Балет

Premiere (The Rit”Le Sacre du printemps”e of Spring), “Pulcinella”

Igor Stravinsky
Premiere "Le Sacre du printemps"(The Rite of Spring), "Pulcinella"
ballet
120 Minutes.

Stages
Диригент-постановник
Libretto
Conceptual idea

Many choreographers from different theaters created ballets “Pulcinella” and “The Rite of Spring” as two different productions that could exist separately.  However we decided to create a single integral production in which these two ballets with such a different music style are the parts of a single action. It interprets two basic aspects of life. “Pulcinella” – is a symbol of reality (comedy, joke, and virtual game), symbol of everything that is hidden beneath the mask and is ready to change with ruse, according to circumstances; symbol of pretended truth that diverts our attention from minor events. However “The Rite of Spring” is a true reality that lives inwardly, in the deep subconscious dimensions, and affects all our decisions, that is, Eros e Thanatos (stress and fear of death – according to Freud).

So, on the one hand there is the mask, beneath which we hide our “ego”, on the other hand – “ego” appears as the truth.

This new choreographic production of “Truth beneath the Mask” tries to show the face of life and its facets, and to pave the way between good and evil, between love and pharisaism …

   The main idea of ​​this ballet is to search for the effective pure power that sleeps for a long time under the mantle of winter, war, terrorism, and which suddenly explodes, embraces the world, rejecting the false tragicomedies which we experience in order to fill a sense of true reality, reconstructed, reorganized, and full of power of Genesis.

   This power is human love in its most significant and true aspect, which symbolizes the action of creation of space and joy by God. In act one, the mask represents lie, despite the fact that Pulcinella is a character full of love and generosity; in act two the sacrifice is emphasized, which, although meaning the violence, hides the power of a person who strives for Spring.

In the context of world culture the concept of the performance “Truth beneath the Mask” expresses the rejection of any idea that is not universal, but rather – on the contrary: it is the same everywhere and at whatever time.

This ballet is the anthem for the harmony of relationship between a man and a woman, the union of peoples and nations, not theoretically, but “in the depths of the flesh”; union of heaven and earth. It is a dance of life and death, eternal universal freedom and love.

Marcello Algeri (Italy), choreographer

Vasyl Vovkun, artistic director-producer

Synopsis

I. Stravinsky. “Pulcinella”
A comedy or a joke

“Pulcinella” in its grotesque and allegorical manner tells the original story about the life of the famous Italian character of the theater del arte; about a mask and a false self-esteem based on a metaphorical vision and an ironic reality with an appeal to literature (from Pirandello’s book “One, No One, One Thousand”); with the apprehension of light and shadow (Caravaggio) and metaphorical interpretation of the philosophy of a mirror: an inability of a modern person to imagine him/herself in the contemporary world really and the need to invent a character which is able to communicate in the world of lie and illusion, that is in the virtual world.
Dance, in this case, has modern and neoclassical code, expresses an ironic and infamous smile, and at the same time represents artificial reality and artefacts – through the vision of a comedy, which, unfortunately, never ceases to be created and re-created. It is unbalanced, uneven in the virtual world, and opens the way to the act two, where the dance returns to two primary feelings which, according to Freud, determine the world (Eros e Thanatos).
We are not tired to wear mask every day (1 / One-no one: one hundred thousand) before others and before ourselves …
What others see in us is an image, often a reflection (2 / Mirror), in which we pretend to be someone else. It resembles the mirror space, where one surface resembles water and human soul, and this is achieved by a play of reflections, the rules of which are ambiguous.
Thus, the mirror becomes the instrument of knowledge, the object-bridge between reality and fantasy, the metaphor of our life. What is truth? When does right become left in the mirror…? Maybe we are someone else or not? (3 / Inverse symmetry).
An interesting thing in the modern world is that when you want to establish contact with someone, you need to find a character for communication, but he/she is not what we are… And slowly we start to trust in this character. (“You forget about the “person” and trust in the “character”) (4 / Real person or character)”.
This character distorts reality and allows you to hide (5 / To hide where there is more light). To hide is the initial reaction of a person, which arises from the fear of being oneself, of being condemned by oneself, and the way to close (hide) ones personality, and to show another identity, that differs from the real one. But the mask reveals the face of truth more than what lies beneath it, because as a result the existence turns into what it pretended to be, since each mask has a “hole” from which the truth flows (6 / Light and shadow).
Sometimes we do not understand what is better: to be oneself and try to improve, or to be “beneath the mask”? The masking mechanism creates an environment built on illusions (7 / Joke, loneliness of Pulcinella), which contains many “friends”, which disguises great loneliness.
Finally, the true character of Pulcinella is born: intelligent, capricious, cunning, with many faces and facets, but with a big heart full of “lonely love”.

