя, яка стриже Лиса, залишивши пухнастим лише хвіст, щоб у найкращу мить сипнути вовкові в очі піском. Ця та інші хитрощі допомогли Микиті вийти з бою переможцем. За те, що Лис зміг із розумом вийти з біди, Лев призначив його канцлером, щоб той із мудрістю боронив державу. Усі звірі славлять Лиса Микиту!

Історія вистави

Опера для сімейного перегляду «Лис Микита» Івана Небесного була написана спеціально на замовлення Львівської національної опери, з метою розширення сучасного українського оперного репертуару для дітей та дорослих. Прем’єра опери відбулася 21 лютого 2020 року.

Лібрето створене режисером опери Василем Вовкуном за поемою «Лис Микита» Івана Франка, що уперше була надрукована 1890 р. у львівському дитячому журналі «Дзвінок». Наступного року цей журнальний варіант з’явився окремою книжкою. Ця казка відразу після виходу у світ здобула нечувану популярність. «Я найбільше люблю свого “Лиса Микиту”, тому, що я його написав для своїх дітей…», – говорив Іван Франко. І справді, першими слухачами і читачами цього твору були власні діти письменника – Андрій, Тарас, Петро та Ганна. Проте Франкова казка стала улюбленою книжкою не лише для дітей, адже «Лис Микита» – твір двоадресатний: він однаково цікавий для дітей і для дорослих.

Художній світ Франкової поеми розглядається як своєрідна модель соціальної дійсності: у казці головними персонажами є звірі, які керуються законами боротьби за виживання, однак їхня поведінка аж надто нагадує людське суспільство. Звірі живуть суспільно-політичним життям, займають певні посади, перебувають у родинних стосунках один із одним, ходять у гості, судяться, сваряться і миряться, плачуть і сміються, люблять і ненавидять… У цьому соціумі, де правда умовна, так само, як умовними є поняття добра і зла, панують і цінуються обман, підступ, підкуп, протекція, брехня… Від низу до верху – усі пронизані й об‘єднані корупційними схемами й відносинами, тому не винятком є й Лев, який, почувши про скарб Гороха, реабілітовує Лиса і призначає державним канцлером… Поєднання режисером Василем Вовкуном непоєднуваного – “людського” зі “звірським” у подобі тварин – і творить головний концептуальний гумористично-сатиричний ефект вистави.

Основою композиційної постановки «Лиса Микити» є судовий процес, виокремлений автором лібрето Василем Вовкуном та композитором Іваном Небесним в головну площину дії. Лис Микита перемагає в судовому процесі завдяки хитрості та неабияким здібностям: «Ми йому навіть симпатизуємо, посміхаючись, і трішки заздримо, адже він – блискучий шоумен, талановитий актор, геніальний режисер, успішна людино-тварина… І кожен із нас у Лисові Микиті хоче впізнати когось зі своїх дуже добрих знайомих, не признаючись, що найближчим його родичем є кожен із нас…», – розповідає режисер і лібретист Василь Вовкун.

Музика опери, як і всі складові, підпорядкована загальному задуму – опера для дітей та дорослих. Композитор Іван Небесний у цьому творі синтезує різні жанри – опери, мюзиклу, оперетки, бурлеску, буффонади, шоу, перформенсу, творячи видовищну виставу. Мелодії та фрагменти опери легко запам’ятовується. В опері звучать і українські народні інструменти – трембіта, цимбали, бандура, колісна ліра. Музичні епізоди опери надзвичайно колоритні: сцена суду – урочиста, маршова, оркестрована густими барвами; фрагменти, що супроводжують Лисові хитрощі та їх наслідки – жвава полька. Лише два номери – арія Лиса Микити на суді і його дует з Лисицею – своїми медово-солодкими інтонаціями нагадують поп-хіти, але саме завдяки цій фальшивій солодкості й сентиментальності Лис вичавлює сльози у присутніх.

До реалізації постановки залучено міжнародну команду митців: режисер – Василь Вовкун, диригенти – Теодор Кучар (США) та Ірина Стасишин, хормейстер – Вадим Яценко, балетмейстер – Марчелло Алджері (Італія), художник – Тадей Риндзак, художниця костюмів – Ганна Іпатьєва, художник світла – Арвідас Буйнаускас (Литва), 3D мапінг – Світлана Рейніш, художниця-модельєр з виготовлення головних уборів – Людмила Табачкова.

Костюми опери «Лис Микита», розроблені художницею Ганною Іпатьєвою, відзначаються фантазією та індивідуальним баченням кожного образу. Вражаючі шати Лева і Левиці виділяються посеред звіриного царства багатством одеж. Інші персонажі об’єднані ознаками тої чи іншої тварини зі стилем одягу сучасних людей з елементами військового камуфляжу, адже як пише Іван Франко, вкладаючи думку у вуста Лиса Микити: «Наше все життя – війна є!». Художниця особливо підкреслює цей момент у костюмах, що залишається актуальним для нашого сьогодення. Головні убори звірів прозоро-повітряні, зроблені з металево-дротяних конструкцій.

Важливе значення у сценографії має 3D-мапінг та складне й видовищне світлове оформлення. Є тут, однак, елемент, протиставлений усьому злободенно-актуальному, барвистим і рухливим багатофігурним композиціям на сцені – непорушне велетенське коло і такий само гігантський, уміщений у це коло кущ омели на зрізаній кроні дерева. Омела – рослина-паразит, що у багатьох народів вважається священною, символ, серед численних значень якого – сила, відродження, свобода від обмежень, але й беззахисність перед світом хаосу.