Aktualności

Zawsze bądź pierwszymi, którzy wiedzą o wydarzeniach w naszej operze

«Львівські Дон Кіхоти»: Львівська національна опера вшановує пам‘ять українських режисерів Ярослава Федоришина, Романа Віктюка та Сергія Проскурні

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Сьогодні та завтра мистецькою акцією під назвою «Львівські Дон Кіхоти» Львівська національна опера вшановує пам‘ять українських режисерів, що впродовж року один за одним покинули наш світ – Ярослава Федоришина, Романа Віктюка та Сергія Проскурні.

Місце останнього спочинку Ярослава Федоришина та Романа Віктюка на Личаківському цвинтарі у Львові відвідали сьогодні дирекція та працівники Львівської національної опери, друзі, рідні та колеги режисерів.
Покладанню квітів, лампадок, акомпанували спогади про тепле спілкування з митцями, враження, що залишаться у серці кожного, хто мав можливість співпрацювати зі знаними режисерами.
А передувала відвідуванню могил митців вранішня Заупокійна Літургія у Гарнізонному храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла.
Ексклюзивно, завдячуючи родинам митців, сьогоднішні гості Дня пам‘яті «Львівські Дон Кіхоти» мали нагоду побачити особисті речі режисерів Сергія Проскурні, Романа Віктюка та Ярослава Федоришина.
 Родзинки гардеробу, деталі творчого процесу та улюблені речі нагадають нам про митців, які вже увійшли в історію.
«У чому полягає талант? Немає загадки таланту, є вічна загадка любові».
Сьогодні, 12 березня у стінах Львівської національної опери вшановували пам’ять відомих українських режисерів, серця яких були сповнені великою любов’ю – до оточуючих, театру, мистецтва та України.
Сергій Проскурня, Роман Віктюк, Ярослав Федоришин: «Львівські Дон Кіхоти».
Вони були тими мрійниками, які заради благородної мети підкорювали вершини, і все це із запалом, пристрастю та натхненням, якими запалювали усіх ближніх.
Дійство «Пересотворені» пам’яті трьох режисерів розпочалося у фоє театру, перевтіливши його простір і на театральний майданчик, і кінотеатр, і музей. Гості мали змогу переглянути біографічні фільми-спогади про кожного із режисерів, експоновані речі, що належали митцям, а також перформанс Львівського академічного духовного театру «Воскресіння».
Далі дійство продовжилося в Дзеркальній залі театру, об’єднавши на сцені музику, хореографію, театр і, звісно, спогади. Словам туги, жалю, захоплення та любові важко було не литися у цей день…
Ольга Стельмашевська, театрознавиця, ініціаторка проекту: ««Львівські Дон Кіхоти» – можливо вони не завжди були зрозумілі оточуючим. Та кожен із них жив по своїй духовній програмі. І всі ми були покликані в цю орбіту. Хтось з нас відбувся, виріс, бо потрапив під їх вплив.
Пам‘ятайте, бо вони живі…».
 
Твори Г. Персела, Й. С. Баха, А. Брукнера лунали у фортепіанному виконанні відомого українського піаніста Євгена Громова.

Ноткам покаяння та мольби резонували слова-спогади про режисерів:
Ростислав Домішевський, продюсер, музикант: «Проскурня – символ новітності у нашому мистецтві. Його велике серце було наповнене любов‘ю до молодих митців, яких він запрошував до своїх проектів».
 
До слів спогадів доєдналося звучання скрипки у виконанні Ігоря Муравйова. Твори А. Пярта, Ф. Ліста та П. Чайковського прозвучали у супроводі не лише фортепіано, але й стали основою для балетних номерів у виконанні артистів балету Львівської національної опери (солісти – Альбіна Якіменко та Євгеній Свєтліца), балетмейстер – Сергій Наєнко.
Катерина Віктюк, племінниця режисера, редакторка: «Ми всі його любимо та пам‘ятаємо. Вся увага була тільки для Вас – а не лишень «миноточку внимания».
Де Віктюк – там і був театр…
Віктюк був повний протиріч, кожен в його постановках знайде ці протиріччя.
Ви кричали про любов до свободи і в свободі, Ви навчили нас не бути в рабстві. Від Вас треба вчитися сміливості.
Ви навчили нас дивитися на світ очима дитини, де немає трагізму.
Ви були вірні людям, Ви були вірні дому, Львову. І ось Ви вдома».
Уривок із вистави «Йов» Ярослава Федоришина за п’єсою Кароля Войтили у виконанні Львівського академічного духовного театру «Воскресіння» творив нові сенси слів-спогадів.
Жанна Мурая, адміністраторка театру «Воскресіння»: «Мистецтво – це мова якою людина говорить з Богом…
«У-ні-каль-ний» – це було улюблене слово режисера Ярослава Федоришина, і саме таким був він. У театрі «Воскресіння» він ставив вистави, які ніколи не йшли на інших сценах. Унікальні вистави, які побачили світ.
Але йому було тісно в рамках сцени. І він створив вуличний театр, фестиваль «Золотий лев»».
 
Львівська національна опера вшановує пам’ять режисерів, адже кожному із них було запропоновано поставити на сцені нашого театру оперу. На жаль, не здійснилося…
Василь Вовкун, режисер, генеральний директор-художній керівник Львівської національної опери: «По-іншому дихається, по-іншому б‘ється серце.
В людському вимірі – за один рік – загубити таких трьох режисерів – це дуже гірко. Ці великі душі… Адже у чому полягає їх талант? Немає загадки таланту, є вічна загадка любові».
Вечірня вистава, що завершувала День пам’яті – балет «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, надзвичайно веселий, барвистий і радісний. Усі вони мали почуття гумору і не хотіли зайвих сліз, зайвої патетики. Тому найкраще, що подарували сьогодні глядачі – це любов до мистецтва, усмішки та гучні оплески.
Сольним концертом «Колискова для Проскурні» піаніста Євгена Громова у Львівській національній опері завершився дводенний захід «Львівські Дон Кіхоти», присвячений пам‘яті українських режисерів Сергія Проскурні, Романа Віктюка та Ярослава Федоришина.
 
В ці дні друзі, колеги та рідні режисерів ділилися особливими спогадами, які нам вдалося записати на відео.
Тож невдовзі у соціальних мережах та на YouTube каналі театру будуть опубліковані інтерв‘ю-спогади, а також дійство „Пересотворені”, концерти-пам‘яті, які проходили у ці дні у Львівській національній опері.