Sequence of “Pulcinella” episodes

1. One-no one: one hundred thousand
2. Mirror
3. Inverse symmetry
4. Real person or character
5. To hide where there is more light
6. Light and shadow (according to Caravaggio)
7. Joke, loneliness of Pulcinella

I. Stravinsky. “The Rite of Spring”:
Reality and equilibrium

The act two, “The Rite of Spring”, is born from Pulcinella’s loneliness. This act is the most important and tells about reality; hidden reality, which inevitably causes the return of the primary feelings that underlie the world: “eros and fear of death” (according to Freud). The girl, chosen to be sacrificed, represents all of us: we also sacrifice in the name of false ideals in the perspective of our Spring, full of hopes (things) that are never realized…
Full merger of dance and music, projection and absolute coordination between the scores – choreographic and musical, shows this reality. The modern dance is used to present inevitability of adopting the code of reading, because only in the dance and through the dance the hidden truth is interpreted.
The interpretation of the “The Rite of Spring” is devoid of any folklore figurative style, it remains natural successor of the original, but is deprived (released) of any historical reference (communication).
“Spring” is projected into timeless dimension and without a specific history, it is the Earth-Mirror, and there are sour reflexes from the ancient tribal rite …
Facing the horror of the future sacrifice, the main heroine nervously dances a violent solo before panic and confusion, in a true fever of sensual tension that radiates the desire to escape from its own destiny, but realizes that purification will come only through sacrifice; brings the idea of rebirth of the New World.
From this death, not only the physical but also the spiritual and intellectual one, the final is transformed, when the heroes are finally getting rid of the masks through the return to the initial instincts, when the balance between Shadow and Light through the Good and Love was found, to show people the path to a decent world, where the real life dominates …
In the “mythical arena”, where the fiery violent struggle takes place between opposite genders, between different peoples (2 / War) (“men on one side, women on the other; always against and always together), there is the disappointment and awkwardness of the choreographic lines regarding monumental music of Stravinsky (3 / Life). The giant choreographic fresco embodies vain struggle against death, the struggle that is ineffective, but with feelings of joy and self-sacrifice (4 / Shadow and Light), which concentrates on the image of one heroine (here is the reference to the image of loneliness from the act one). This image becomes a symbol of individual freedom (the end of the act two “Spring”). (6 / Sacrifice).
At the end of the production there is the final musical reprise, when the Equilibrium (Balance) is sought between Shadow and Light through Intelligence and Love, in order to restore balance and give a hope to humanity. (1 / Equilibrium between Good and Evil).

Sequence of “The Rite of Spring” episodes
1. Introduction. Worship the Earth
2. Spring fortune-telling, girls dance
3. The game of kidnapping
4. Spring dances
5. Ritual games
6. Arrival of the Sage
7. Dance of the Earth
8. Magic circles of girls
9. Glorification of the Chosen
10. Addressing ancestors
11. Ritual actions of ancestors
12. Sacrificial dance of the Chosen

Note: part № 7 (the introduction to the second part of the “Sacrifice”) from the original score is not performed.

