Балет

Коstume rehearsal – “Le Sacre du printemps” (The Rite of Spring), “Pulcinella”

Igor Stravinsky
Коstume rehearsal - "Le Sacre du printemps" (The Rite of Spring), "Pulcinella"
ballet
120 Minutes.

 

Stages
Диригент-постановник
Libretto
The Rite of Spring by Igor Stravinsky

The Rite of Spring by Igor Stravinsky

In “The Rite of Spring” there is no clear plot. No wonder the ballet has a subtitle “Pictures of Pagan Russia” given by the composer himself.

On the eve of the Holy Spring Day, which symbolizes the awakening of nature and new life, the tribe is gathering near sacred tumulus. Young boys and girls rejoice doing round dances. Their dances implement fragments of everyday life and work. In the movements we can guess how the young men plough fields and how the girls spin. Gradually, the dance is turning wild. Young men wish to boast of their strength and courage and start playing the Game of Two Cities (Jeu des cités rivales). Elders and the Wisest Man come, interrupting the orgy. The Wisest Man calls young men for wisdom and tries to calm them down. Hilarious rejoicing wears away and the girls gather around the fire. They know that, according to the rite, one of them must be sacrificed the god of the spring and the forces of nature for the soil to be generous to humans and pleased them with fertility and rich harvest.
After traditional ceremony a girl, Chosen one, comes forward, the one, who is chosen to die for the benefit of her congeners. She starts a sacred dance, the pace of which is constantly increasing and, in the end, the exhausted girl falls dead. The sacrifice is made, and the soil blooms around, spring comes, promising people warmth and bliss.

Pulcinella by Igor Stravinsky

The plot is based on the Neapolitan tale of the early 18th century “Four Pulcinellas” and is typical of the Italian comedy of masks. Beautiful Prudenza and Rossetta reject courtesy of the gallant gentlemen Cloviello and Florindo, giving preference to Pulcinella who dances and plays the violin, but he loves Pimpinella … This, funny in its “dramatism”, conflict includes jealousy, fights, imagined death and resurrections, but has happy end.

About show
Балети «Весна священна» i «Пульчинелла» у творчій спадщині  Ігоря  Стравінського

 

   У репертуар Львівської національної опери в рамках проекту «Український прорив» увійшли два балети –  «Пульчинелла» та «Весна священна» видатного композитора ХХ століття Ігоря Стравінського (1882 – 1971), який ніколи не заперечував свого українського походження.

   Стравінський народився у сім’ї соліста Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі, баса Федора Стравінського, що походив зі старовинного козацького роду Сулими, і розпочинав свою кар’єру співака саме в Київському оперному театрі. Як зазначав сам композитор, отой давній документальний факт стерся у життєвих перипетіях. Проте – не з пам’яті! Композитор відновив своє історичне прізвище Стравінського-Сулими для сина Святослава, який став відомим на теренах Європи та Америки піаністом.

Мати композитора Ганна Холодовська, киянка, дуже любила приїжджати в своє рідне помістя в Устилузі, що на Волині. Тут гостював і її син Ігор. Він закохався не тільки в природу волинського краю, а й у свою двоюрідну сестру – Катерину Носенко, з якою одружився в 1906 р. Саме тут збудував дім, до якого вечорами долинали з усіх куточків села співи молоді на вулицях; саме сюди, за словами композитора – «у райський куточок для творчості», він повертався протягом кількох років, перед остаточною еміграцією у Швейцарію, згодом – Францію, США… Працюючи в Устилузі, зокрема, над балетом «Весна священна», запрошував до себе лірника, щоби зблизька й безпосередньо послухати народну пісню чи думу.

До 20-річного віку Ігор Стравінський не думав обирати шлях професійного музиканта чи композитора, хоч змалку навчався гри на фортепіано. Здобував освіту на юридичному факультеті Санкт-Петербузького університету і продовжував займатися музикою приватно; першим його педагогом із гармонії (мабуть, не випадково) був українець Федір Якименко (рідний брат відомого українського композитора Якова Степового). «Другим батьком» Стравінський вважав композитора Миколу Римського-Корсакова, у якого приватно навчався впродовж 1902-1908 рр. Приклад вчителя та його музична мова мали найбільший вплив на ранню творчість молодого композитора: Стравінський переймає яскраву барвистість оркестру, колористику гармонії та мелодики, звернення до казкової та фольклорної тематики.

Такою яскравою і колоритною є музика трьох ранніх балетів І.Стравінського («Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна»). З них саме «Весна священна» містить настільки оригінальні музичні знахідки – у сфері ритму, оркестрування та опрацювання фольклорних мелодій, що значно випереджували свій час (наче пророкували динаміку руху і все швидшого темпу усього ХХ століття), і прославили Стравінського спочатку у колі митців-послідовників, згодом – в широких колах слухачів, які далеко не одразу сприйняли цей твір.

