News

Be first to know about events in out Opera

Про творчі плани і важливі здобутки на кар’єрному шляху диригента Мирона Юсиповича

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

До 120-річчя Львівської національної опери працівники театру були нагороджені почесними званнями, зокрема, звання народного артиста України отримав диригент театру Мирон Юсипович, який сьогодні святкує день народження.
Про творчі плани і важливі здобутки на кар’єрному шляху – диригент розповів більш детально.
До слова, побачити народного артиста України Мирона Юсиповича за диригентським пультом можна вже завтра, 30 жовтня, на semi-staged виконанні опери «Трубадур» Дж. Верді.
 – Які емоції Ви відчули, коли отримали звання?
Я очікував цієї нагороди, бо давно працюю і здійснив свій вклад у розвиток театру. Звісно, це надзвичайно приємно! Але, на мою думку, для всіх по-справжньому творчих людей, до яких зараховую і себе, така нагорода є можливістю більше себе реалізовувати. Такі звання даються не для того, щоб відпочивати на лаврах, а для того, щоб мати більше змоги зробити щось вартісне. Оскільки, на моє переконання, диригентська професія – це професія другої половини життя (і це не я придумав!). До прикладу, у вокалістів, артистів балету – все по-іншому.
 – Про втілення творчих планів
У кожного музиканта, і диригента зокрема, є персональні творчі плани та улюблені твори. Зізнаюся, дещо з моїх особистих планів вдалося реалізувати, хоча із певним запізненням. Був час, у мої 18 років, коли я мріяв продиригувати Чотирнадцяту та П’ятнадцяту симфонії Дмитра Шостаковича. Це здійснилося і є певним етапом у моєму житті. Колись дуже хотілося продиригувати «Аїду» Дж. Верді, опери Вагнера. Так і сталося!
Тепер мрію про постановку ще однієї опери Ріхарда Вагнера, «Електра» Ріхарда Штрауса, «Дон Карлос», «Отелло» Дж. Верді, «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова.
 – Про знакові постановки на сцені Львівської національної опери
Тут варто розмежувати знакові постановки особисто для мене і для театру.
Мушу згадати оперу «Іоланта» П. Чайковського, «Аїда» Дж. Верді, яка, до речі, є в репертуарі театру з 1995 року і до сьогодні. Зокрема, вона стала етапною власне для театру, бо саме з нею трупа вперше виїхала у велике закордонне турне в Італію із 19-ма виступами, зокрема у Римі, Болоньї, Генуї. Нас одразу запросили ще раз, того разу в Палермо, Неаполь. Відмінна робота хору, оркестру, солістів, а також режисура та сценографія – це все свідчило про успіх вистави. А потім були гастролі у Австрії, Німеччині, Польщі. Загалом приблизно 50 разів виставу показувати за кордоном!
Наступною етапною роботою вважаю постановку «Набукко» Дж. Верді до 100-річчя театру. Презентували виставу також і в Києві, де вона спричинила фурор і стала поштовхом до початку процесу надання нашому театру статусу національного. Згодом цю виставу показували в Австрії та Німеччині, вона отримала блискучу професійну німецьку критику.
Наступний етап означений з приходом Василя Вовкуна. Театр, так би мовити, вийшов з летаргічного сну, почалося оновлення та пожвавлення творчого життя. Варто наголосити, що відбулася прем’єра «Лоенгріна» Ріхарда Вагнера, яка принесла мені величезне задоволення і є окремою визначною подією в моєму житті.
 
Зображення може містити: 2 особи, ніч