About show
Балети «Весна священна» i «Пульчинелла» у творчій спадщині  Ігоря  Стравінського

У репертуар Львівської національної опери в рамках проекту «Український прорив» увійшли два балети – «Пульчинелла» та «Весна священна» видатного композитора ХХ століття Ігоря Стравінського (1882 – 1971), який ніколи не заперечував свого українського походження.
Стравінський народився у сім’ї соліста Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі, баса Федора Стравінського, що походив зі старовинного козацького роду Сулими, і розпочинав свою кар’єру співака саме в Київському оперному театрі. Як зазначав сам композитор, отой давній документальний факт стерся у життєвих перипетіях. Проте – не з пам’яті! Композитор відновив своє історичне прізвище Стравінського-Сулими для сина Святослава, який став відомим на теренах Європи та Америки піаністом.
Мати композитора Ганна Холодовська, киянка, дуже любила приїжджати в своє рідне помістя в Устилузі, що на Волині. Тут гостював і її син Ігор. Він закохався не тільки в природу волинського краю, а й у свою двоюрідну сестру – Катерину Носенко, з якою одружився в 1906 р. Саме тут збудував дім, до якого вечорами долинали з усіх куточків села співи молоді на вулицях; саме сюди, за словами композитора – «у райський куточок для творчості», він повертався протягом кількох років, перед остаточною еміграцією у Швейцарію, згодом – Францію, США… Працюючи в Устилузі, зокрема, над балетом «Весна священна», запрошував до себе лірника, щоби зблизька й безпосередньо послухати народну пісню чи думу.
До 20-річного віку Ігор Стравінський не думав обирати шлях професійного музиканта чи композитора, хоч змалку навчався гри на фортепіано. Здобував освіту на юридичному факультеті Санкт-Петербузького університету і продовжував займатися музикою приватно; першим його педагогом із гармонії (мабуть, не випадково) був українець Федір Якименко (рідний брат відомого українського композитора Якова Степового). «Другим батьком» Стравінський вважав композитора Миколу Римського-Корсакова, у якого приватно навчався впродовж 1902-1908 рр. Приклад вчителя та його музична мова мали найбільший вплив на ранню творчість молодого композитора: Стравінський переймає яскраву барвистість оркестру, колористику гармонії та мелодики, звернення до казкової та фольклорної тематики.
Такою яскравою і колоритною є музика трьох ранніх балетів І.Стравінського («Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна»). З них саме «Весна священна» містить настільки оригінальні музичні знахідки – у сфері ритму, оркестрування та опрацювання фольклорних мелодій, що значно випереджували свій час (наче пророкували динаміку руху і все швидшого темпу усього ХХ століття), і прославили Стравінського спочатку у колі митців-послідовників, згодом – в широких колах слухачів, які далеко не одразу сприйняли цей твір.
Прем’єра «Весни священної» відбулася 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських полів у Парижі. Декорації й костюми були створені за ескізами знаменитого художника Миколи Реріха, хореографію здійснив видатний танцівник і хореограф Вацлав Ніжинський. Незважаючи на сузір’я знаменитостей, вистава зазнала провалу. Передовсім, через незвичну хореографію й не менш незвичну музичну мову. Проте видатний антрепренер Сергій Дягілєв, який замовляв композиторам музику для балетів так званих «Російських сезонів у Парижі» й любив усе нове, навіть ризиковане, підкреслив: «От це дійсна перемога! Хай собі свистять і біснуються! Побачите наслідки». І справді. За дуже короткий час балет І. Стравінського став одним із найпопулярніших у світі.
Між балетами «Весна священна» (1913) і «Пульчинелла» (1920) – невелика часова дистанція. Однак вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками зі зверненням до фольклорної тематики, то вже «Пульчинела» – це перший крок І.Стравінського в напрямку неокласицизму. Композитор писав: «Пульчинелла» був моїм відкриттям минулого, моїм хрещенням, завдяки якому стали можливими всі мої наступні твори». У цих словах автор відзначає естетику нового неокласичного напрямку, яка полягала в зверненні до музики та образів давніх епох (від Античності до Романтизму), запозичення чи відтворення в музиці ХХ століття музичних прийомів, здавалось, уже забутого, минулого. Звернення до мистецтва давнини ставало для митців своєрідним пошуком духовної опори, особливо після пережитого жаху Першої світової війни. «Неокласичний період» у Стравінського протривав аж 30 років…
Балет «Пульчинелла» створений Стравінським на замовлення Сергія Дягілєва, який шукав свіжого сюжету для вистави на свої балетні сезони в Парижі. В Італії він натрапив на оповідь про Пульчинеллу – персонажа з традиційної італійської комедії дель арте (так-звана «комедія масок», де кожен актор виступав у масці та уособлював певний типаж). В основі сюжету – походеньки Пульчинелли, який закоханий у Пампінеллу, як і його друг Флоріндо – в красуню Пруденцу та Клов’єлло – в Розетту. Молоді люди ревнують, сваряться, миряться, однак все в них завершується щасливо. Дягілєв вирішив, що цей балет мав би обов’язково йти з автентичною музикою, тобто з епохи бароко. Його вибір упав на Д.Перголезі, автора першої комічної опери «Cлужниця-пані» та інших композиторів тієї доби. Щоб ця музика звучала більш сучасно, став думати про аранжування. І в 1919 р. р запропонував це зробити І.Стравінському. Композитор спочатку відмовився, а потім передумав і натхненно взявся за роботу.
Прем’єра балету відбулася 15 травня 1920 р. в театрі Ґранд Опера в Парижі. Ескізи костюмів і декорацій створив Пабло Пікассо (що зумовило великий успіх балету), хореографом був Леонід Мясін, диригував Ернст Ансерме.
На сцені Львівської Національної Опери впродовж однієї вистави під назвою «Правда під маскою» два кардинально різні балети І. Стравінського несподівано постануть у цілісній єдності через модерну пластику італійського хореографа Марчелло Алджері, режисурі Василя Вовкуна та під орудою відомого американського диригента українського походження Теодора Кучара.