Прем’єра «Весни священної» відбулася 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських полів у Парижі. Декорації й костюми були створені за ескізами знаменитого художника Миколи Реріха, хореографію здійснив видатний танцівник і хореограф Вацлав Ніжинський. Незважаючи на сузір’я знаменитостей, вистава зазнала провалу. Передовсім, через незвичну хореографію й не менш незвичну музичну мову. Проте видатний антрепренер Сергій Дягілєв, який замовляв композиторам музику для балетів так званих «Російських сезонів у Парижі» й любив усе нове, навіть ризиковане, підкреслив: «От це дійсна перемога! Хай собі свистять і біснуються! Побачите наслідки». І справді. За дуже короткий час балет І. Стравінського став одним із найпопулярніших у світі.

Між балетами «Весна священна» (1913) і «Пульчинелла» (1920) – невелика часова дистанція. Однак вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками зі зверненням до фольклорної тематики, то вже «Пульчинела» – це перший крок І.Стравінського в напрямку неокласицизму. Композитор писав: «Пульчинелла» був моїм відкриттям минулого, моїм хрещенням, завдяки якому стали можливими всі мої наступні твори». У цих словах автор відзначає естетику нового неокласичного напрямку, яка полягала в зверненні до музики та образів давніх епох (від Античності до Романтизму), запозичення чи відтворення в музиці ХХ століття музичних прийомів, здавалось, уже забутого, минулого. Звернення до мистецтва давнини ставало для митців своєрідним пошуком духовної опори, особливо після пережитого жаху Першої світової війни. «Неокласичний період» у Стравінського протривав аж 30 років…

Балет «Пульчинелла» створений Стравінським на замовлення Сергія Дягілєва, який шукав свіжого сюжету для вистави на свої балетні сезони в Парижі. В Італії він натрапив на оповідь про Пульчинеллу – персонажа з традиційної італійської комедії дель арте (так-звана «комедія масок», де кожен актор виступав у масці та уособлював певний типаж). В основі сюжету – походеньки  Пульчинелли, який закоханий у Пампінеллу, як і його друг Флоріндо – в красуню Пруденцу та Клов’єлло – в Розетту. Молоді люди ревнують, сваряться, миряться, однак все в них завершується щасливо. Дягілєв вирішив, що цей балет мав би обов’язково йти з автентичною музикою, тобто з епохи бароко. Його вибір упав на Д.Перголезі, автора першої комічної опери «Cлужниця-пані» та інших композиторів тієї доби. Щоб ця музика звучала більш сучасно, став думати про аранжування. І в 1919 р. р запропонував це зробити І.Стравінському. Композитор спочатку відмовився, а потім передумав і натхненно взявся за роботу.

    Прем’єра балету відбулася 15 травня 1920 р. в театрі Ґранд Опера в Парижі. Ескізи костюмів і декорацій створив Пабло Пікассо (що зумовило великий успіх балету), хореографом був Леонід Мясін, диригував Ернст Ансерме.

На сцені Львівської Національної Опери впродовж однієї вистави під назвою «Правда під маскою» два кардинально різні балети І. Стравінського несподівано постануть у цілісній єдності через модерну пластику італійського хореографа Марчелло Алджері, режисурі Василя Вовкуна та під орудою відомого американського диригента українського походження Теодора Кучара.

2
IMG_3396
_MG_2571-1
_MG_2593
IMG_3387
IMG_3358
IMG_3341
IMG_3302
IMG_3284
IMG_3281
IMG_3275
2-1
1
_MG_3490
IMG_3421
IMG_3448
_MG_3513
_MG_3546 - копия
1 -Обрана по ценру
IMG_3628
IMG_3616
IMG_3631 - копия
The Rite of Spring by Igor Stravinsky

