News

Be first to know about events in out Opera

«Лоенґрін» у Львові: 142-річна історія постановок

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

https://bit.ly/2BLA4C4

На початку березня 2019 року на сцені Львівської національної опери відбудеться прем’єра опери «Лоенґрін» німецького композитора Ріхарда Ваґнера. Ця прем’єра справді у повному сенсі слова – довгоочікувана, адже творів Ваґнера немає у поточному репертуарі жодного оперного театру України, а  Львівська опера востаннє зверталася до творчості композитора ще за радянських часів.

Разом із тим, історія постановок опер Ваґнера – це вагома і захоплива сторінка музичного минулого Львова. Адже перші прем’єри ваґнерівських музичних драм відбувалися тут за життя композитора, серед них і «Лоенґрін»  –  ще 1877 року, тобто 142 роки тому.

Театр Скарбка: https://lia.lvivcenter.org/uk/organizations/skarbka_theater/

Наприкінці ХІХ століття оперні вистави відбувалися у театрі графа Скарбка (тепер – це Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької). Від початку його заснування 1842 року в театрі функціонували австрійська та польська трупи. Саме силами австрійської трупи відбулася перша постановка твору Ваґнера у Львові. Була то опера «Тангойзер», яку львів’яни мали нагоду почути ще за життя композитора у 1867 р. мовою оригіналу. Ця постановка мала ще доволі слабкий рівень виконавців і хору, які не змогли впоратися зі складним твором, і відгуки у пресі свідчили про її невеликий успіх, але разом з тим – здійснення вистави вважали честю для театру.

У другій половині ХІХ ст. австрійська сцена поступово занепадає, аж до повної її ліквідації  1872 року, відтак у наступні десятиліття у театрі функціонувала лише польська трупа, і твори Ваґнера у Львові виконували переважно у польському перекладі.  

Склад виконавців на прем’єрній виставі «Лоенґріна» у 1877 році (з книжки Dienstl M. Ryszard Wagner a Polska. Lwów, Warszawa, 1907. S. 30)

Уперше оперу «Лоенґрін» у Львові  поставили 1877 року. До складу виконавців входили українці – Юліан Закревський (Лоенґрін) і Олександр Концевич (Промовець короля), решту головних партій виконували чотири запрошені італійські співаки. Таким чином співаки виконували свої партії тією мовою, якою їм було зручно: італійською чи польською. Про цей конфуз писала критика, підкреслю­ючи, що опери Ваґнера – це, насамперед, музичні драми, «а в нас більша частина публіки, виходячи з театру, не мала навіть поняття про що ішлося»[1]. Однак, преса відзначила зростання зацікавлення суспільством творчістю німецького композитора: «Розголос Лоенґріна зацікавив львів’ян більше, ніж відгомін завзятої полеміки щодо музики Ваґнера, яка багато років точиться за кордоном. … Ім’я митця з Байройта, його ексцентрична індивіду­альність, зрештою, розголос його творів, віднедавна не є чужими нашій публіці»[2]. Однак, незважаючи на схвальні відгуки, вистава пройшла лише чотири рази. Причиною цьому була все-таки невідповідність сил оперної трупи, оркестру і хору до вимог партитури Ваґнера. 

До оновлення постановок опер Ваґнера на львівській сцені наприкінці ХІХ століття повернувся Людвік Геллер – директор театру Скарбка у 1896-1900 рр. На хвилі все більшого суспільного зацікавлення постаттю і творчістю Ваґнера, він вмовив львівську владу матеріально підтримати театр і відновити вистави «Лоенґрін» і «Тангойзер». Геллер врахував помилки попередніх невдалих постановок, тому запросив на провідні партії кращих виконавців, збільшив кількість оркестрантів і хору, вимагав від оркестру доско­налого відпрацювання партитури. Оновлені вистави мали величезний успіх і за висновком театральної комісії,  –  «театр став гордістю львів’ян, оскільки сягнув високої європейської музики»[3].

Великий міський театр: http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=1242

На початку ХХ століття захоплення творчістю Ваґнера у Львові сягає апогею: з відкриттям 1900 року нового Великого міського театру (нині – Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької) львівська публіка побачила не лише онов­лену постановку «Лоенґріна» (1901), а також прем’єри інших ваґнерівських полотен  –  «Летючого голландця» (1902), «Валькірії» (1903), «Зіґфріда» (1907), «Золота Рейну» (1908) і «Загибелі богів» (1911).

Усі опери Ваґнера в цей період виконували польською мовою: переклад «Лоенґріна» належить львівському письменнику Аурелію Урбан­ському, відомий польський оперний співак Олександр Бандровський-Сас здійснив переклад опери «Рієнці» та усіх частин тетралогії  – – чотирьох опер під спільною назвою «Перстень Нібе­лунґа» («Золото Рейну», «Валькірія», «Зіґфрід», «Загибель богів»), Теодор Мяновський переклав «Летючого голландця» і «Валькірію», які виставлялись у Великому театрі.

Видання лібрето «Лоенґріна» у перекладі Аурелія Урбан­ського 1877, 1897 і 1904 років (з архівів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника)

Музика Ваґнера лунала не тільки з театральної сцени, а й у симфонічному виконанні. Уже в першому філармонійному сезоні 1902-1903 прозвучало близько 60 творів та фрагментів опер Ваґнера, в тому числі на чотирьох ваґнерівських концертах. Того ж сезону у Львові гастролював славетний диригент і композитор Густав Малер, під орудою якого, зокрема, прозвучали ваґнерівські увертюри до опер «Трістан та Ізольда» і «Нюрнберзькі майстерзінгери».

У міжвоєнне двадцятиліття опери Ваґнера з львівської сцени не зникають, зокрема, «Лоенґрін» наприкінці 20-их років все ще був однією із найпопулярніших вистав. Та згодом сценічне життя цієї опери в нашому місті таки обривається, а її повернення відбудеться лише тепер, у березні 2019 році.

Від часів ІІ Світової війни інші Ваґнерові твори ставили в столиці Галичини лише двічі: 1942 р. в умовах німецької окупації відбулася постановка «Летючого голландця», яку показали шість разів з особливою позначкою «лише для німців і союзників»[4]; а за радянської влади з ідеологічних мотивів оперні театри уникали творчість «улюбленого композитора А.Гітлера». Однак все ж таки у Львові 1977 року, радше як «щасливий випадок», була поставлена опера «Тангойзер» в українському перекладі, яка довгий час трималася в репертуарі. Це було останнє звернення до Ваґнера до теперішнього часу.

Новітня постановка «Лоенґріна» – це перше звернення Львівської національної опери до творчості Р. Ваґнера за період Незалежності України. Це повернення до величезного культурного спадку – традицій виконання музичних драм Р. Ваґнера на львівській сцені, які існують понад 150 років, і нині дають новий виток розвитку.   

[1] Dienstl M. Ryszard Wagner a Polska. Lwów, Warszawa, 1907. S. 31.

[2] Там само. S. 32.

[3] Паламарчук О. Твори Ріхарда Ваґнера на львівській сцені. Просце­ніум. Львів, 2003. № 3 (7). С. 12.

[4] Там само. С.14.

Стефанія Олійник, музикознавець, кандидат мистецтвознавства

18.02.2019