2
_MG_2571-1
_MG_2593
IMG_3421
IMG_3396
IMG_3387
IMG_3358
IMG_3341
IMG_3302
IMG_3284
IMG_3281
IMG_3275
2-1
1
IMG_3448
_MG_3490
_MG_3513
_MG_3546 - копия
1 -Обрана по ценру
IMG_3616
IMG_3628
IMG_3631 - копия
Ігор Стравінський "Пульчинелла"

Протягом 1919 -1920 років знаменитий композитор Ігор Стравінський працював над балетом зі співом «Пульчинелла», який він задумав одну дію. В основу даного твору покладена музика Перголезі, Галло та інших композиторів XVIII століття. Вперше вона прозвучала в травні 1920 року в паризькій Гранд-опера. Оркестром диригував Е. Ансерме. Традиційна італійська комедія дель арте стала для Стравінського натхненням під час створення даного балету, головним героєм якого став Пульчинела. Танцівником Леонідом Мясіним було написано лібрето і придумана хореографія. Легендарний художник Пабло Пікассо працював над створенням декорацій і костюмів для балету.
Організатору «Російських сезонів» Сергію Дягілєву вдалося зібрати талановитий колектив. Він задумав постановку, грунтуючись на лібрето XVIII століття. Автентична музика того часу мала стати основою балету. Спочатку Дягілєва зацікавили твори Джованні Перголезі. Деякі історики писали, що музика саме цього композитора звучить в «Пульчинеллі». Насправді для балету використовувалися мелодії і інших композиторів – Карло Ігнаціо Монца, Уніко Віллема ван Вассенара і Доменіко Галло. Частина дослідників стверджує, що в балеті звучить навіть музика Алессандро Паріотті.
У 1919 р диригентом Е. Ансерме було написано листа Ігорю Стравінському, якого той просив про аранжування мелодій XVIII століття. Спочатку композитору ця ідея не припала до душі, але після знайомства з матеріалом з лондонських і неаполітанських бібліотек, який йому надав Дягілєв, Стравінський змінив своє рішення і почав працювати над аранжуваннями.
У музичній основі і сюжеті «Пульчинелли» багато запозичень, що належать до пізнього бароко. Стравінський же зробив ухил в легку і примхливу музику. Вона більше лягала на комічний сюжет балету. Композитору довелося досконально пересотворити старовинні мелодії. Частину текстур і тим він запозичив, але осучаснив їх.
Свою сюїту Стравінський закінчив в 1922 році. Бостонський симфонічний оркестр зіграв її на прем’єрі в грудні того ж року. За диригентським пультом стояв П’єр Монтес.
У первинному варіанті були відсутні партії вокалу. Стравінський повертався до роботи над сюїтою в 1949 і 1965 роках. На думку істориків музики, неокласичний період композитора почався саме з цього твору. У фінальному варіанті «Пульчинелли» беруть участь «ріпіено» (у складі трьох контрабасів, трьох віолончелей, чотирьох альтів і восьми скрипок), «концерт» (в складі контрабаса, віолончелі, альта і двох скрипок), тромбон, труба, два роги, два фагота, два гобоя, дві флейти пікколо і три сольних виконавця (бас, тенор і сопрано).
Варто зазначити, що цей балет став основою для написання Стравінським деяких інших творів в новій стильовій манері – неокласицизмі.