In 2018 the legendary ballet of Igor Stravinsky “The Rite of Spring” celebrates its 105 anniversary. The plot is based on Stravinsky’s dream, in which he saw the ancient rite – a young girl surrounded by the elders is dancing to exhaustion to awake the spring and dies.
From the scandal to the masterpiece – such was a predictably thorny path of the ballet of Igor Stravinsky “The Rite of Spring” in the history of world art. “The score written by the composer will be understood only in 1940,” said one of the theater critics after the premiere, which made the highly respected Parisian audience feel a deep cultural shock. These words proved to be prophetic. The fantastic alliance of the talents of three geniuses – Stravinsky, Roerich, and Nezhinsky – produced an absolutely innovative performance that possesses the most inexhaustible energy and such a power to influence the viewer that its secret has not been uncovered to this day.
The premiere of “The Rite of Spring” was on May 29, 1913. The work of Igor Stravinsky is considered to be one of the most influential in the history of ballet, however it is most controversial. With its wild energy “The Rite of Spring” literally broke the rules of classical music. The ballet lasts only 33 minutes and is a reconstruction of the pagan ritual in Russia. There is no clear plot; during the celebration a girl is chosen to be sacrificed for spring to come. Both music and dances were revolutionary. Complex rhythmic structures, dissonances and strange sounds were used. Choreography created by legendary Vaclav Nezhinsky challenged the established norms. The movements of the bodies were sharp and fractured, which directly contradicted the elegant forms of traditional ballet. The ballet was presented by Sergey Diaghilev, and the scenery was created by Nicholas Roerich.
Several books were written about then music and choreography of “The Rite of Spring” that revolutionized classical music and dance. However, the ballet was hissed off during the premiere because music and dances were too harsh and “wild”, too stunning for the exquisite taste of the musical elite. The world was simply unprepared for the release of such a work. The premiere took place in a theater on the Champs Elysees in Paris and the audience started a riot. Just a few minutes after the beginning of the ballet, some began to boo. And there were those who supported Stravinsky and his work. The two camps almost began to fight in the theater, while the ballet was still on the stage. The police were called, but before the beginning of the second part, they already lost control of the situation. The noise from the audience was so loud that the dancers on the stage were not able to hear music. Nezhinsky sit on the brink of the stage and shouted cues, so that the dancers could hear him. The reaction of the audience was so strong that the composer was forced to flee the theater before the performance finished. Although “The Rite of Spring” is now considered to be a music masterpiece, the work is definitely one of the most controversial in the history of classical music.

Ігор Стравінський "Пульчинелла"

Протягом 1919 -1920 років знаменитий композитор Ігор Стравінський працював над балетом зі співом «Пульчинелла», який він задумав одну дію. В основу даного твору покладена музика Перголезі, Галло та інших композиторів XVIII століття. Вперше вона прозвучала в травні 1920 року в паризькій Гранд-опера. Оркестром диригував Е. Ансерме. Традиційна італійська комедія дель арте стала для Стравінського натхненням під час створення даного балету, головним героєм якого став Пульчинела. Танцівником Леонідом Мясіним було написано лібрето і придумана хореографія. Легендарний художник Пабло Пікассо працював над створенням декорацій і костюмів для балету.
Організатору «Російських сезонів» Сергію Дягілєву вдалося зібрати талановитий колектив. Він задумав постановку, грунтуючись на лібрето XVIII століття. Автентична музика того часу мала стати основою балету. Спочатку Дягілєва зацікавили твори Джованні Перголезі. Деякі історики писали, що музика саме цього композитора звучить в «Пульчинеллі». Насправді для балету використовувалися мелодії і інших композиторів – Карло Ігнаціо Монца, Уніко Віллема ван Вассенара і Доменіко Галло. Частина дослідників стверджує, що в балеті звучить навіть музика Алессандро Паріотті.
У 1919 р диригентом Е. Ансерме було написано листа Ігорю Стравінському, якого той просив про аранжування мелодій XVIII століття. Спочатку композитору ця ідея не припала до душі, але після знайомства з матеріалом з лондонських і неаполітанських бібліотек, який йому надав Дягілєв, Стравінський змінив своє рішення і почав працювати над аранжуваннями.
У музичній основі і сюжеті «Пульчинелли» багато запозичень, що належать до пізнього бароко. Стравінський же зробив ухил в легку і примхливу музику. Вона більше лягала на комічний сюжет балету. Композитору довелося досконально пересотворити старовинні мелодії. Частину текстур і тим він запозичив, але осучаснив їх.
Свою сюїту Стравінський закінчив в 1922 році. Бостонський симфонічний оркестр зіграв її на прем’єрі в грудні того ж року. За диригентським пультом стояв П’єр Монтес.
У первинному варіанті були відсутні партії вокалу. Стравінський повертався до роботи над сюїтою в 1949 і 1965 роках. На думку істориків музики, некласичний період композитора почався саме з цього твору. У фінальному варіанті «Пульчинелли» беруть участь «ріпіено» (у складі трьох контрабасів, трьох віолончелей, чотирьох альтів і восьми скрипок), «концерт» (в складі контрабаса, віолончелі, альта і двох скрипок), тромбон, труба, два роги, два фагота, два гобоя, дві флейти пікколо і три сольних виконавця (бас, тенор і сопрано).
Варто зазначити, що цей балет став основою для написання Стравінським деяких інших творів в новій стильовій манері – неокласицизмі.

Upcoming events
print*The theater reserves the right to replace performers
11 September 2017
print*The theater reserves the right to replace performers