Aktualności

Zawsze bądź pierwszymi, którzy wiedzą o wydarzeniach w naszej operze

Хобі артистів Львівської Національної Опери: які таланти демонструють митці у вільний час

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Улюблене захоплення – це найкращий спосіб відпочинку і самореалізації себе в іншому, часом несподіваному, новому напрямку. І в нашому численному театральному колективі вони у кожного артиста та працівника – різні: це рукоділля, випічка, малювання, написання віршів, музики, фотографія, спорт тощо.

Солістка опери, сопрано Любов Качала дуже натхненно розповідає про своє захоплення – вишивку бісером. «Ще з дитинства я дуже багато вишивала хрестиком: рушники, подушки… А останні кілька років люблю вишивати бісером. Це дуже багато речей: сорочки – і для дітей, і для чоловіка, для себе, для родини, також скатертини, картини, ікони.

Вишивка мене заспокоює. Навіть часом вишиваю після вистав, адже я пізно лягаю спати. А особливо, коли маєш якусь нову роботу і хочеш побачити результат (хоч невеликий шматочок!), то часом не можеш відірватися ввечері і до 2-3 години ночі! Лиш би побачити чи добре підібрав кольори, що воно виходить, чи не потрібно буде змінювати і т. ін.», − додає співачка.

Артистка оркестру, скрипалька Оксана Кудринецька зізнається, що особливе задоволення для душі їй приносить малювання на горнятках. Власні вироби вона презентує у соціальних мережах – на сторінці бренду #БарвистеСоло, а також із радістю дарує друзям та колегам. «Кожен із нас має візерунок долі, який я намагаюся відчути і передати на горнятку. Для однієї людини малюнок буде завершений контуром, для іншої – ніби «з трьома крапками» в кінці; для однієї я намалюю визначену кольорову гаму, для іншої – створюю малюнок з безліччю кольорових відтінків, які будуть доповнювати один одного», − розповідає Оксана про своє захоплення. Нещодавно вона створила горнятко із логотипом Львівської Національної Опери.

«Мої малюнки крапками – це як маленькі кроки: поставивши першу і найважливішу крапку – ти вирішуєш чи це кінець, чи це початок. Ніби віднайшовши себе у своїй душі, ти починаєш маленькими кроками з любові до себе дарувати радість іншим».

Артистка хору, мецо-сопрано Мар’яна Березяк також часто проводить вільний час із пензликами у руках. Але вона не малює картини, хобі Мар’яни – професійний макіяж.

«Вже останні вісім років моїм хобі є макіяж. Ця професія доповнює мене, адже вокал – є душевний вираз емоцій, а візажист – це також художник, однак який малює не на полотні, а на тілі або обличчі», − каже Мар’яна. «Макіяж – це один із важливих елементів сучасної жінки і навряд чи існує хоча б одна представниця прекрасної половини людства, у якої немає блиску для губ чи олівця для очей. Make up – це мистецтво, яке дозволяє підкреслити гідність і красу обличчя. Коли ти бачиш радісні обличчя своїх моделей, а також їхню впевненість у своїй особистості – це надихає!».

Помічниця режисера Марина Каркач вже довгий час займається виготовленням оберегів із зернових культур, які є символами достатку. В основному, це вироби із зерен та насіння. Такі обереги із давніх-давен були у кожній українській хаті. А в теперішній час їх мало де можна побачити. Але така річ прикрашає оселю та робить її індивідуальною.

Марина ділиться секретом виготовлення: «В процесі створення оберега я постійно думаю про ту людину, для якої його роблю, відчуваю її енергетику, настрій, характер. Оберіг завжди виготовляю по добрій волі та від чистої душі. Це є непростий і трудомісткий процес, який складається з кількох етапів. Перш за все – це є задум композиції. Далі: підготовка основи – зерна, кожне з яких має символічне значення. Зібравши і підготувавши все необхідне, починається формування оберегу, посадка зерен та інших елементів на основу за допомогою клею. Потім здійснюється фарбування. І в останню чергу лакування, щоб оберіг добре зберігався».

Диригент Мирон Юсипович є автором численних віршів та есеїв. Кілька збірок його віршів вийшли друком впродовж останніх років, і багато поезій із них – присвячені музиці. «У поезії я не професіонал і те, що пишу, має радше соціальний характер. Висока музика потребує високого слова. Мої ж вірші – це можливість висловити власну і громадянську позицію та передати стан душі як рефлексії через якийсь музичний твір», − розповів диригент в одному з інтерв’ю.

Один з віршів Мирона Юсиповича присвячений опері «Лоенґрін» Р. Ваґнера, постановка якої під його орудою відбулася на сцені Львівської опери у 2019 році. У вірші загострені морально-етичні колізії, у які потрапляють герої. «Тут постає питання Віри у реальне добро, яке доведене не на словах, а у реальних вчинках, що дає силу і гарантує успіх», − наголошує автор.

Лоенґрін

Цей відблиск срібла

Чистого на гладі

В могутнім спокої

Священної ріки!

   Не – у гордині-німбі.

   Не в тирана владі! –

   Явивсь до вас – мов дар

   Із Божої руки –

І сяє меч святий!

Що морок розтинає,

Щоб страх пропав і зло.

І серце ожило!

   І Правда – вже не сон!

   Добро перемагає!

   Бо мудрістю сія

   Ясне його чоло.

Та сумніву змія

У серці причаїлась,

Отрута Зла – їдка!

Плоть немічну ятрить

   І ні вночі, ні вдень

   Вже спокою немає,

   Душа – мов тля сліпа, −

   Вперто в вогонь летить.

Так пусто стало враз…

Знов гладь води сріблиться,

Як сумно й невблаганно

Цей білий птах з’явивсь!

   Він Лицаря …забрав, −

   Була слабкою Віра!

   І Він пішов від вас…

   Чи прийде ще колись?

Спілкувалися Стефанія Олійник, Олена Храмова