The Rite of Spring by Igor Stravinsky

In 2018 the legendary ballet of Igor Stravinsky “The Rite of Spring” celebrates its 105 anniversary. The plot is based on Stravinsky’s dream, in which he saw the ancient rite – a young girl surrounded by the elders is dancing to exhaustion to awake the spring and dies.
From the scandal to the masterpiece – such was a predictably thorny path of the ballet of Igor Stravinsky “The Rite of Spring” in the history of world art. “The score written by the composer will be understood only in 1940,” said one of the theater critics after the premiere, which made the highly respected Parisian audience feel a deep cultural shock. These words proved to be prophetic. The fantastic alliance of the talents of three geniuses – Stravinsky, Roerich, and Nezhinsky – produced an absolutely innovative performance that possesses the most inexhaustible energy and such a power to influence the viewer that its secret has not been uncovered to this day.
The premiere of “The Rite of Spring” was on May 29, 1913. The work of Igor Stravinsky is considered to be one of the most influential in the history of ballet, however it is most controversial. With its wild energy “The Rite of Spring” literally broke the rules of classical music. The ballet lasts only 33 minutes and is a reconstruction of the pagan ritual in Russia. There is no clear plot; during the celebration a girl is chosen to be sacrificed for spring to come. Both music and dances were revolutionary. Complex rhythmic structures, dissonances and strange sounds were used. Choreography created by legendary Vaclav Nezhinsky challenged the established norms. The movements of the bodies were sharp and fractured, which directly contradicted the elegant forms of traditional ballet. The ballet was presented by Sergey Diaghilev, and the scenery was created by Nicholas Roerich.
Several books were written about then music and choreography of “The Rite of Spring” that revolutionized classical music and dance. However, the ballet was hissed off during the premiere because music and dances were too harsh and “wild”, too stunning for the exquisite taste of the musical elite. The world was simply unprepared for the release of such a work. The premiere took place in a theater on the Champs Elysees in Paris and the audience started a riot. Just a few minutes after the beginning of the ballet, some began to boo. And there were those who supported Stravinsky and his work. The two camps almost began to fight in the theater, while the ballet was still on the stage. The police were called, but before the beginning of the second part, they already lost control of the situation. The noise from the audience was so loud that the dancers on the stage were not able to hear music. Nezhinsky sit on the brink of the stage and shouted cues, so that the dancers could hear him. The reaction of the audience was so strong that the composer was forced to flee the theater before the performance finished. Although “The Rite of Spring” is now considered to be a music masterpiece, the work is definitely one of the most controversial in the history of classical music.

