News

Be first to know about events in out Opera

Невмирущий Лис Микита

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Степан Грицюк, https://zbruc.eu/node/95742

Невмирущий Лис Микита: у Львові готують грандіозну оперну прем’єру за твором Івана Франка

Сценічний образ Лиса Микити із нової вистави Львівського національного театру опери і балету ім.С.Крушельницької.

Він очікує свого виходу на сцену і помітно нервує. Поправляє костюм, пробує чи добре закріплена маска з рудим хвостом і тихенько бурмоче щось під ніс. Поруч у такому ж стані повного відсторонення від світу свої ролі повторюють люди в масках вовка, ведмедя, рисі, цапа та інших персонажів. Хтось із них ходить активно жестикулюючи руками, хтось розспівує голос легенько підтанцьовуючи, інший підняв голову догори , завмер і ніби щось відшукує поміж тінями, які лягли на стелю. Усе виглядає так, ніби ти потрапив у химерний зоопарк.

– Роль дуже важка, – зізнається актор Віталій Роздайгора, який грає Лиса Микиту, – важка тому, що треба поєднати багато всього: ти і співаєш, і говориш, і танцюєш, і стрибаєш. Часом здається, що бракує повітря і вже не можеш ні співати, ні говорити, але розумієш, що мусиш, бо на тобі вся увага. На цій сцені Лис Микита головний і перепочити просто ніколи. Не знаю скільки втрачаю ваги до кінця репетиції, але коли завіса закривається, то увесь мокрий…

Сцена з опери “Лис  Микита” у світлових декораціях та мальованих лаштунках.

Нервозність акторів можна зрозуміти. За якусь мить завіса відкриється і з темряви лаштунків усі вони потраплять у надзвичайно красиві та яскраві декорації, світло прожекторів і неймовірну сценографію із технологією 3D-мапінгу, а кожен їхній крок супроводжуватиме не лише класичний оркестр, а й мелодії українських національних інструментів – трембіти, бандури, колісної ліри та цимбалів.

На такий експеримент у Львівському театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької пішли вперше. Тож дарма й говорити, що відповідальність справді величезна.

Суд над Лисом Микитою на лісовій галявині – сцена з опери “Лис Микита”.

 – Музику до цієї постановки створював близько трьох років, – ділиться своїми таємницями композитор Іван Небесний. – Національними інструментами оркестр підсилив не випадково, бо, скажімо, через трембіту та цимбали ми показуємо, де саме відбувається дія – що це Карпати  та Західна Україна. Крім того, у нас будуть звукові ефекти – дощ, вітер, шум дерев. Це дає ефект цілковитої присутності. Відповідно глядач одразу все розуміє і нічого не треба пояснювати. У такий спосіб ще й підкреслюємо – «Лис Микита» йде в контексті світового оперного мистецтва, але перш за все – залишається українською оперою!

Оживити хрестоматійну казку Івана Франка, яку автор написав більш ніж 130 років тому, ризикнув директор театру Василь Вовкун, виступивши  не тільки автором ідеї та лібрето, а й режисером-постановником.  Він переконаний, що твір не втратив актуальності й понині. Звірі – це лише сатиричні маски, за якими ховається українське та людське суспільство. Суспільство із своїми законами, де і досі балом керують хитрість, авантюризм, безпринципність та проста людська глупота. Відтак, кожен персонаж на сцені обов’язково має своїх прототипів у реальному житті.   

Лібретист і режисер-постановник опери “Лис Микита” Василь Вовкун на прес-показі вистави. 

– Герої не з’являються на порожньому місці, – стверджує Василь Вовкун– Їх породжує соціум. Я не хочу говорити про Україну, але завжди думаю про Америку і Трампа. Як Америка могла породити такого президента? Можливо він і хороший, не мені судити, але для мене це Лис Микита… Головний Лис Микита світу.

– Цей Лис Микита є в кожному з нас, – додає актор Віталій Роздайгора, – він крутиться у житті, як може, хитрує, робить збитки, а потім бреше, що ні в чому не винен. Я не можу говорити про якусь конкретну людину, але мені здається, що якості, якими володіє головний персонаж опери, всередині кожного українця. Нам просто не потрібно боятися визнати це…

У сценічних костюмах опери “Лис Микита” домінує лісовий камуфляж та мімікрія зоосвіту. 

Людське у тваринному і тваринне у людському підкреслене не лише діалогами та вчинками, але й костюмами. На перший погляд це ніби проста людська одежа, але варто на ній зупинитися прожекторові і чіпка увага дає зрозуміти, що людина миттєво перетворилася у звіра…

– Це костюми-намети, – демонструє сценічне вбрання їхня авторка Ганна Іпатьєва– це костюми, під якими можна сховатися і відкрити різні обличчя. Для мене світ ніби перевернувся. Тобто, у нас вже немає реальності, вона втрачена. Ми всі закрутилися і давно не розуміємо – де людське, а де тваринне.

Варто зазначити, що Франко був не першим, хто передав та висміяв людські закони через призму тваринячого світу. І до нього, і після нього це уже робив не один автор. Найвідоміший твір, який згадується одразу – «Колгосп тварин», який у 1945 році написав Джордж Орвелл. Це була жорстка сатирична антиутопія, де через свиней висміювався комуністичний лад, Сталін та інші принади Радянського Союзу. 

Ще за життя Івана Франка його поема-казка витримала п’ять видань, уривки з неї неодноразово друкували в дитячих читанках та періодиці.

Чіткі соціальні підтексти закладені і в оперу «Лис Микита». Та разом з тим її творці переконані, що вона буде цікавою не лише дорослим, а й дітям. Незалежно від віку кожен глядач знайде у ній щось своє.

– Батьки будуть бачити одну виставу, а діти – іншу, – говорить Василь Вовкун, – і після перегляду між ними обов’язково відбудеться діалог – чому сталося саме так, хто винен, а хто правий. Бо хоч ми і ставили завдання створити оперу, але разом з тим не забували, що все ж таки маємо справу з казкою. І ця казковість також повинна бути присутньою. Так отримаємо справжній оперний бестселер для сімейного перегляду.

– Це буде щось середнє між класичною оперою і мюзиклом, – ділиться очікуваннями від прем’єри Іван Небесний. – Тому я переконаний, що навіть зовсім маленька дитина на рівні підсвідомості почує там якісь свої інтонації. Зізнаюся відверто – коли створював музику, то першим критиком була моя донька. І їй сподобалося… (сміється)

Діти І.Франка: Андрій, Петро (стоїть), Тарас, Анна (Львів, 1902 р.). Фотопортрет І.Франка.

За якусь мить завіса відкриється і звірі, які досі ховалися за лаштунками, потраплять на сцену. Тепер у цій величезній залі оперного театру щонайменше на дві години господарями стають вони, а люди – лише глядачі.

Зал завмирає. Цілковита тиша. Це й не дивно, адже де ще так відверто можна поспостерігати за усіма хибами душі – заздрістю, хитрощами, брехнею та захланністю?

Мавпа Фрузя і Лис Микита – персонажі опери композитора Івана Небесного. 

Швидше за все, саме через цю оголеність людської натури твір Івана Франка і здобув таку небачену популярність, а з нею – безліч перевидань та численних переробок. Тож можливо і нам з вами варто зануритися у цю розповідь та й самим не побоятися глянути на себе збоку?  

  Фото: Львівська опера, Дім Франка.