Upcoming events
2018
24
Oct.
Wednesday
18:00-20:00 | 50-500 grn
Львівський національний академічний театр опери та балету
Choose dayBuy ticket
2018
02
Nov.
Friday
18:00-20:00 | 80-600 grn
Львівський національний академічний театр опери та балету
Choose dayBuy ticket
2018
08
Dec.
Saturday
19:00:00-21:00:00 | 80-600 grn
Львівський національний академічний театр опери та балету
Choose dayBuy ticket
2018
09
Dec.
Sunday
18:00-20:00 | 50-500 grn
Львівський національний академічний театр опери та балету
Choose dayBuy ticket
ballet "Pulcinella" I.Stravinsky
Pulcinella

Serhiy Kachura

Adel Kinzikeyev Лаурет міжнародного конкурсу

Yevheniy Svetlitsa Honored Artist of Ukraine

Pimpinella

Jaryna Kotys дипломант міжнародного конкурсу

Victoria Dymovska заслужена артистка України

Nataliya Pelo

Albina Jakimenko лауреат премії ім. В. Писарєва

Cloviello

Arsen Marusenko

Андрій Адонін

Віктор Маліновський

Florindo

Володимир Судомляк

Костянтин Гуляй

Sviatoslav Kashchiy

Rosetta

Вікторія Зварич

Inna Kluchnyk

Prudenza

Yuliya Yermolenko

Daryna Kiryk

Наталія Рузяк

Women from Naples

Роксоляна Іскра

Наталія Рузяк

Анастасія Гнатишин

Ірина Довгановська

Марія Потапова

Inna Kluchnyk

Зоряна Дворська

Romana Dumanska дипломант міжнародного конкурсу

Дарія Косміна

Вікторія Зварич

Юлія Рижа

Pimpinella ІІ

Уляна Барна

Марія Потапова

Pimpinella ІІI

Анастасія Бондарь

Ірина Довгановська

Pulcinella ІІ

Мирослав Мельник

Сергій Ломовицький

Pulcinella ІІI

Андрій Адонін

Руслан Диня

Women

Наталія Рузяк

Romana Dumanska дипломант міжнародного конкурсу

Inna Kluchnyk

Daryna Kiryk

Марія Потапова

Ірина Довгановська

Роксоляна Іскра

Зоряна Дворська

Вікторія Зварич

Men

Костянтин Гуляй

Bohdan Kluchnyk

Мирослав Мельник

Руслан Диня

Сергій Ломовицький

Віктор Маліновський

Святослав Кащій

Sviatoslav Kashchiy

Віктор Гацелюк

Андрій Адонін

Володимир Судомляк

Олег Ласка

Владислав Шевченко

Юрій Мартин

Vocal
Soprano

Svitlana Mamchur Honored Artist of Ukraine

Lyubov Kachala заслужена артистка України

Liliya Nikitchuk

Tenor

Oleh Lanovyy лауреат міжнародного конкурсу

Олег Садецький

Олег Лихач народний артист України

Bass

Roman Chabaranok

Volodymyr Shynkarenko дипломант міжнародного конкурсу

ballet "The Rite of Spring" (Le Sacre du printemps) I.Stravinsky
Chosen One

Jaryna Kotys дипломант міжнародного конкурсу

Victoria Dymovska заслужена артистка України

Albina Jakimenko лауреат премії ім. В. Писарєва

Her Lover

Serhiy Kachura

Adel Kinzikeyev Лаурет міжнародного конкурсу

Yevheniy Svetlitsa Honored Artist of Ukraine

Arsen Marusenko

Women

Nataliya Pelo

Вікторія Зварич

Дарія Косміна

Наталія Рузяк

Роксоляна Іскра

Марія Потапова

Ірина Довгановська

Romana Dumanska дипломант міжнародного конкурсу

Уляна Барна

Анастасія Бондарь

Анастасія Гнатишин

Зоряна Дворська

Олеся Марчук

Ольга Полякова

Ірена Бабенко

Ксенія Русіна

Men

Мирослав Мельник

Андрій Адонін

Sviatoslav Kashchiy

Руслан Диня

Володимир Судомляк

Костянтин Гуляй

Bohdan Kluchnyk

Сергій Ломовицький

Олег Ласка

Arsen Marusenko

Віктор Гацелюк

Юрій Мартин

Владислав Шевченко

print*The theater reserves the right to replace performers
11 September 2017
print*The theater reserves the right to replace performers